Київське намісництво
| Київське намісництво | |
| Герб | |
_(1782).gif) | |
| Дата створення / заснування | 16 (27) вересня 1781 |
|---|---|
| Країна |
 Російська імперія |
| Столиця | Київ |
| Адміністративна одиниця | Російська імперія |
| Замінений на | Київська губернія |
| На заміну | Київська губернія |
| Час/дата припинення існування | 12 (23) грудня 1796 |
.jpg) | |
Ки́ївське намі́сництво (рос. Киевское наместничество) — адміністративно-територіальна одиниця в Російській імперії в 1781–1796 роках. Адміністративний центр — Київ. Створене 16 (27) вересня 1781 року з частини першої Малоросійської губернії. Складалося з 11 повітів. 1796 року розділене між новоутвореними Київською і Малоросійською губерніями.
Історія[ред. | ред. код]
Утворена за указом імператриці Катерини ІІ від 16 вересня 1781 року після ліквідації автономії Гетьманщини на Лівобережній Україні та її полково-сотенного адміністративно-військового устрою[1].
До складу намісництва була включена територія Київського, Переяславського, Лубенського та Миргородського полків.
Адміністративним центром намісництва було місто Київ, в якому знаходилось намісницьке правління на чолі з намісником — вища ланка царської адміністрації на території Київського намісництва. Намісник призначався безпосередньо імператрицею.
Київське намісництво разом з Чернігівським та Новгород-Сіверським намісництвами становило Малоросійське генерал-губернаторство, на чолі якого було поставлено генерал-фельдмаршала П.Румянцева-Задунайського.
Під час Другого поділу Речі Посполитої до Київського намісництва були приєднані прикордонні землі Київського воєводства Речі Посполитої. На цих землях були утворені Рожівська, Білоцерківська та Богуславська округи[2].
Указом від 29 жовтня 1796 року в складі Київського намісництва на Правобережжі було утворено п'ять повітів: Канівський повіт, Корсунський повіт, Богуславський повіт, Васильківський повіт, Димерський повіт. Але ця реформа так і не була вповні реалізована, оскільки вже 12 грудня 1796 року Київське намісництво було ліквідоване іменним указом імператора Павла I. Лівобережні землі, що входили до нього, передані в Малоросійську губернію. А до новоутвореної Київської губернії увійшли землі на правому березі Дніпра, більшість із яких до 1793 року перебувала у складі Речі Посполитої.
29 серпня 1797 року межі нових губерній були затверджені указом російського сенату і Київське намісництво остаточно припинило існувати.
Повіти[ред. | ред. код]
- Голтвянський повіт (Говтва)
- Градизький повіт (Градизьк)
- Золотоніський повіт (Золотоноша)
- Київський повіт (Київ)
- Козелецький повіт (Козелець)
- Лубенський повіт (Лубни)
- Миргородський повіт (Миргород)
- Остерський повіт (Остер)
- Переяславський повіт (Переяслав)
- Пирятинський повіт (Пирятин)
- Хорольський повіт (Хорол)
Карти[ред. | ред. код]
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- ↑ Рудакова Ю. К. Формування територіально-адміністративного устрою на землях Правобережної України в 1793—1801 рр. / Ю. К. Рудакова // Наукові записки НаУКМА: Історичні науки. — 2005. — Т. 41.- С. 7. Архів оригіналу за 23 Липня 2020. Процитовано 16 Березня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Адміністративно-територіальний поділ Київщини 1471—1918 рр. Довідник (автор-упорядник Корінний М. М.) — Біла Церква: Видавець Пшонківський О. В., 2017. — 286 с.: іл.
- Атлас Российской Империи [Архівовано 13 Липня 2020 у Wayback Machine.]. — М. : Типография Сытина, 1792. (рос. дореф.)
- Институт генерал-губернаторства и наместничества в Российской Империи: в 2-х т. — СПб. : Изд-во Санкт-Петербургского университета, 2001. — Т. І. (рос. дореф.)
- Описи Київського намісництва 70–80-х років XVIII ст. : Описово-статистичні джерела [Архівовано 2 Січня 2017 у Wayback Machine.] / упор. Г. Болотова та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 392 с. — ISBN 5-12-000656-6.
- Путро О. І. Київське намісництво [Архівовано 17 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 248. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Тархов С. А. Изменение административно-территориального деления России за последние 300 лет [Архівовано 8 Липня 2018 у Wayback Machine.] // География. — 2001. — № 15. (рос.)
- Київське намісництво [Архівовано 18 Листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
| ||||||||||||||