Шосейний велоспорт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шосейний велоспорт
2013 Giro d'Italia. Stage 17.jpg
Характеристика
Категорія велоспорт
Спортсменів у команді до 9
Інвентар шосейний велосипед
Перші змагання
Рік 1868, Сен-Клу, Франція Франція
Олімпійські ігри з 1896
Чемпіонат світу 1921
Чемпіонат Європи 1995
Інші змагання Світовий тур UCI
Міжнародна федерація
Назва Міжнародний союз велосипедистів
Рік заснування 1900
Голова федерації Браян Куксон
Веб-сайт uci.ch
Національна федерація
Федерація велосипедного спорту України
Пов'язані проекти

Шосейний велоспорт — різновид велоспорту; велогонки, що проходять на дорогах з твердим покриттям (асфальт, бруківка). Входить у програму літніх Олімпійських ігор. На міжнародному рівні регулюється Міжнародним союзом велосипедистів (UCI - Union Cycliste Internationale), Європейським союзом велосипедистів (UEC - L'Union Européenne de Cyclisme), а в Україні - Федерацією велосипедного спорту України (ФВСУ).

Історія[ред. | ред. код]

Леон Гова, перший переможець велогонки «Льєж — Бастонь — Льєж» 1892 року
Перші змагання Тур де Франс, 1903 рік.

У 1817 році патент на перший у світі велосипед отримав Карл Дрез з Мангейма (Німеччина).

Перша велосипедна гонка відбулася 31 травня 1868 року в одному з парків передмістя Парижа Сен-Клу на дистанції 2 км. Примітно, що велосипеди рухалися в той час зі швидкістю 10 км/год. Для порівняння - світовий рекорд швидкості на велосипеді, встановлений в 1995 році Фредом Ромпелбергом, становить 268 км/год. Перша велика велогонка стартувала в 1892 році в Бельгії. Спортсменам належало пройди дистанцію понад 200 км за маршрутом «Льєж — Бастонь — Льєж». Надалі цей вид спорту набув великого поширення в Англії та Америці. Проте у Великій Британії на перешкоді розвитку шосейного спорту стала погана якість доріг. Британці надали перевагу трековому велоспорту. І хоча надалі дороги стали кращими, всі найбільші шосейні велогонки проходять у континентальній Європі.

У 1896 році шосейні велогонки стали олімпійським видом спорту.

Правила[ред. | ред. код]

Правила шосейних велогонок залежить від виду гонки: індивідуальна, групова або критериум.

В індивідуальній велогонці старт роздільний. Його порядок визначається згідно з поточним рейтингом учасника. Найсильніші велосипедисти стартують в кінці. Часовий проміжок між стартом велогонщиків - 3 хвилини. Головне завдання - показати найкращий час проходження дистанції.

У груповій шосейній велогонці загальне число спортсменів не повинно перевищувати 200 осіб. Кожна команда повинна надати від 4-х до 9-ти учасників в залежності від рішення організаторів змагань. Ця кількість повинна бути однаковою для всіх команд. Гонщики стартують одночасно, намагаючись подолати дистанцію якомога швидше, використовуючи при цьому певні тактики:

  • основна група;
  • відрив;
  • відвал;
  • группето.

У критеріум гонка ведеться групою спортсменів вулицями міста по колу (кільцева гонка). Довжина одного кола - від одного до трьох кілометрів, кількість таких кіл - до п'ятдесяти. Через певну кількість кіл влаштовується проміжний фініш, де перший велогонщик, що перетнув межу, отримує 5 балів, другий - 3 бали, третій - 2, четвертий - 1. Довжина кола і кількість кіл в гонці може сильно варіюватися в залежності від рішення оргкомітету гонки і суддівства. Всі гонщики можуть надавати один одному незначну допомогу у вигляді передачі харчування, напоїв, ключів та ін. Передача або обмін колесами, надання велосипеда іншому гонщику, а також очікування і надання допомоги відставшим дозволяється тільки для гонщиків однієї і тієї ж команди. Підштовхування одного гонщика іншим заборонено у всіх випадках.

Екіпірування[ред. | ред. код]

Шосейний велосипед
Велосипедний шолом

Згідно з регламентом UCI рама велосипеда повинна бути виконана на основі так званого головного трикутника з верхньої, підсідельної і похилої труб, до яких кріпляться рульовий стакан і пера для установки заднього колеса. Рами можуть бути класичні сталеві або сучасні алюмінієві чи карбонові, що мають меншу вагу. Однак вага велосипеда в зборі не повинна бути менше 6,8 кг, в середньому - 9-10 кг. Також в конструкцію велосипеда входять алюмінієві або карбонові ободи під клінчерні покришки (шина окремо, камера окремо) або однотрубки (поєднана конструкція, приклеюють до обода), втулки, спиці, касети, зірки з перемикачем, класичні керма форми «баран», гальмівні ручки і манетки (пристрої перемикання передач).

Екіпірування:

  • велосипедні шорти з захистом / велокомбенізон;
  • майка або футболка з тканини, що пропускає повітря;
  • рукавички;
  • велосипедні туфлі, що фіксуються на контактних педалях за допомогою підошви з шипами;
  • шолом.

Етапи багатоденки[ред. | ред. код]

Пролог[ред. | ред. код]

Коротка гонка з роздільним стартом (як правило, до 10 км) перед першим етапом багатоденки. Існують як індивідуальні, так і командні прологи.

Іван Бассо на гонці з роздільним стартом

Індивідуальна гонка з роздільним стартом[ред. | ред. код]

ITT (англ. Individual time trial) - гонка, в якій учасники стартують поодинці, через певні проміжки часу. На таких етапах, зазвичай, використовуються спеціальні роздільні велосипеди та інші предмети екіпіровки, що володіють кращою аеродинамікою. У разі, якщо велосипедист накотить на учасника, що стартував перед ним, правилами заборонено об'єднуватися в групи і «сидіти на колесі».

Крім звичайних гонок з роздільним стартом, існує також гірська роздільна гонка. На таких етапах використовуються велосипеди для групових гонок, а шанси на перемогу мають велосипедисти з хорошим гірським ходом.

Як рівнинні, так і гірські роздільні гонки звичайно є вирішальними етапами за боротьбу в генеральній класифікації.

Командна гонка на час з роздільним стартом[ред. | ред. код]

TTT (англ. Team time trial) - гонка з роздільним стартом, в якій команди виступають повними складами. На гранд турах підсумковий час усіх учасників команди нараховується по п'ятому гонщику, який фінішував, а велосипедисти, що випали у відвал, отримують додаткове відставання. Перемогу на такому етапі може здобути добре обкатана команда, що має в своєму складі кілька фахівців гонок з роздільним стартом.

Спринтерський етап[ред. | ред. код]

Етап включає в себе мінімум нерівностей рельєфу, за рахунок чого пелотон може з легкістю піти у відрив і утримувати велику швидкість на останніх кілометрах дистанції, щоб ніхто не міг атакувати другим темпом. Практично всі такі етапи закінчуються груповим спринтом, шанси відриву можуть дати погані погодні умови, або ж великий завал в пелотоні.

У разі сильного бічного вітру, команди, що борються за високі місця в генеральній класифікації можуть спробувати збільшити темп, за рахунок чого група розірветься на кілька ешелонів. Гонщики, що опинилися у відвалі, ризикують заробити велике відставання в загальному заліку. Спринтерські команди також використовують ешелони, щоб відрізати своїх конкурентів від розіграшу етапу.

Пересічений етап[ред. | ред. код]

Профіль етапу містить безліч некатегорійних підйомів і пагорбів нижчих категорій. Відрив на такому етапі має великі шанси на успіх, але зберігається також можливість спринту із загальної групи.

Гірський етап[ред. | ред. код]

Містить один, або кілька підйомів високої категорії, і може закінчуватися фінішем в гору, зі спуску, або на рівнині. На такому профілі складно заробити велику перевагу в загальному заліку. Якщо етап фінішує на рівнині, гонщики, що відстали, мають можливість догнати групу на спуску, повернутися в пелотон можуть навіть деякі спринтери. Перемогу на етапі зазвичай розігрують гонщики з відриву.

Профіль «королівського» гірського етапу на Тур де Франс 2009

«Королівський» гірський етап[ред. | ред. код]

«Королівські» гірські етапи включають в себе велику кількість підйомів першої і вищої категорії складності. Вони обов'язково закінчуються фінішем в гору, або відразу після технічно складного спуску. Як правило, такі етапи стають вирішальними в генеральній класифікації, а також в заліку найкращого гірського гонщика.

На останніх підйомах пелотон сильно просівається, попереду залишається тільки група фаворитів загального заліку і сильних гірських велогонщиків. Розриви між учасниками на фініші бувають дуже великими, і велосипедисти, що їдуть у далеких відвалах, ризикують не вписатися в ліміт часу.

Перемога на такому етапі вважається одним з головних досягнень в кар'єрі будь-якого гонщика.

Майки[ред. | ред. код]

Як трофеї у велосипедному спорті велосипедисти отримують призові майки (в порядку зменшення важливості):

  • майка лідера генеральної класифікації;
  • майка кращого спринтера;
  • майка гірського короля;
  • майка найкращого молодого гонщика;
  • майка чемпіона світу;
  • майка національного чемпіона.

Основні велогонки[ред. | ред. код]

Гранд-тури[ред. | ред. код]

Найзнаменитіші багатоетапні гранд-тури з'явилися на початку XX століття в Європі і з тих пір проводилися практично щорічно, за винятком періодів Першої і Другої світових воєн.

Джиро д'Італія[ред. | ред. код]

Докладніше: Джиро д'Італія

Велогонка Джиро д'Італія (італ. Giro d'Italia) проходить щорічно в травні-червні, починаючи з 1909 року, в Італії, періодично зачіпаючи території Сан-Марино, Франції, Монако, Швейцарії, Австрії, Словенії, Нідерландів, Німеччини, Бельгії та Греції. Крім основних змагань, з 1988 року проводиться Джиро д'Італія для жінок і Джиріно д'Італія для юніорів. Майка лідера загальної класифікації на цій гонці має рожевий колір, адже сторінки Gazzetta dello Sport, яка заснувала Джиро д'Італія, були рожевими.[1]

Вуельта Іспанії[ред. | ред. код]

Докладніше: Вуельта Іспанії

В Іспанії щорічно проходить гранд-тур Вуельта Іспанії (ісп. Vuelta a España) (з 1995 року - у вересні). Перша гонка відбулася в 1935 році. Крім Першої і Другої світових воєн, в історії «Вуельти» був ще один перерву - з 1937 по 1940 роки, пов'язаний з громадянською війною в Іспанії. Двічі в історії Вуельта Іспанії частково проходила на територіях інших європейських держав: в Португалії в 1997 році, в Нідерландах і Бельгії - в 2009 році. У лідерської майки цієї велогонки багата історія: її колір неодноразово змінювався. З 1935 по 1941 роки вона була помаранчевою, згодом - білою, потім, в 1942 році, знову стала помаранчевою. З 1945 по 1950 роки лідери змагання носили білу майку з горизонтальною смугою червоного кольору, а в 1955 році колір майки став жовтий. Ця традиція зберігалася аж до 1998 року, після чого відтінок майки з жовтого перетворився в золотий. А з 2010 року лідеру генеральної класифікації дістається червона майка.[2]

Тур де Франс[ред. | ред. код]

Докладніше: Тур де Франс
Лого Тур де Франс

Наймасштабніша і престижніша велогонка в світі, Тур де Франс (фр. Tour de France), проводиться з 1903 року на території Франції (під час Першої і Другої світових воєн гонка скасовувалася). З 1984 року проходить змагання для жінок-спортсменок, також званий Le Tour Féminin. Протяжність маршруту цього туру зазвичай становить 4000 - 4800 км. Гонщик, якому випадає честь носити жовту майку лідера етапу, беззастережно включається в число найкращих велосипедистів світу, а перемога в загальному заліку змагання - це вершина кар'єри спортсмена. Своїм кольором переможна майка зобов'язана відтінку сторінок газети «L'Auto», яка заснувала Тур де Франс в 1902 році.[3]

Світовий тур UCI[ред. | ред. код]

Докладніше: Світовий тур UCI

З 2009 року найпрестижніші шосейні велогонки проводяться у рамках елітної серії Світового туру UCI. За результатами змагань визначається найкращий велогонщик сезону. Першим лідером індивідуального заліку став іспанець Альберто Контадор у 2009 році. Тричі найкращим велогонщиком ставав інший іспанець Хоакім Родрігес, а двічі — Алехандро Вальверде.[4]

Крім індивідуального рейтингу, розраховуються також командний і національний, на основі п'яти найкращих гонщиків команди і країни відповідно. У національному заліку щороку перемагає Іспанія, лише у 2011 році вигравала Італія. У командному заліку чотири роки поспіль (2013-2016) лідером стає іспанська команда Movistar Team.

Велогонки серії Світового туру UCI станом на 2017 рік:

Гонка Бали Світового рейтингу[5]
Перемога Друга позиція Третя позиція Остання позиція
в заліковій зоні
Франція Тур де Франс Гонка
Етап
200
20
150
10
120
6
20-й (4 бали)
5-й (2 бали)
Італія Джиро д'Італія
Іспанія Вуельта Іспанії
Гонка
Етап
170
16
130
8
100
4
20-й (2 бали)
5-й (1 бал)
Командний чемпіонат світу UCI 200 170 140 10-й (70 балів)
Австралія Тур Даун Андер
Франція Париж — Ніцца
Італія Тіррено — Адріатико
Іспанія Тур Країни Басків
Швейцарія Тур Романдії
Іспанія Вуельта Каталонії
Франція Крітеріум ду Дофіне
Швейцарія Тур Швейцарії
Польща Тур Польщі
БельгіяНідерланди Енеко Тур
КНР Тур Пекіна (до 2015)
Гонка
Етап
100
6
80
4
70
2
10-й (4 бали)
5-й (1 бал)
Італія Мілан — Сан-Ремо
Бельгія Тур Фландрії
Франція Париж — Рубе
Бельгія Льєж — Бастонь — Льєж
Італія Джиро ді Ломбардія
100 80 70 10-й (4 бали)
Бельгія E3 Харелбеке
Бельгія Гент — Вевельгем
Нідерланди Амстел Голд Рейс
Бельгія Флеш Валонь
Іспанія Классика Сан-Себастьяна
Німеччина Ваттенфаль Классик
Канада Гран-прі Квебека
Канада Гран-прі Монреаля
Франція Гран-прі Західної Франції
80 60 50 10-й (2 бали)

Континентальні тури UCI[ред. | ред. код]

У 2005 році Міжнародний союз велосипедистів започаткував серію змагань Континентальних турів. Серія включає п'ять континентальних турів: Азійський, Американський, Африканський, Європейський та Океанійський. У континентальні змагання входять понад 400 гонок по всьому світу. Змагальний сезон починається в жовтні, а завершується на різних континентах по різному, від січня до жовтня наступного року. За результатом перегонів найкращі велогонщики отримують рейтингові очки, які підсумовуються. В кінці сезону по них визначається найкращі велогонщик, велокоманда і країна.[6]

Шосейні велогонки на літніх Олімпійських іграх[ред. | ред. код]

Олімпійська піктограма велоспорту

Змагання з шосейних велогонок проводилися на перших Олімпійських іграх 1896 року і на всіх наступних, за винятком 1900, 1904, 1908 років. Традиційно змагались лише чоловіки, а жіночі дисципліни були введені на літніх Олімпійських іграх 1984 в Лос-Анджелесі.[7]

Статистика[ред. | ред. код]

Чоловічі змагання:

Змагання 1896 1900—1908 1912 1920 1924 1928 1932 1936 1948 1952 1956 1960 1964 1968 1972 1976 1980 1984 1988 1992 1996 2000 2004 2008 2012 2016 Всього
Групова гонка 20
Командна групова гонка 4
Роздільна гонка 11
Командна роздільна гонка 14
Всього 1 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2

Жіночі змагання:

Змагання 1984 1988 1992 1996 2000 2004 2008 2012 2016 Всього
Групова гонка 9
Роздільна гонка 6
Всього 1 1 1 2 2 2 2 2 2

Чемпіонат світу з шосейних велогонок[ред. | ред. код]

Райдужна майка чемпіона світу з шосейних велогонок

Чемпіонат світу з шосейних велогонок проводиться щороку, починаючи з 1927 року. Не проводився лише у період першої світової війни. У рамках чемпіонату світу проходять шосейні групові гонки і індивідуальні гонки на час з роздільного старту серед чоловіків, жінок і чоловіків у віці до 23 років. Чемпіонат організовується в кінці сезону, зазвичай після Вуельти Іспанії.

Чемпіон світу в груповій гонці виступає у райдужній майці у всіх шосейних групових перегонах протягом наступного після перемоги року. Чемпіон світу в індивідуальній гонці на час виступає в райдужній майці лише на етапах з роздільним стартом, що проводяться на багатоденних гонках сезону.

Примітки[ред. | ред. код]