Київське намісництво
| Київське намісництво | ||||
_(1782).gif) Герб | ||||
.jpg) | ||||
| Центр | Київ | |||
|---|---|---|---|---|
| Утворено | 1781 — 1796 | |||
| Попередники | Малоросійська губернія | |||
| Наступники | Київська губернія | |||
Ки́ївське намі́сництво (рос. Киевское наместничество) — адміністративно-територіальна одиниця в Російській імперії в 1781–1796 роках. Адміністративний центр — Київ. Створене 16 вересня 1781 року на основі Малоросійської губернії. Складалося з 11 повітів. 31 грудня 1796 року перетворене на Київську губернію.
Історія[ред. | ред. код]
Утворена за указом імператриці Катерини ІІ від 16 вересня 1781 року після ліквідації автономії Гетьманщини на Лівобережній Україні та її полково-сотенного адміністративно-військового устрою[1].
До складу намісництва була включена територія Київського, Переяславського, Лубенського та Миргородського полків . У 1796 році до намісництва були приєднані міста Канів, Корсунь, Богуслав та Димер, які стали повітовими (Канівський повіт, Корсуньський повіт, Богуславський повіт, Димерський повіт).
Адміністративним центром намісництва було місто Київ, в якому знаходилось намісницьке правління на чолі з намісником — вища ланка царської адміністрації на території Київського намісництва. Намісник призначався безпосередньо імператрицею.
Київське намісництво разом з Чернігівським та Новгород-Сіверським намісництвами становило Малоросійське генерал-губернаторство, на чолі якого було поставлено генерал-фельдмаршала П.Румянцева-Задунайського.
У 1797 році Київське намісництво разом з іншими намісництвами за указом імператора Павла I від 12 грудня 1796 було ліквідоване. Переважна частина його території склала відновлену Київську та новостворену Малоросійську губернії.
Повіти[ред. | ред. код]
- Голтвянський повіт (Говтва)
- Градизький повіт (Градизьк)
- Золотоніський повіт (Золотоноша)
- Київський повіт (Київ)
- Козелецький повіт (Козелець)
- Лубенський повіт (Лубни)
- Миргородський повіт (Миргород)
- Остерський повіт (Остер)
- Переяславський повіт (Переяслав)
- Пирятинський повіт (Пирятин)
- Хорольський повіт (Хорол)
Карти[ред. | ред. код]
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
Джерела[ред. | ред. код]
- Атлас Российской Империи. — М. : Типография Сытина, 1792. (рос. дореф.)
- Институт генерал-губернаторства и наместничества в Российской Империи: в 2-х т. — СПб. : Изд-во Санкт-Петербургского университета, 2001. — Т. І. (рос. дореф.)
- Описи Київського намісництва 70–80-х років XVIII ст. : Описово-статистичні джерела / упор. Г. Болотова та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 392 с. — ISBN 5-12-000656-6.
- Путро О. І. Київське намісництво // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 248. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Тархов С. А. Изменение административно-территориального деления России за последние 300 лет // География. — 2001. — № 15. (рос.)
- Київське намісництво // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
| ||||||||||||||
