Татарстан
| Республіка Татарстан | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Республика Татарстан | |||||
| Татарстан Республикасы | |||||
|
|||||
.svg) |
|||||
| Республіка Татарстан на карті Росії | |||||
| Столиця | Казань | ||||
| Площа - Усього |
44-а 68 000 км² |
||||
| Населення - Усього |
8-а |
||||
| Федеральний округ | Приволзький | ||||
| Економічний район | Поволзький | ||||
| Автомобільний код | 16, 116 | ||||
| Державна мова | російська, татарська | ||||
| Гімн | Гімн Татарстану | ||||
| Часовий пояс | MSK (UTC+3) | ||||
Респу́бліка Татарста́н, Тата́рщина[2] (рос. Респу́блика Татарста́н, Тата́рия; тат. Татарстан Республикасы, Tatarstan Respublikası) — з 2000 року є особливим суб'єктом Російської Федерації, фактично з конфедеративним статусом, і входить до складу Приволзького федерального округу.
Столиця — місто Казань.
Межує з Кіровською, Ульяновською, Самарською, Оренбурзькою областями, республіками Марій Ел, Чувашією, Башкортостаном, Удмуртією.
Автономія надана 27 травня 1920.
Зміст
Географічне положення[ред. • ред. код]
Татарстан розташований в центрі Російської Федерації на Східно-Європейській рівнині, в місці злиття рік Волга і Кама. Столиця Татарстану Казань знаходиться на відстані 797 км на схід від Москви.
Протяжність территорії — 290 км з півночі на південь і 460 км із заходу на схід.
Територія республіки є рівниною в лісовій і лісостеповій зоні з невеликими височинами на правобережжі Волги і південному сході республіки. 90% території розташовано на висоті не більше 200 м над рівнем моря.
Більше 16% території республіки покрито лісами, що складаються з дерев переважно листяних порід (дуб, липа, береза, осика), хвойні породи представлені сосною і ялиною.
Клімат[ред. • ред. код]
Клімат помірно континентальний. Іноді трапляються посухи. Середня температура січня (найхолодніший місяць) -14 °C, липня (найтепліший місяць) +19 °C. Середня кількість опадів від 460 до 520 мм. Вегетаційний період становить близько 170 діб.
Ґрунти[ред. • ред. код]
Ґрунти відрізняються великою різноманітністю — від сірих лісових і підзолистих на півночі і заході до різних видів чорноземів на півдні республіки (32 % площі).
Природні ресурси[ред. • ред. код]
Основним ресурсом надр республіки є нафта. Республіка має в надрах 800 млн тонн нафти; розмір прогнозованих запасів становить понад 1 млрд тонн.
Родовища — Ромашкінське на півдні республіки, і велике Новоєлховське нафтове родовище у міста Альметьєвськ. Разом з нафтою видобувають нафтові гази — близько 40 м³ на 1 тонну нафти. Відомі декілька незначних родовищ природного газу і газового конденсату.
У надрах республіки є також промислові запаси вапняку, доломіту, будівельного піску, глини для виробництва цеглини, будівельного каменю, гіпсу, піщано-гравієвої суміші, торфу, а також перспективні запаси нафтобітумів, бурого і кам'яного вугілля, горючих сланців, цеолітів, міді, бокситів.
Найбільші ріки — Волга і Кама, а також дві притоки Ками — В'ятка і Біла, забезпечують загальний стік 234 млрд м³/рік (97,5 % загального стоку всіх річок). Окрім них, по території республіки протікає ще близько 500 малих річок завдовжки не менше 10 км і численні струмки. Великі запаси водних ресурсів зосереджені в двох найбільших водосховищах — Куйбишевському і Нижньокамському. У республіці налічується також більше 8 тис. невеликих озер і ставків.
Гідроенергопотенціал річок реалізується на р. Камі Нижньокамською ГЕС що виробляє близько 1,8 млрд кВтгод/рік (за проектом — 2,7 млрд кВтгод/рік).
Татарстан включений в список лісонадлишних регіонів. На території регіону зустрічаються особливо родючі чорноземи, а переважають сірі лісові і вилужені чорноземні ґрунти. У надрах республіки містяться значні запаси підземних вод — від сильно мінералізованних до слабосолоноватих і прісних.
Історія[ред. • ред. код]
Рання історія[ред. • ред. код]
- Волзька Булгарія (VII ст.—1240)
- Кашанське князівство (1240—1438)
- Казанське ханство (1438—1552)
- Казанське царство (1552—1708)
- Казанська губернія (1708—1917)
Татарська Автономна Радянська Соціалістична Республіка (1920—1991)[ред. • ред. код]
20 листопада 1917 на з'їзді Міллет Меджлісy народів Поволжя було ухвалене рішення про проголошення на територіях Казанської й Уфімської губерній і частини територій прилягаючих губерній Ідель-Уральської Республіки (Штату Ідель-Урал), для чого була сформована виконавча колегія. Заплановане на 1 березня 1918 проголошення не відбулося у зв'язку із протидією більшовицьких Рад і Революційного штабу Червоної Армії. Однак національний уряд "Забулачної Республіки" продовжувало існувати якийсь час навесні 1918.
22 березня 1918 декретом ВЦВК РРФСР на цій ж території проголошена автономна Татаро-Башкирська Радянська Республіка, яка реально не була організована через громадянську війну.
27 травня 1920 постановою ВЦВК і Раднаркому РРФСР проголошена й з 25 червня 1920 організована автономна Татарська Радянська Республіка на території Татарстану (із застереженням про можливе подальше приєднання населеної татарами території сучасного Західного Башкортостану згідно з референдумами в Бірському і Белебеєвському повітах, які згодом так і не були проведені).
30 грудня 1922 при заснуванні СРСР назвою автономії стало Татарська Автономна Радянська Соціалістична Республіка.
В 1922 (при утворенні СРСР), в 1936 і 1977 (при прийняттях Конституції СРСР) і в 1952—1953 (при утворенні в ТАРСР Казанської, Чистопольської, Бугульмінської областей) розглядалося, але не була прийнята пропозиція про перетворення ТАРСР у союзну республіку.
У післявоєнні роки першим секретарем обкому партії ТАРСР був Зінат Муратов. В 1957 році на його місце був призначений Симон Ігнатьєв (1957—1960). З 1960 по 1978 рік першим секретарем обкому партії ТАРСР був Фікрят Табєєв, якого замінив Рашид Мусін (1979—1982). Після Мусіна першими секретарями були Гумер Усманов (1982—1989) і Мінтімєр Шаймієв (1989—1991).
Республіка Татарстан[ред. • ред. код]
До 2000 року в Республіці Татарстан були прийняті суперечні Конституції Російської Федерації окремі законодавчі норми, що проголошують республіку суверенною державою.
30 серпня 1990 була прийнята Декларація про суверенітет Татарстану, згідно з якою він не є суб'єктом ні Радянського Союзу (СРСР), ні Російської Федерації (РРФСР) і як суб'єкт міжнародного права містить договори й союзи з Росією й іншими державами.
20 серпня 1991 Татарстан готувався до підписання Договору про створення нового союзу — Союзу Суверенних Держав (ССД) як м'якої федерації, однак у результаті спроби державного перевороту (ДКНС, 19 серпня 1991), утворення ССД було зірвано.
18 жовтня 1991 була прийнята Постанова Верховної Ради про акт про державну незалежність Татарстану.
Восени 1991, при підготовці до підписання 9 грудня 1991 Договору про створення ССД як конфедеративного союзу, Татарстан знову оголосив про бажання самостійного вступу в ССД.
26 грудня 1991, у зв'язку з біловезькими угодами про неможливість установи ССД і утворенням СНД, була прийнята Декларація про входження Татарстану в СНД на правах засновника.
Постановою Конституційного суду Російської Федерації від 13 березня 1992 року № 3-П визнані неконституційними ряд положень Декларації про державний суверенітет Татарської РСР від 30 серпня 1990 року, що обмежують дію законів Російської Федерації на території Республіки Татарстан, а також постанова Верховної Ради Республіки Татарстан від 21 лютого 1992 року "Про проведення референдуму Республіки Татарстан по питанню про державний статус Республіки Татарстан" у частині формулювання питання, що передбачає, що Республіка Татарстан є суб'єктом міжнародного права й будує свої відносини з Російською Федерацією й іншими республіками, державами на основі рівноправних договорів.
21 березня 1992 у Татарстані відбувся референдум, на якому майже дві третини населення проголосували за статус суверенної держави, суб'єкта міжнародного права, який містить договори й союзи з Росією й іншими державами.
31 березня 1992 Татарстан не підписав Федеративний договір.
22 травня 1992 була прийнята Постанова Верховної Ради про статус Татарстану як суверенної держави.
6 листопада 1992 була прийнята Конституція Татарстану як суверенної демократичної держави.
На референдумі 12 грудня 1993 менш п'ятої частини населення Татарстану погодилося із прийняттям діючої Конституції Росії.
З 15 лютого 1994 з укладанням Договору про взаємне делегування повноважень із Російською Федерацією до 2000 Татарстан став об'єднаним з Росією асоційованою державою з конфедеративним статусом.
Після утворення 2 квітня 1997 Союзу Росії й Білорусі Татарстан оголосив про бажання самостійного вступу в нього як майбутню "м'яку" федерацію по типу СРСР.
З 2000, згідно з внесеними у Конституцію республіки змінами, Татарстан став "рівноправним суб'єктом Російської Федерації", що мають у рамках федерації власні суверенні повноваження по т. зв. поділюваному суверенітету (поза повноваженнями й предметами ведення центру й спільних).
19 квітня 2002 року Держрада Татарстану прийняла нову редакцію Конституції республіки, наведену у відповідність із Конституцією РФ.
У 2003 році були прийняті виправлення у федеральний закон "Про загальні принципи організації законодавчих і виконавчих органів державної влади суб'єктів РФ", які давали два роки на відновлення раніше укладених договорів. Вони повинні були затверджуватися федеральними законами.
У жовтні 2005 року новий договір про розмежування повноважень між Татарстаном і федеральним центром був схвалений Держрадою Татарстану. Колишніх фінансових преференций для регіону (у тому числі зниженого відсотка податкових відрахувань у центр) у ньому немає. У документі визначено дві державні мови — російська і татарська, а також необхідність знання вищою посадовою особою республіки обох цих мов. Проект договору був схвалений президентом В. Путіним.
Населення[ред. • ред. код]
Населення Татарстану за станом на 2005 рік — 3768,5 тис. осіб, міське — 74,5 % (2005). Щільність населення — 55,4 осіб/км (2005).
.PNG)
Національний склад Республіки Татарстан за даними переписів:
| 1989 | 2002 | 2010 | |
|---|---|---|---|
| татари | 48,5% | 52,9% | 53,2% |
| в т.ч. кряшени | 0,5% | 0,8% | |
| росіяни | 43,3% | 39,5% | 39,7% |
| чуваші | 3,7% | 3,4% | 3,1% |
| удмурти | 0,7% | 0,6% | 0,6% |
| мордва | 0,8% | 0,6% | 0,5% |
| марійці | 0,5% | 0,5% | 0,5% |
| українці | 0,9% | 0,6% | 0,5% |
| башкири | 0,5% | 0,4% | 0,4% |
| азербайджанці | 0,1% | 0,3% | 0,3% |
| узбеки | 0,1% | 0,1% | 0,2% |
| вірмени | 0,2% | 0,2% | |
| таджики | 0,1% | 0,2% | |
| білоруси | 0,2% | 0,2% | 0,1% |
| євреї | 0,2% | 0,1% | 0,1% |
Національний склад населення районів Татарстану за переписом 2010 р. (серед осіб, що вказали свою національність)[3]
| Населення | Вказали національність |
Татари | Росіяни | Чуваші | Удмурти | Мордва | Марійці | Українці | Башкири | |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Татарстан | 3786488 | 3780436 | 53,2% | 39,7% | 3,1% | 0,6% | 0,5% | 0,5% | 0,5% | 0,4% |
| Казань | 1143535 | 1140184 | 47,6% | 48,6% | 0,8% | 0,1% | 0,1% | 0,3% | 0,4% | 0,2% |
| Набережні Челни | 513193 | 510919 | 47,4% | 44,9% | 1,9% | 0,4% | 0,4% | 0,7% | 1,3% | 1,2% |
| Агризький район | 36626 | 36622 | 58,1% | 25,2% | 0,2% | 6,4% | 0,1% | 8,0% | 0,4% | 0,4% |
| Азнакаєвський район | 64547 | 64547 | 86,1% | 11,2% | 0,5% | 0,3% | 0,2% | 0,3% | 0,4% | |
| Аксубаєвський район | 32161 | 32161 | 38,5% | 16,8% | 44,0% | 0,1% | 0,1% | 0,1% | ||
| Актаниський район | 31971 | 31971 | 96,9% | 0,7% | 1,6% | 0,3% | ||||
| Алькеєвський район | 19991 | 19991 | 64,2% | 15,7% | 19,2% | 0,1% | 0,1% | |||
| Альметьєвський район | 197493 | 197426 | 55,2% | 37,1% | 2,8% | 0,1% | 1,4% | 0,1% | 0,4% | 0,4% |
| Апастовський район | 21627 | 21627 | 90,9% | 4,7% | 3,7% | 0,1% | ||||
| Арський район | 51667 | 51667 | 92,7% | 5,9% | 0,1% | 0,1% | 0,6% | 0,1% | ||
| Атнинський район | 13650 | 13650 | 98,6% | 0,7% | 0,3% | 0,1% | ||||
| Бавлинський район | 36270 | 36270 | 64,6% | 20,3% | 5,7% | 5,6% | 1,1% | 0,3% | 0,6% | |
| Балтасинський район | 33879 | 33876 | 85,0% | 1,7% | 11,9% | 0,9% | 0,1% | |||
| Бугульминський район | 111465 | 111379 | 35,5% | 56,6% | 2,5% | 0,1% | 2,3% | 0,1% | 0,6% | 0,4% |
| Буїнський район | 45453 | 45453 | 65,9% | 13,3% | 19,9% | 0,2% | 0,1% | 0,1% | ||
| Верхньоуслонський район | 16641 | 16641 | 24,9% | 65,8% | 6,2% | 0,1% | 0,2% | 0,2% | 0,3% | 0,1% |
| Високогірський район | 43207 | 43196 | 67,2% | 30,4% | 0,5% | 0,1% | 0,1% | 0,2% | 0,2% | 0,1% |
| Дрожжанівський район | 25753 | 25753 | 57,5% | 1,1% | 41,1% | |||||
| Єлабузький район | 81632 | 81615 | 42,6% | 51,7% | 1,0% | 0,8% | 0,2% | 1,2% | 0,5% | 0,6% |
| Заїнський район | 58046 | 58046 | 57,5% | 39,2% | 1,4% | 0,1% | 0,1% | 0,1% | 0,4% | 0,2% |
| Зеленодольський район | 158552 | 158448 | 40,4% | 56,2% | 1,2% | 0,1% | 0,1% | 0,6% | 0,3% | 0,1% |
| Кайбицький район | 14898 | 14898 | 67,7% | 26,2% | 5,3% | 0,1% | 0,1% | |||
| Камсько-Устьїнський район | 16904 | 16904 | 54,1% | 42,8% | 0,9% | 0,6% | 0,1% | 0,2% | 0,1% | |
| Кукморський район | 52021 | 52020 | 78,6% | 5,3% | 14,0% | 1,4% | 0,1% | 0,1% | ||
| Лаїшевський район | 36516 | 36512 | 42,1% | 55,1% | 1,0% | 0,1% | 0,1% | 0,1% | 0,2% | 0,1% |
| Леніногорський район | 86827 | 86821 | 51,5% | 37,0% | 4,5% | 0,1% | 4,6% | 0,1% | 0,5% | 0,3% |
| Мамадиський район | 45005 | 45005 | 76,3% | 20,1% | 0,1% | 1,3% | 1,4% | 0,1% | 0,1% | |
| Менделеєвський район | 30377 | 30377 | 52,8% | 35,6% | 0,6% | 4,4% | 0,1% | 4,0% | 0,4% | 0,6% |
| Мензелинський район | 29359 | 29359 | 60,1% | 35,4% | 0,4% | 0,1% | 0,1% | 2,7% | 0,2% | 0,2% |
| Муслюмовський район | 21884 | 21884 | 89,9% | 6,3% | 2,7% | 0,1% | 0,2% | |||
| Нижньокамський район | 272023 | 271902 | 50,2% | 43,9% | 2,5% | 0,2% | 0,3% | 0,3% | 0,6% | 0,7% |
| Новошемшинський район | 14179 | 14179 | 43,4% | 50,9% | 4,2% | 0,1% | 0,1% | 0,1% | 0,1% | |
| Нурлатський район | 60120 | 60120 | 51,8% | 21,6% | 25,3% | 0,2% | 0,2% | 0,1% | ||
| Олексіїівський район | 26236 | 26236 | 30,5% | 58,6% | 6,3% | 3,0% | 0,1% | 0,2% | 0,1% | |
| Пестречинський район | 29023 | 29023 | 57,0% | 40,2% | 0,4% | 0,1% | 0,1% | 0,1% | 0,3% | 0,1% |
| Рибно-Слободський район | 27630 | 27630 | 79,2% | 19,8% | 0,1% | 0,1% | 0,1% | 0,1% | ||
| Сабинський район | 31038 | 31038 | 95,4% | 3,2% | 0,1% | 0,7% | 0,1% | 0,1% | ||
| Сармановський район | 36681 | 36681 | 90,8% | 7,8% | 0,2% | 0,1% | 0,1% | 0,1% | 0,3% | |
| Спаський район | 20554 | 20554 | 29,5% | 67,6% | 1,6% | 0,2% | 0,2% | |||
| Тетюський район | 24875 | 24875 | 32,7% | 35,7% | 20,9% | 9,6% | 0,1% | 0,2% | 0,1% | |
| Тукаєвський район | 36561 | 36561 | 71,1% | 24,3% | 1,5% | 0,2% | 0,1% | 0,3% | 0,5% | 0,6% |
| Тюлячинський район | 14273 | 14273 | 89,2% | 10,1% | 0,1% | 0,1% | ||||
| Черемшанський район | 20361 | 20361 | 54,1% | 17,8% | 22,8% | 4,2% | 0,1% | 0,1% | ||
| Чистопольський район | 80169 | 80166 | 40,1% | 55,4% | 3,0% | 0,4% | 0,2% | 0,1% | ||
| Ютазинський район | 21615 | 21615 | 74,6% | 21,3% | 0,5% | 0,1% | 0,2% | 0,1% | 0,5% | 0,9% |
Населені пункти[ред. • ред. код]
Найбільшим населеним пунктом Татарстану є місто Казань. Окрім нього, в Республіці є також 20 міст, 21 селище міського типа і 897 сільських рад.
| Населені пункти з кількістю мешканців понад 10 тисяч 2007 |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Українці у Татарстані[ред. • ред. код]
Українці історично творили велику національну громаду в Татарстані. Під час визвольної боротьби татарського народу влітку 1918 року, коли білогвардійська армія окупувала Казань, українці активно допомагали татарам в обороні[4].
За переписом населення 2010 року 0,5% населення республіки вказали на свою українську національність.
Адміністративно-теріторіальний поділ[ред. • ред. код]
- Основна стаття: Адміністративно-територіальний поділ Татарстану
Згідно з Розділом ІІІ Конституції Республіки Татарстан територія її містить у собі 57 адміністративно-територіальних одиниць: 43 району й 14 міст республіканського значення.
Державний устрій[ред. • ред. код]
Основний закон країни — Конституція Республіки Татарстан.
Вищою посадовою особою в Республіці Татарстан є президент. 25 березня 2005 року Мінтимер Шаймієв наділений повноваженнями президента Республіки Татарстан на новий строк Державною Радою Республіки Татарстан за поданням Президента Російської Федерації.
Однопалатна Державна Рада (парламент), яка складається з 100 депутатів, є вищим представницьким, законодавчим і контрольним органом державної влади. 26 березня 2004 року Головою Державної Ради Республіки Татарстан був вибраний Фарід Мухаметшин.
Кабінет Міністрів республіки є виконавчим і розпорядчим органом державної влади й очолюється прем'єр-міністром. 11 травня 2001 року прем'єр-міністром Республіки Татарстан у другий раз затверджений Рустам Мінніханов.
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Росстат - оцінка чисельності населення станом на 01.01.2011
- ↑ Татарщина — територія, земля, де проживають татари, а також період поневолення Київської Русі татарами та період татарських нападів на Україну та Росію. Значення та тлумачення слова «ТАТАРЩИНА» - ABBYY Lingvo.Pro
- ↑ Численность населения наиболее многочисленных национальностей по городским округам и муниципальным районам Республики Татарстан по данным Всероссийской переписи населения 2010 года.
- ↑ Марунчак М. Українці в СССР поза кордонами УРСР. Вінніпеґ — 1974. — С. 88-89
Посилання[ред. • ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Tatarstan |
- Офіційний сайт Республіки Татарстан (рос.)
- Офіційний сайт Комітету Державної статистки Республіки Татарстан (рос.)
 Марій Ел |
 Кіровська область |
 Удмуртія |
 Чувашія |
 |
 Башкортостан |
 Ульяновська область |
 Самарська область |
 Оренбурзька область |
|
|||||||||||
|
||||||||||||||
|
||||||||
|
|||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
