Зубенко Валерій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Валерій Зубенко
Особові дані
Повне ім'я Валерій Анатолійович Зубенко
Народження 23 серпня 1959(1959-08-23) (59 років)
  Ворошиловськ, Луганська область, Українська РСР, СРСР
Зріст 176 см
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція нападник
Юнацькі клуби

1976
СРСР ШІСП Ворошиловград
СРСР «Зоря» (Ворошиловград)
Професіональні клуби*
1977—1981 СРСР «Зоря» (Ворошиловград) 65 (7)
1982 СРСР СКА (Київ) 6 (0)
1983 СРСР «Металург» (Липецьк) 17 (2)
1983 СРСР «Сокіл» (Ровеньки) КФК
1984 СРСР «Металург» (Запоріжжя) 3 (0)
1985 СРСР «Нива» (Сватово) КФК
1986 СРСР «Зоря» (Ворошиловград) 12 (1)
1990 СРСР «Колос» (Сватово) КФК
1990—1993 СРСР Україна «Урожай» (Троїцьке) (ААФУ)
1994—2001 Україна «Шахтар» (Кремінна) (ААФУ)
Національна збірна
1978 СРСР СРСР (до 18)
1979 СРСР СРСР (до 20)
Тренерська діяльність**
2000—2001 Україна «Шахтар» (Кремінна)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Валерій Анатолійович Зубенко (23 серпня 1959, Ворошиловськ, Луганська область) — радянський та український футболіст, який виступав на позиції нападника. В радянській вищій лізі зіграв три матчі і забив 1 гол. Переможець юніорського турніру УЄФА 1978 року, срібний призер молодіжного чемпіонату світу (1979). Майстер спорту СРСР (1979).

Біографія[ред. | ред. код]

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець ворошиловградської Школи-інтернату спортивного профілю (ШІСП), тренер — Вадим Дмитрович Добіжа. Переможець турніру «Переправа» 1978 року.

У 1976 році включений в склад дубля ворошиловградської «Зорі». За основний склад клубу дебютував 26 серпня 1977 року в матчі чемпіонату СРСР проти київського «Динамо», вийшовши на заміну на 78-й хвилині замість Олександра Сорокалета[1]. 11 листопада 1978 року в грі проти «Арарату» забив свій єдиний гол у вищій лізі[2]. Після вильоту «Зорі» з вищої ліги за підсумками сезону-1979, продовжував грати за команду в першій лізі.

У 1982 році виступав за київський СКА, потім грав за липецький і запорізький «Металурги» і ряд аматорських клубів. У 1986 році повернувся в «Зорю», що вилетіла до того часу у другу лігу, і разом з командою став переможцем зонального турніру і чемпіоном Української РСР серед команд другої ліги. Через важку травму змушений був завершити кар'єру на рівні команд майстрів.

Надалі грав за колективи фізкультури, які виступали на рівні чемпіонатів областей. У 2000—2001 роках був граючим тренером аматорського клубу «Шахтар» (Кремінна).

У 2000-ті роки виїхав на постійне місце проживання до Іспанії, живе у Валенсії[3].

Кар'єра в збірній[ред. | ред. код]

У 1978 році став переможцем юніорського турніру УЄФА (неофіційного чемпіонату Європи), в тому числі грав у фінальному матчі проти Югославії. У 1979 році став срібним призером молодіжного чемпіонату світу.

Досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]