Закон Меткалфа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Два телефона можуть утворити лиш одне з'єднання, п'ять можуть утворити 10 з'єднань, 12 можуть утворити 66 з'єднань.

Закон Меткалфа означає, що корисність телекомунікаційних мережей пропорційна квадрату числа підключених користувачів у системі (n2). Вперше сформульований у цім виді Джорджем Гілдером у 1993 р.[1], посилаючись на Роберта Меткалфа у відношенні Ethernet, хоч Закон Меткалфа був спочатку представлений у 1980 р., але не на прикладі користувачів, а на підключенні факсів, телефонів.[2] Тільки пізніше, з глобалізацією інтернета, закон дійшов до користувачів і мереж, як спосіб описати підключення до Ethernet.[3] Закон також відноситься до економіки та бізнес менеджмента, особливо до компаній, що змагаються й хочуть об'єднатись з кимось ще.

Мережевий вплив[ред.ред. код]

Закон Меткалфа характеризується багатьма мережевими впливами на технології комунікації та мережі, такі як Internet, social networking та World Wide Web. Засновник Федеральної Комісії зв'язку США Рід Хандт сказав, що це правило дає розуміння роботи Internet.[4] Закон Меткалфа заснований на факті, що кількість унікальних зв'язків у мережі з кількістю вузлів (n) може бути математично виражено трикутним числом n(n − 1)/2, яке асимптотично наближається до n2.

Закон також ілюструвався на прикладі факсів: один факс не ефективний, але користь кожного факса збільшується залежно від кількості підключених факсів до одної мережи, тому що кількість людей, которим можна відправляти й отримувати документи також росте.[5]

Обмеження[ред.ред. код]

У доповнення до складності підрахувати «корисність» мережи, математичне підтвердження до Закона Меткалфа вимірюється тільки потенційною кількістю контактів. Однак суспільна користь мережі залежить від числа вузлів у контакті. Якщо є мовні бар'єри, або інші причини, чому великі частини мережі не з'єднані з іншими частинами, вплив може бути менший.

Крім того, Закон Меткалфа передбачає, що корисність кожного вузла n однакова. Наприклад, спочатку був один факс на 50 робітників, потім на половину, на третину, і так далі, поки в кожного не буде факса. Таким чином, відносна величина додаткового з'єднання зменшується. Також, в соціальних мережах, коритувачі, що приєднуються пізніше, використовують мережу менш тих, хто приєднався раніше. Тож користь від кожного додаткового користувача може зменшуватися, роблячи всю мережу менш вигідною, якщо витрати між користувачами фіксовані.

Модифіковані моделі[ред.ред. код]

У контексті соціальної мережі, багато хто, в тому числі й Меткалф, пропонував модифікувати моделі, вікористовуючи (n × log n) пропорційність, ніж n2.[6] Рід й Одлуцко шукали можливі зв'язки з Законом Меткалфа з точки зору зв'язку мережі. Тонга й Вілсон також досліджували відносне питання вартості виключення.[7]

Перевірка з фактичними данними[ред.ред. код]

Незважаючи на численні аргументи про закон Меткалфа, не було ніяких даних протягом 30 років вільного доступу, заснованих на доказах за або проти. Тільки в липні 2013 р. голландські дослідники очолювали аналіз Європейського інтернета (активних сторінок) і знайшли (n2) пропорційність для малих значень n та n and (n × log n) для великих значень n.[8] Кілька місяців потому, Меткалф самостійно надав ще один доказ, як він використовував данні Facebook за останні 10 років, щоб показати гарний приклад закона Меткалфа (за моделлю n2).[9] Потім, у 2015, Жанг, Луі та Ху продовжили результати Меткалфа видаляючи данні Tencent(Китайська найбільша соціальна мережа компанії) та Facebook. Їх робота показала, що закон Меткалфа працює не тільки на Facebook, котрий обслуговує користувачів по всьому світу, а й на Tencent, який обслуговує переважно Китайських користувачів. Меткалфівська функция має наступний вгляд and відповідно.[10]

Дивитись також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Carl Shapiro and Hal R. Varian (1999). Information Rules. Harvard Business Press. ISBN 0-87584-863-X. 
  2. Simeon Simeonov (July 26, 2006). Metcalfe’s Law: more misunderstood than wrong?. HighContrast: Innovation & venture capital in the post-broadband era. 
  3. James Hendler and Jennifer Golbeck (2008). Metcalfe's Law, Web 2.0, and the Semantic Web. 
  4. Bob Briscoe (July 2006). Metcalfe's Law is wrong. Процитовано 2010-07-25. 
  5. R. Tongia. The Dark Side of Metcalfe’s Law: Multiple and Growing Costs of Network Exclusion. Процитовано 2010-07-25. 
  6. Guest Blogger Bob Metcalfe: Metcalfe’s Law Recurses Down the Long Tail of Social Networks. 18 August 2006. Процитовано 2010-06-20. 
  7. Rahul Tongia and Ernest Wilson (September 2007). The Flip Side of Metcalfe’s Law: Multiple and Growing Costs of Network Exclusion. Процитовано 2013-01-15. 
  8. Шаблон:Cite citation
  9. Metcalfe, Bob (2013). Metcalfe’s law after 40 years of Ethernet. IEEE Computer. 
  10. Zhang, Xing-Zhou; Liu, Jing-Jie; Xu, Zhi-Wei (2015). Tencent and Facebook Data Validate Metcalfe's Law. JOURNAL OF COMPUTER SCIENCE AND TECHNOLOGY. doi:10.1007/s11390-015-1518-1. 

Додаткова література[ред.ред. код]