Залізки
Залізки | |
---|---|
Країна | ![]() |
Область | Черкаська область |
Район/міськрада | Золотоніський район |
Рада | Хрестівська сільська рада |
Основні дані | |
Засноване | до 1750 р. |
Існувало до | 1958 р. |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°31′29″ пн. ш. 32°03′32″ сх. д. / 49.52472° пн. ш. 32.05889° сх. д.Координати: 49°31′29″ пн. ш. 32°03′32″ сх. д. / 49.52472° пн. ш. 32.05889° сх. д. |
Карта | |
Залізки (також зустрічається назва Залізьки і Желізки) — колишнє село, входило до складу Золотоніського району Черкаської області. Зникло у зв'язку із затопленням водами Кременчуцького водосховища наприкінці 1950-х років. Нині однойменну назву має архіпелаг на місці колишнього села.
За Гетьманщини Залізки входили до складу Кропивнянської сотні Переяславського полку.
З ліквідацією сотенного устрою село (слобода) Залізки перейшло до складу Золотоніського повіту Київського намісництва.
За описом Київського намісництва 1781 року в слободі Залізки було 33 хати. За описом 1787 року в селищі проживало 107 душ. Було у володінні різного звання «казених людей» і козаків.[1]
Селищебуло приписане до Миколаївської церкви у Липівському.[2][3][4]
У ХІХ ст. село Залізки були у складі Золотоніського повіту Полтавської губернії.
Село є на мапі 1826-1840 років.[5]
У 1862 році в казеному селищі Залізки було 38 дворів де жило 137 осіб (65 чоловичої та 72 жиночої статі)[6]
На початку 1920-х років у одному з найбільших сусідніх сіл Хрести була створена сільська рада, якій також підпорядкували села: Залізки, Липівське і Кедину Гору.[7]
Рішенням виконкому Черкаської обласної ради від 12 липня 1958 року було знято з обліку села Залізьки, Липівське, Панське й Хрести, а їхні мешканці підлягали переселенню в степові райони у зв'язку зі створенням Кременчуцького водосховища, що мало затопити ці села.[8]
Нині на місці, де були Залізки, з води Кременчуцького водосховища виступають кілька островів річково-озерної частини, які обрисами нагадують про вулиці і межі затопленого села.
У Залізках народились:
- Вовк Андрій Іванович (1952 р.н.) — український хімік, доктор хімічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України.[9]
- ↑ Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 107, 249
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 26 листопада 2021.
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст. 610 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2021. Процитовано 26 листопада 2021.
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.3, ст. 475 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 18 жовтня 2021. Процитовано 26 листопада 2021.
- ↑ Специальная карта Западной части России Шуберта 1826-1840 годов. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 26 листопада 2021.
- ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862. elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 26 листопада 2021.
- ↑ Матеріали Третьої наукової краєзнавчої конференції «Залізнякові читання». — Черкаси, 2011. — С. 51.
- ↑ Черкащина у контексті історії. Матеріали сьомої науково-краєзнавчої конференції присвяченій 200-річчю Т.Г.Шевченка та 60-ти річчю Черкаської області. — Черкаси, 2015. — С. 393.
- ↑ Сторінка Андрія Вовка на сайті Національної академії наук України. Архів оригіналу за 12 квітня 2020. Процитовано 12 квітня 2020.
![]() |
Це незавершена стаття про Черкаську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |