Білобоки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Село
Білобоки
пол. Białoboki


Координати 50°01′38″ пн. ш. 22°22′50″ сх. д. / 50.02722° пн. ш. 22.38056° сх. д. / 50.02722; 22.38056Координати: 50°01′38″ пн. ш. 22°22′50″ сх. д. / 50.02722° пн. ш. 22.38056° сх. д. / 50.02722; 22.38056

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське
Повіт Переворський
Гміна Ґаць
Населення 712 осіб (2013)
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+1
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-207
Автомобільний код RPZ
Код SIMC 0602638
Білобоки. Карта розташування: Польща
Білобоки
Білобоки
Білобоки (Польща)
Білобоки у Вікісховищі?

Білобоки — село у Польщі, розташоване у Переворському повіті Підкарпатського воєводства, гміни Ґаць.

Історія[ред.ред. код]

Перша згадка поселення Білобоки, що знаходиться за 8 км на південний-захід від Переворська, зазначена у міських актах Львова 1378 року. За місцевими легендами назва села походить від стін замку з білого каміння, або від Білого потоку.

У 1515 р. наявні 6 ланів ріллі.

Село ланцутського ключа Перемишльської землі Руського воєводства з 4,5 ланами землі купив 1583 року Костянтин Корнякт. Наприкінці XVI ст. його син Констянтин Корнякт молодший заклав тут свою резиденцію, яку захопив Станіслав Стадницький, а Корнякт згідно з легендою втік підземним ходом і перебраний селянином добрався до іншого замку. Після загибелі С. Стадницького 1610 року Корнякт-молодший розбудував резиденцію на замок. Після смерті 1603 р. батька він перебрався разом з матір'ю у Перемишльську землю, розпродавши маєтності біля Львова. Він став підписуватись на шляхетний манер «Корнякт з Білобок», адже завдяки статкам батька належав до найбагатших людей Руського воєводства.

Замок[ред.ред. код]

Заклав рід львівських міщан-греків Корняктів.

Житлові будівлі замку були багато оздоблені білокам'яною різьбою, статуями. Чотирикутним замок був обведений ровом, що заповнювався водою з ріки, мав звідний міст. Замковий пагорб, можливо, був штучно насипаний посеред болота чи штучного озера. В час великого нападу орд татар 1624 р. неподалік Білобок ординці розбили табір, звідки спустошували околиці. Вони здобули замок у Білобоках, а К. Корнякт загинув від отриманих ран.

За легендою гарнізон замку складався з татар, яких спровадили Корнякти для тримання в послуху своїх селян. Замок почав занепадати наприкінці XVII ст. після смерті синів Кароля Францішка Корнякта (†1672) вигас цей рід, у наступному столітті дійшов до руїни. У XIX ст. його будівлі наказав розібрати Єжи (Юрій) Любомирський з Переворська. Через замковий двір пройшла дорога, а з його мурів на сьогодні залишились відрізок муру та рештки круглої вежі муру заввишки до 0,5 м. Проглядаються рештки замкового пагорба та ровів. У 1960-х роках на замковому дворі знаходився майданчик з дитячими каруселлю, гойдалками тощо.

Згідно з "Географічним словником Королівства Польського" село належало до Ланцутського повіту Королівства Галичини і Володимирії, в Білобоках у 1880 р. були 81 будинок і 481 мешканець. Римо-католики належали до парафії в Ужейовичах.[1]

У міжвоєнний період село входило до ґміни Маркова Переворського повіту Львівського воєводства.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Białoboki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — T. I : Aa — Dereneczna. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Gosztyła Marek, Proksa Michał. Zamki Polski południowo-wschodniej (пол.)
  • Łoziński W. Prawem i Lewem. — Warszawa : Iskry, 2005. — tom I i II. — ISBN 83-207-1769-8. (пол.)
  • Młynek F. i Józef Benbenek J. Przeworsk i Okolice. — Warszawa, 1960. (пол.)
  • Proksa M. Zamki, pałace i klasztory ziemi Przemyskiej (пол.)
  • Proksa M. Studia nad zamkami i dworami ziemi przemyskiej od połowy XIV do początków XVIII wieku. — Przemyśl, 2001. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]