Землетрус Лухо (1973)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Землетрус Лухо
Землетрус Лухо (1973). Карта розташування: Китайська Народна Республіка
Землетрус Лухо (1973)
Дата 6 лютого 1973
Місцевий час 18:37[1]
Магнітуда 7,6 Mw[2]
Глибини 11 км[3]
Епіцентр 31°23′53″ пн. ш. 100°34′52″ сх. д. / 31.398° пн. ш. 100.581° сх. д. / 31.398; 100.581Координати: 31°23′53″ пн. ш. 100°34′52″ сх. д. / 31.398° пн. ш. 100.581° сх. д. / 31.398; 100.581
Тип Зсув
Постраждалі країни (території) КНР Китай
Повторні поштовхи 6,3 Mw[2]
Зсуви Yes
Жертви 2175—2204 загиблих, 2743 поранениї

Землетрус Лухо 1973 року з магнітудою 7,6 стався в Гарцзе-Тибетській автономній префектурі провінції Сичуань (КНР) 6 лютого 1973 року.

Тектонічна обстановка[ред. | ред. код]

Тектонічний огляд Тибетського нагір'я і Сичуань.

Західний Сичуань розташований на краю Тибетського плато у великій зоні складних континентальних деформацій, спричинених зіткненням Індійської плити з Євразійською. Оскільки Індійська плита просувається під Євразійську вздовж Гімалаїв, континентальна кора в межах Євразійської плити активно піднімається і потовщується, утворюючи Тибетське плато. Оскільки на плато немає активних насувних структур, стиснення компенсується зсувним рухом уздовж великих структур, включаючи розлом Алтинтаг, розлом Куньлунь, розлом Хайюань і систему розломів Сяншуйхе. Лівосторонній зсувний рух вичавлює блоки кори Тибетського плато назовні, змушуючи його рухатися на схід. Тим часом рух зсуву також призводить до розширення плато зі сходу на захід, спричиняючи звичайні розломи до розриву всередині потовщеної кори[4][5].

Землетрус[ред. | ред. код]

Вид зверху на долину річки Сяншуйхе та систему розломів.

Система розломів Сяншуйхе становить 1400-кілометровий активний лівосторонній зсув, який враховує рух зсуву на Тибетському плато. Розлом є однією з найбільших активних внутрішньоконтинентальних геологічних структур у світі. З 1893 року зафіксовано розриви сумарною довжиною щонайменше 350 кілометрів у результаті значних послідовних землетрусів з магнітудою 6,5 або більше[6]. З 1700 року і до наших днів розлом розривався по всій довжині під час сильних землетрусів[7].

Спочатку землетрус мав магнітуду 7,9 за китайською шкалою поверхневих хвиль; подальший аналіз і перерахунок події привели остаточну редакцію до 7,6[8]. Ця подія стала результатом чистого лівостороннього ковзання на сегменті Лухо системи розломів Сяншуйхе. Ділянка розлому Сяншуйхе розірвалася на довжину 90 кілометра і спричинила максимальний зсув 3,8 м на неглибокій 0,5-км ділянці зони розриву[9][10]. Поблизу селища Данду сільськогосподарське поле було зміщено на 7,2 м, але дослідження показали, що це також було накопичення зсувів від попередніх землетрусів, включаючи подію 1816 року[11]. Поверхневі розриви були добре задокументовані вченими на всій довжині 90 км від Ренди до Касу. Південно-східний 10-км сегмент розриву землетрусу перекрив аналогічний сегмент землетрусу в Ренді 1923 року[12] з магнітудою 7,3 на розломі Сяншуйхе[11][9].

Вплив[ред. | ред. код]

Землетрус забрав життя від 2175 до 2204 людей у провінції Сичуань. Крім того, 43 дитини залишилися сиротами[13].

Землетрус спричинив значні руйнування вздовж 90-кілометрового розриву[8]. Майже всі будинки поблизу або на шляху розриву були зруйновані, щонайменше 15 700[14][15]. За оцінками, 2867 будівель також були серйозно пошкоджені. У двох містах округу Лухо 4600 із 5000 будинків зруйновано, а ще 880 зазнали серйозних пошкоджень. Магістраль Китайське національне шосе 318 або шосе Сичуань — Тибет було пошкоджено каменепадами, зсувами та тріщинами в 17 місцях. Інші дороги, мости та телекомунікаційні системи також були пошкоджені або порушені. Загинуло близько 40 427 голів худоби та було втрачено 2,01 мільйона кілограмів їжі[15].

Відповідь[ред. | ред. код]

Для допомоги в рятувально-відновлювальних роботах у постраждалий район був направлений підрозділ НВАК. У дивізії щонайменше 668 медичних працівників із 49 груп надавали допомогу постраждалим[16].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Utsu, T. Search Page. Catalog of Damaging Earthquakes in the World (Through 2008). Процитовано 3 червня 2010.
  2. ↑ а б Liu Guiping; Fu Zhengxiang. 1973年炉霍大地震（Ms=7.6）最大余震（Ms=6.3）的库仑破裂应力触发 [The Coulomb rupture stress triggering of the largest aftershock (Ms=6.3) of the 1973 Luhuo earthquake (Ms=7.6)]. Earthquake Research in China (Chinese) . Т. 18. с. 175—182. Процитовано 23 липня 2021.
  3. ↑ X. L. Chen; Q. Zhou; H. Ran; R. Dong (2012). Earthquake-triggered landslides in southwest China. Natural Hazards and Earth System Sciences. 12 (2): 351-363. Bibcode:2012NHESS..12..351C. CiteSeerX 10.1.1.838.9836. doi:10.5194/nhess-12-351-2012.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  4. ↑ J. R. Elliott, R. J. Walters, P. C. England, J. A. Jackson, Z. Li, B. Parsons (2010). Extension on the Tibetan plateau: recent normal faulting measured by InSAR and body wave seismology. Geophysical Journal International. 183 (2): 503—535. Bibcode:2010GeoJI.183..503E. doi:10.1111/j.1365-246X.2010.04754.x. Процитовано 19 липня 2021.
  5. ↑ Weijun Gan; Peizhen Zhang; Zheng-Kang Shen; Zhijun Niu; Min Wang; Yongge Wan; Demin Zhou; Jia Cheng (2007). Present-day crustal motion within the Tibetan Plateau inferred from GPS measurements. Journal of Geophysical Research: Solid Earth. American Geophysical Union. 112 (B8). Bibcode:2007JGRB..112.8416G. doi:10.1029/2005JB004120.
  6. ↑ Eleftheria Papadimitriou; Xueze Wen; Vassilios Karakostas; Xueshen Jin (2004). Earthquake Triggering along the Xianshuihe Fault Zone of Western Sichuan, China. Pure and Applied Geophysics. 161 (8): 1683—1707. Bibcode:2004PApGe.161.1683P. doi:10.1007/s00024-003-2471-4.
  7. ↑ Mingkun Bai; Marie-Luce Chevalier; Jiawei Pan; Anne Replumaz; Philippe Hervé Leloup; Marianne Métois; Haibing Li (2018). Southeastward increase of the late Quaternary slip-rate of the Xianshuihe fault, eastern Tibet. Geodynamic and seismic hazard implications. Earth and Planetary Science Letters. 485: 19—31. Bibcode:2018E&PSL.485...19B. doi:10.1016/j.epsl.2017.12.045.
  8. ↑ а б Clarence R. Allen; Luo Zhuoli; Qian Hong; Wen Xueze; Zhou Huawei; Huang Weishi (1989). Segmentation and Recent rupture history of the Xianshuihe Fault, Southwestern China. U.S. Geological Survey Open-file Report. Fault segmentation and controls of rupture initiation and termination. (89–315): 10—30. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 2 липня 2021.
  9. ↑ а б Yang Jianbing; Zhao Bin; Du Ruilin; Yu Jiansheng; Wang Dongzhen (2020). 1923年仁达地震与1973年炉霍地震的破裂模型及触发关系研究 [Research on the Rupture Model and Trigger Relationship of Renda Earthquake in 1923 and Luhuo Earthquake in 1973]. Journal of Geodesy and Geodynamics (Chinese) . 40 (8): 783-789. doi:10.14075/j.jgg.2020.08.003. Процитовано 2 липня 2021.
  10. ↑ Hui-lan Zhou, Clarence R. Allen, and Hiroo Kanamori (1983). Rupture complexity of the 1970 Tonghai and 1973 Luhuo earthquakes, China, from P-wave inversion, and relationship to surface faulting (PDF). Bulletin of the Seismological Society of America. 73 (6A): 1585. Bibcode:1983BuSSA..73.1585Z. doi:10.1785/BSSA07306A1585.
  11. ↑ а б Clarance R. Allen; Qian Hong; Xue-Ze Wen; Luo Zhuoli (1991). Field study of a highly active fault zone: The Xianshuihe fault of southwestern China. Geological Society of America Bulletin. 103 (9): 1178—1199. Bibcode:1991GSAB..103.1178A. doi:10.1130/0016-7606(1991)103<1178:FSOAHA>2.3.CO;2.
  12. ↑ M 7.0 - 184 km NW of Kangding, China. earthquake.usgs.gov. USGS. Процитовано 2 липня 2021.
  13. ↑ Yang Yanyu, ред. (6 лютого 2013). 四川炉霍40年从地震废墟上崛起. China News. Процитовано 2 липня 2021.
  14. ↑ Li Zhongdong (25 лютого 2019). 鲜水河断裂带，危险与美景并存之地. 163.com. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 2 липня 2021.
  15. ↑ а б 1973年炉霍地震. Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 13 серпня 2013.
  16. ↑ 四川炉霍40年从地震废墟上崛起 (Chinese) . China News Network. 2013. Процитовано 23 липня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Землетрус_Лухо_(1973)&oldid=40746955