Злобінцев Михайло Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Злобінцев Михайло Олександрович
Народився 31 жовтня 1883(1883-10-31)
Золотоноша
Помер 1937(1937)
Діяльність письменник
кобзар

Михайло Олександрович Злобінцев (нар. 31 жовтня 1883, Золотоноша, тепер Черкаська областьпом. 1937) — український письменник, кобзар.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в м. Золотоноші в родині військового лікаря.

У 1909 р. Михайло Злобінцев закінчив фізико-математичний факультет Київського університету в і повернувся до Золотоноші, де вчителював в чоловічій гімназії. Між його учнів були М. Терещенко, С. Скляренко, П. Чухрай, М. Мішалов та П. Носяра.

Михайло Злобінцев виявив себе як активний культурно-освітний громадський діяч, поет та бандурист. У 1916-17 рр. він очолював повітову громаду. У 1917 р. М. Злобінцев став засновником товариства «Просвіта» в Золотоноші. Після революції він працював у системі народної освіти. Був фундатором газет «Вільне слово» та «Вісті Просвіти» (1917).

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Як поет Михайло Злобінцев друкувався під різними псевдоніми та криптонімами. (Домонтович М. кобзар Домонтович, М. Д.) в альманасі «Перша Ластівка» (1905), журналі «Рідний край» та інших виданнях. Краєвознавець М. Ф. Пономаренко пише, що у віршах Злобінцева звучать вболівання за тяжку долю трудящого народу, заклики до боротьби, віра в краще майбутнє («Прокидайся, батьку, годі тобі спати…» та ін.). Він був автором поеми «Громакіяда» — гострої сатири на побут дрібномаєткового поміщицтва й міщанства.

Кобзарська діяльність[ред. | ред. код]

Михайло Злобінцев також цікавився етнографією, збирав і записував українські народні пісні та думи («Дума про Богдана Хмельницького» та ін.), зокрема від кобзарів Т. Пархоменка, М. Кравченка та І. Кучугура-Кучеренко. Він був організатором і керівником ансамблю бандуристів і майстром з виготовлення бандур. У галузі кобзарського мистецтва М. Злобінцев залишив помітний слід. На сцені він виступав під прізвищем М. Домонтович — то було прізвище яке він перебрав від відомого борця за права селян — Івана Домонтовича. Цей псевдонім та криптонім М. Д. він також використовував у своїй літературній діяльності.

Домонтович мав гарний баритон. Гру на бандурі він вивчав під керівництвом чернігівського кобзаря Терешка Пархоменка, його поводиря Василя Потапенка, а також кобзаря І. Кучугури-Кучеренка, який викладав клас бандури в Лисенківській музичній школі під час навчання М. Злобінцева у Київському університеті. Про діяльність кобзаря І. Кучеренка М. Злобінцев назбирав чимало матеріалів і надрукував у праці «Певцы родной страны» в 1913 р.

У роки навчання в університеті М. Злобінцев разом з товаришами-студентами створив невеличкий ансамбль бандуристів, який часто і з великим успіхом виступав у Києві в 1906-09 роках, зокрема на Шевченківських святах. З рецензії на один концерт, який був організований товариством Боян, знаємо, що в Києві в 1909 р. виступали в ансамблі 6 бандуристів, які грали і співали в супроводі своїх бандур.

У цей час інтерес до грання на бандурі зростав, а матеріалів щодо техніки гри на бандурі не було. Гнат Хоткевич, який раніше був запрошений викладати гру на бандурі в Лисенківській школі, 1905 року був змушений виїхати в еміграцію. Іван Кучеренко, якого взяли на посаду викладача гри на бандурі в 1908 р. як незрячий, не зміг скласти підручника гри на бандурі. Меценат кобзарських проектів Олександр Бородай, який раніше пропонував профінансувати видання підручника гри бандурі Г. Хоткевича, звернувся до молодого Олександра Кошиця, щоб він вивчив гру на бандурі і склав підручника. На жаль, Кошиць цей проект не зміг здійснити.

У 1913 році в Одесі вийшов перший зошит «Самонавчитель гри на кобзі або бандурі», який М. Злобінцев приготовив та надрукував під псевдонімом М. Домонтович. В праці автор подав короткі описи історії інструменту, вигляду та строю бандури, а також пояснення, як її тримати й грати, подав також коротку теоретичну частину, описав, як строїти бандуру, але нотних прикладів не подав. Можна припустити що М. Злобінцев склав цей підручник або на замовлення О. Бородая, або під впливом потреб часу.

В 1914 р. вийшла друга частина цього самого «Самонавчителя» в друкарні «Діло» Є. І. Фесенка в Одесі. Тут були надруковані кілька творів для голосу в супроводі бандури і по суті то був перший надрукований збірник творів для бандури. Збірник включив в собі обробку пісень:

1. «Поза гаєм, гаєм» три варіанти в До, Фа і Соль мажорі. 2. «Гречаники» — три варіанти в До, Фа і Соль мажорі. 3. «Про Морозенка». 4. «Про Саву Чалого» від Т. Пархоменка. 5. «Про Нечая» від Т. Пархоменка. 6. «На смерть Шевченка» від Т. Пархоменка. 7. «Про Максима Залізняка» від Т. Пархоменка 8. «Попаденька». 9. «Киселик». 10. «Засідатель». 11. «Соцький». 12. «Про Купріяна». 13. «Хата моя рубленая». 14. «Там, на Ятрань». 15. «Гей, не дивуйте» — для ансамблю.

Підручник був розрахований на бандуру з діатонічним строєм з 7 басами і 20 приструнками. На обкладинці другої частини вміщено оголошення, що незабаром має вийти і другий збірник з нотами, «улаштованими» до гри на кобзі.

Інша діяльність[ред. | ред. код]

Паралельно з роботою над створенням і виданням «Самонавчителя» він пише вірші які почали друкуватися в 1905 р. а також написав підручник «Арихметика» ч. 1 1917 та ч. ІІ, 1918 р., які були видані в Золотоноші, і підписані М. Злобинців.

М. Злобінцев активно береться до громадсько-виховничої роботи і до створення товариства «Просвіти» в Золотоноші. У 1917 р. у Золотоноші він видає ряд політичних праць про Автономію України (24 с.), про найкращі здобутки Французької революції (15 с.), збірник революційних пісень, «Землякам малоросам од українців», «Нарис про Український рух в Золотоноському повіті» та інші. В цей час він створює ряд поезії, які критикують позиції русифікованого населення та відстоює українські державницькі ідеали. В 1919 р. М. Злобінцев був призначений на посаду комісара справ освіти.

Після революції він викладає в Золотоноському відділені Уманського Агрономічного Інституту в м. Ірманець, за 10 кілометрів від Золотоноші. Тут він теж організував ансамбль бандуристів і сам регулярно виступав з ними в концертах.

Репертуар[ред. | ред. код]

У репертуарі бандуриста М. Домонтовича була цікава сатирична пісня про адвоката «Раз я в волості судився», яку створив М. Злобинцев як засіб обійти нововедену цензуру.

Раз я в волості судився, З нашим сільським адвокатом (Катом, катом, катом, катом,) З нашим сільським адвокатом-(катом.)

Нас судили судді вбрані, В сукнам чоботи сап'яні (П'яні, п'яні, п'яні, п'яні,) в сукна, чоботи сап'яні-(п'яні.)

Вони довго клопотали, Поки діло розібрали (Брали, брали, брали, брали,) поки діло розібрали-(брали.)

А як діло розібрали, По закону все зробили (Били, били, били, били,) По закону все зробили-(били).

Слова в дужках не здавалися в цензуру, і дозвіл для виконання пісні було одержано. Артист виконував пісню без акценту та виділення додаткових повторних слів, наївним способом. Пісня створювала велике враження на публіку. В музичному оформлені автора цих рядків пісня була включена до репертуару Української капели бандуристів ім. Т. Шевченка в Детройті, а також Струсівської капели бандуристів на Тернопільщині та Канадської капели бандуристів, де вона неодноразово записувалася.

Він мав молоду жінку, сина Юрія та дочку Марію. Через те, що М. Злобінцев був репресований, про його діяльність рідко згадувалося в публікаціях, які друкувалися в Україні. У своїй праці «Народні співці-музиканти на Україні» (К. 1980) [22] Андрій Омельченко не згадує про підручника Домонтовича у розділі, про перші підручники гри на бандурі, хоч там згадано всі інші дореволюційні підручники Г. Хоткевича (1909), Шевченка (1914) та Овчиннікова (1914). Незрозуміло це замовчування коли брати до уваги що А. Омельченко про неї згадував у своїй дисертаційні праці.

Про видатного бандуриста й українського діяча Михайла Злобінцева ми знаємо доволі мало, і то переважно завдяки матеріалам, які були надруковані за кордоном і відомі нам лише з джерел з Української діаспори, звідки і з'явилися чимало фактичних помилок, які й сьогодні часто повторюються.

М. Злобінцев був організатором першого нам відомого зрячого ансамблю бандуристів, автором другого самонавчителя гри на бандурі, а також першого збірника творів для бандури. Таким чином, він зробив значний внесок у розвиток бандурного мистецтва і цим здобув собі вічну пам'ять і подяку від усіх бандуристів.

Михайло Злобінцев був незаконно репресований і помер на засланні в 1937 р. Він був реабілітований в 1988 р.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Море («Блакитне море, широке море…») — Перша ластівка, 1905, с. 101. Підпис М. Домонтович
  • «Повіяв низовий і море сонце пригріло…» — Перша ластівка, 1905, с. 101–102. Підпис М. Домонтович
  • «Минулася давнина, година кривава…» — Перша ластівка, 1905, с. 101–102. Підпис М. Домонтович
  • Кое-что из пришлого г. Золотоноша (продовження) — Вестник Золотоношского с.-х. об-ва, 1910, #12, с. 2. Підпис М. Д.
  • Самонавчитель до гри на кобзі або бандурі ч.1. Одеса, Друкарня Є. Фесенка. 16.с. 30 коп. Підпис М. Домонтович.
  • Певцы родной стараны (Про кобзарів і кобзаря І. Кучугуру-Кучеренка в СП.Б) — Вестник Золотоніского с.-х. об-ва 1913, #5, с. 2 Підпис М. Д.
  • Самонавчитель до гри на кобзі або бандурі. Ч. ІІ Одеса, Друкарня Є. Фесенка, 1914. 49 с. 60 коп. Підпис М. Домонтович.
  • Саме страшне («Чарівник якийсь там смілий…») Рідний край, 1914, #3 с. 7. Підпис М. Домонтович.
  • «Я хотів би щоб звуки у мене лились…» Рідний край,1914 #6, С. 13. Підпис М. Домонтович.
  • Весняна пора — Рідний край, 1914, #1 С. Підпис М. Домонтович.
  • Автономія України. Золотоноша. Вид. Золотоноське товариство «Просвіта», 1917, 24 с. Підпис М. Злобинцев.
  • Арихметика, ч.1 для народних шкіл і нижних класів середніх шкіл. Золотоноша. Спільне видання Золотоніського Товариства «Просвіта» і Л. І Болеславського, 1917, 48 с. 65 коп. Підпис М. Злобинців. Ухвалена бюро Золотоноського учительського з'їзду. Склад видань в книгарні Л. І. Болеславського.
  • Дрібнички (з натури або з людських переказів). Золотоноша. Вид. Золотоноського товариства Просвіта 1917 р., 15 с. 15 коп. Підпис Домонтович М.
  • Найкращі здобутки Великої французьської революції 1792–1795. Золотоноша. Золотоноська «Просвіта», 1917, ІІ с.15. Підпис М. Злобинців.
  • Про землю Золотоноша, видання Золотоношського товариства «Просвіта», 1917 р. 18с. 25 коп. Підпис М. Злобинцев. (В кінці тексту подана бібліографія земельного питання. Підписана М. З.)
  • Українські революційні пісні 1905 р. і раніше. Зібрав М. Домонтович. Золотоноша, вид Золотоношського товариства «Просвіта» #6, 1917 р. 45с. 15 коп.
  • Справздання про день національного фонду 21 травня. Вільне слово. Золотоноша, 1917, #4 с. 3 Підпис М. Злобинців Голова Просвіти.
  • Пани-брати українці. Проза. Вільне слово, Золотоноша, 1917, #5, с. 1
  • Наше військо — Наша слава. Проза. Вільне слово, Золотоноша, 1917, #5, с. 2 Підпис М. Д.
  • Без назви (Про освіту) Вільне слово. Золотоноша, 1917, #7, с. 1-2 Підпис М. Д.
  • В музеї («Значки, булави, бунчуки…»). Вільне слово. Золотоноша 1917, #7 с. 4 Підпис М. Д.
  • Земля і воля, чи воля і земля? проза. Вільне слово. Золотоноша 1917, #24, с. 2 Підпис М. Д.
  • Присвячується мартоплясам особливо українського походження («Хто дуже прагне боротьби…»). Вільне слово. Золотоноша, 1917, #24, с. 3 Підпис М. Д.
  • Дещо про минулого Золотоноші (продовження). Вільне слово. Золотоноша, 1917, #30, С. 2. Підпис М. Д.
  • Цар миру. Вільне слово, Золотоноша, 1917, #25, с. 3. Підпис М. Д.
  • Дещо з минулого Золотоноші (кінець). Вільне слово, Золотоноша, 1917, #31, с, 1-2. Підпис М. Д.
  • Брати українці. Проза. Вільне слово. Золотоноша, 1917, #45, С. 2. Підпис М. Д.
  • Славнословіє («Гей до марта було худо…»). Вільне слово, Золотоноша, 1917, #45, с. 3. Підпис М. Д.
  • Поклик («Гей браття, до боп, до бою…»). Вісті з «Просвіти», Золотоноша, 1917 #1-2, Підпис М. Д.
  • Землякам малоросам од українців («Гей були ми козаками…») Вісті з «Просвіти», Золотоноша, 1917, #1, с. 6. Підпис М. Д.
  • Короткий нарис українського руху в Золотоноському повіті. Вісті з «Просвіти», Золотоноша, 1917, #1, с.3-4, Підпис М. Д.
  • Арихметика, ч. ІІ. Дроби, відношення, пропорції, пропорційні величини, змішування. Для народних шкіл і нижних класів середніх шкіл м. Золотоноша. Вид. Золотоноського товариства «Просвіта», 1918 р. 70 с. Підпис М. Злобинців. Ухвалена бюро Золотоноського учительського з'їзду. Склад видання в книгарні Л. І. Болеславського і в книгарні Золотоноської «Просвіти».
  • Дід та Коза. Дитяча п'єса зо співами. Записав і обробив М. Домонтович. Золотоноша, Золотонське Т-во «Просвіта», 1919. 16с. 40 коп.
  • Наука («Піймав врядник забіяку…»). Одривний календар. К. Час, 1925.25.І. Підпис Домонтович.
  • Зрозуміло («Чита хлопець: Пашет пахарь…»). Підпис Домонтович.
  • Гуманний чоловік («Каже проповідь дядькам…») Підпис Домонтович.
  • Лисиця («Свідок свідче чую ґвалт…»). Підпис Домонтович
  • Нарочито («Іде дядько на волах…»). Підпис Домонтович
  • Вірний переклад («В школі хлопці учителю…»). 6.ІХ Підпис Домонтович
  • «Прокидайся, батьку, годі тобі спати…» 4.ІУ.1906 Із книги народної шани, 1976, с. 18-19. Підпис Кобзар-Домонтович. (Вірш був написаний в книзі записів відвідувачів музею Т. Шевченка в Каневі.)
  • Громакіада сатира на побут дрібного поміщицтва та міщанства, не опублікована (УЛЕ т.2. с. 272–273).

Родинні зв'язки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • без автора — Микола Домонтович. Митці України. Київ, «Українська енциклопедія», 1992, с. 223.
  • Биковець М. Словник українських діячів культури. Машинопис без року. ЦНБ Х. 4864. (Зве його Микола Злобинців, жодних біографічних відомостей, педагог, письменник. Творчість Дід та Коза, Найкращі здобутки Великої французької революції) Довідка про Злобина Миколу. УЗЕ.
  • Бойко І. З. Українські альманахи та збірники XIX -початку ХХ віку Київ, Наукова думка, 1967.
  • Вечір Київського «Бояна» — Рідний край, 1909, #13, с. 11
  • Дашкевич. Матеріали для словника псевдонімів українських письменників, вчених та громадських діячів за 1800–1916 рр. Машинопис. Львів, 1950. (Домонтович М. розшифровано як Злобінців Микола).
  • Дей О. Словник псевдонімів українських письменників. Київ, Наукова думка, 1969.
  • Домонтович М. Самонавчитель до гри на кобзі або бандурі. ч. І. Одеса, 1913.
  • Домонтович М. Самонавчитель до гри на кобзі або бандурі ч. 2. Одеса, 1914.
  • Ємець В. Кобза та кобзарі — Берлін, 1923.
  • Ємець В. Кобза та кобзарі — 2-ге видання, Нью-Йорк, Говерла, 1959.
  • Ємець В. Кобза та кобзарі — Репринт. вид К. Музична Україна 1993, 111с. (Про Злобинцева с. 73).
  • Ємець В. Гетьман Павло Скоропадський та перша Капеля Кобзарів в У золоте 50-річчя на службі України. Голівуд, США 1961 (с. 58 про Миколу Домонтовича, с.113 Микола Злобинців, с. 117 Микола Домонтович).
  • Злобинців Василь Іванович. Київський міський архів:
    • ф.16 оп. 465 83.612;
    • ф.16 оп. 465 83.1380 с. 3
    • ф.16 оп. 465 83. 361а с. 104
    • ф.16 оп. 471 83. 920
  • Злобинців Михайло Олександрович. Київський міський архів ф. 16 оп. 465 83.1782 с. 14.
  • Злобинців Михайло Олександрович. Памятная книга Киевского ученого округа. Полтавская губернія — з 1909 року.
  • Злобинців Олександр Іванович. Київський міський архів. (ф. 16 оп. 465 83.597 с. 125).
  • Злобинців Олександр Іванович. Российский медицинский список з 1889 р.
  • Кирдан В., Омельченко А. Народні співці-музиканти на Україні Київ, Музична Україна, 1980.
  • Комаров Б. До словника псевдонімів та криптонімів українських авторів, Одеса, 1928.
  • Лейтес А. і Яшек М. Десять років української літератури. т. 1 ДВУ, 1928 (Домантович М. подається тільки Дрібнички).
  • Мізинець Віталій. Микола Домонтович. Бандура, 1981, #17-18.
  • Мішалови В. і. М. Українські кобзарі і бандуристи. Сідней, 1986 (на с. 77).
  • Н. П. По поводу статьи М. Д. в Голосе труда, Золотоноша, #15 за 1917 — Голос труда, 1917, #19.
  • Омельченко, А. Ф. Розвиток кобзарського мистецтва на Україні. Кандидатська дисертація, 1967.
  • «ОУН минуле й майбутнє». К. Фундація ім. О. Ольжича 1993 р. (Згадка на с.19.).
  • Пономаренко М. Ф. Злобинець (Злобинців) Михайло Олександрович — УЛЕ, 1990, т. 2, с. 272-3.
  • Призначення М. Злобенця на посаду комісара справ освіти — Вісті Золотоношського Народного Комісаріату, 1919, #1.
  • Пядик І. Лист до автора. (VIII.1995).
  • Рецензія В. Дубровського на статтю «Автономія України» — Книгар, Київ, 1917, #2 с.65, рец. #72.
  • Рецензія В. Л-кого на статтю «Українські революційні пісні 1905 р. і раніше» — Книгар, Київ, 1917, рец. # 72.
  • Рецензія А. Яковлева на статтю «Про землю» — Книгар, Київ, 1917, #4, с. 187, рец. # 181.
  • Рецензія В Дубровоського на «Найкращі здобутки Великої французької революції» — Книгар, 1917 , # 4, с. 199, рец. # 213.
  • Самчук, У. Живі струни — бандура і бандуристи. Детройт, 1976.
  • Тулуб Олександр — Словник псевдонімів українських письменників. К. АН УРСР, 1928.
  • Хоткевич Г. Два поворотні пункти в історії кобзарського мистецтва — Музика, 1928, #10-11.
  • Хоткевич Г. Огляд самонавчителів гри на бандурі — Музика, 1928, #10-11.
  • Ященко Л. І. Державна заслужена капела бандуристів Укр. РСР, Київ 1970 (Про Злобінцева с. 14).
  • Кошиць О. Спогади. Вінніпеґ, 1958. 387 с.
  • Рідний край, 1908, #9.
  • Хоткевич, Г. Думи і пісні з вечора Гната Хоткевича. К. Друкарня 2-ої Артілі Володимира Великого 1912, 8.с.
  • Мішалов В. Бандурист М. Домонтович — Михайло Олександрович Злобінцев // «Гнат Хоткевич — Бандура та її репертуар» // Харків: Фонд національно-культурних ініціатив імені Гната Хоткевича, 2009 — С.243-255.