Заруцький Афанасій Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Заруцький Афанасій Олексійович
Народився 1 січня 1660(1660-01-01)
Глухів, Московське царство
Помер бл. 1723
Новгород-Сіверський, Україна
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність Протопоп, письменник, проповідник
Alma mater Києво-Могилянська академія (1659—1817)

Афанасій Заруцький (*60-ті рр. XVII ст., Глухів — †близько 1723, Новгород-Сіверський) — український письменник-панегірист часів гетьманів Івана Мазепи та Івана Скоропадського.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї військового товариша, глухівського міського отамана, згодом протопопа новгород-сіверського. Перебував у родинних стосунках з сім'єю Мировичів через одруження сина з Анастасією Мирович.

Освіту здобув у Києво-Могилянській академії (у 70-х — на початку 80-х років) і, можливо, також за кордоном. 1688 — священик у Ніжині. 1694 3аруцький виконував обов'язки новгород-сіверського протопопа, але займався лише господарськими справами. Належав до вченого гуртка архієпископа Лазаря Барановича. 16871688 написав панегірик «Книжица на похвалу превисокого имени пресветлейших и державнейших великих государей…», в якому прославляв гетьмана Івана Мазепу і князя В. Голіцина. Баранович схвально відгукнувся про цей твір, рекомендував його автора гетьману. Останній представив його князю В. Голіцину: «Видячи я не малую працу Афанасия Заруцкого в начертаню книжици ко прославлению маєстату их царского пресветлого величества и вашои княжой велможности, теди, в награду тих его прац… бью челом… покажи милосердие свое над ним… ижь барзо цнотливе, и благородно живе, и в науце книжной есть досконалий». Твір залишився невиданим.

12 листопада 1708 в Глухові у присутності царя Петра І і новообраного гетьмана І. Скоропадського виголосив промову, в якій змушений був засуджував «изменические дела» І. Мазепи, за що отримав нагороду від царя.

1717 написав книгу «Хлеб ангельскій, на крестном жертвникь испеченный». Це — єдиний твір 3аруцького, що дійшов до нас у рукописі. За конклюзію, що додавалась до цього твору, в якій він прославляв царя Петра І, був нагороджений за наказом І. Скоропадського. Рукопис твору прикрашали авторські вірші, дедикації (присвячення) та малюнки.

Література[ред. | ред. код]

  • Родосский А. С. Описание 432-х рукописей,… СПб., 1893, [№ 57];
  • Левицкий О. И. Афанасий Заруцкий,… КС, 1896, № 3;
  • Маркевич А. Н. К биографии Афанасия Заруцкого. КС, 1896, № 4;
  • Оглоблин О. П. Люди старої України. Мюнхен, 1959.