Золота булла (1356)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рукопис Золотої булли.
Золота печатка булли Карла IV

Золота булла 1356 (лат. Bulla Aurea) — законодавчий акт Священної Римської імперії, ухвалений імперським рейхстагом в 1356 році; найвідоміший з документів, що називався «Золота булла». Текст документа, складений латиною, затверджений імператором Карлом IV Люксембурзьким. Дія булли припинилася з закінченням існування імперії (1806 року).

Булла визнавала суверенітет князів в їх володіннях, узаконювала можливі війни між феодалами, знову заборонила союзи міст. Цим же документом підтверджувалося право князів на необмежене карбування власних монет.

Булла регламентувала обрання німецького короля (імператора) колегією семи імперських курфюрстів (архиєпископів Майнца, Тріра і Кельна, короля Чехії, Рейнського пфальц-графа, герцога Саксонії і маркграфа Бранденбургу) і визначала права цих курфюрстів. Провідна роль у рейхстазі відводилася архиєпископу Майнцському. Крім того, булла забороняла поділ територій курфюрств.

Див. також[ред. | ред. код]