Координати: 48°5′16.000000100804″ пн. ш. 9°13′1.0000000998375″ сх. д. / 48.08778° пн. ш. 9.21694° сх. д. / 48.08778; 9.21694

Зігмарінгенський замок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Замок Зігмарінген)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зігмарінгенський замок
Дата створення / заснування 1650
Зображення
Зображення інтер'єру
Країна  Німеччина[1]
Адміністративна одиниця Зігмарінген[1]
Архітектурний стиль неоготика
Нічний вигляд
Вигляд з повітря
Зображення входу
Сторінка інституції на Вікісховищі Sigmaringen Castle
Категорія для екстер'єру елемента d
Категорія Вікісховища для інтер'єра елемента d
Мапа
Офіційний сайт(нім.)
CMNS: Зігмарінгенський замок у Вікісховищі

48°5′16.000000100804″ пн. ш. 9°13′1.0000000998375″ сх. д. / 48.08778° пн. ш. 9.21694° сх. д. / 48.08778; 9.21694

Краєвид замку з півночі
Краєвид замку з півдня

Зігмарінгенський замок — замок у Зігмарінгені, в Баден-Вюртемберзі, колишня резиденція династії Гогенцоллернів-Зігмарінгенів. Замок розташований на півдні Швабський Альб, на висоті 605 м над рівнем моря.

У замку розміщується зібрання зброї (від Середньовіччя — до наших днів), у залах і салонах виставлені меблі, картини, порцеляна.

Зали в замку: Португальська галерея, Зал Хуберта, Зал предків, Покої Жозефіни, Зелений салон, Французький салон (трапезна), Червоний салон та інші.

Історія

[ред. | ред. код]

Перша фортеця на високій скелі біля витоку Дунаю була побудована в XI ст.

У 1893 році в замку сталася великий пожежа. Під час відновлення замок був частково перебудований і в замок провели каналізацію.

Під час Другої світової війни замок виявився в центрі історичних подій. Свідчення про це залишив відомий французький письменник Луї-Фердинанд Селін (1894—1961) у своєму романі «Із замку в замок» (1957). Восени 1944 німецький уряд зібрав у замку й селі Зігмарінген більшість французьких політичних діячів, які входили в кістяк колабораційного уряду Віші. Маршал Анрі-Філіп Петен, прем'єр-міністр П'єр Лаваль, міністр промисловості Жан Бішлонн, міністр національної освіти Абель Боннар, міністр юстиції Моріс Габольд, міністр друку Поль Маріон були привезені до замку насильно, Фернан де Брінон, Жозеф Дарнан, Жак Доріо, Марсель Деа — як члени профашистської «Урядової делегації на захист національних інтересів».

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б archINFORM — 1994.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Walter Kaufhold: Schloß Sigmaringen. Die Geschichte der Burg- u. der Schloßherren. In: Kunstführer Nr. 580. Verlag Schnell & Steiner. München 1953

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Зігмарінгенський замок