Йоганн Гайнріх Гохгут
| Йоганн Гайнріх Гохгут | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1810 Кассель, Гессен, Німеччина[1] |
| Помер | 1872 |
| Країна | Російська імперія |
| Діяльність | ентомолог, ботанік |
| Галузь | ентомологія ботаніка |
| Заклад | Київський ботанічний сад |
| Відомий завдяки: | описам нових для науки видів комах |
| Нагороди | медаль «За усердную службу» |
 Йоганн Гайнріх Гохгут у Вікісховищі | |
Йо́ганн Га́йнріх Го́хгут (нім. Jogann Heinrich Hochhut, 1810—1872) — український природознавець, ентомолог і ботанік, німецького походження.
Біографія[ред. | ред. код]
Працював садівником Київського університетського ботанічного саду.
Працював садівником, ймовірно від самого початку робіт по закладці ботанічного саду (тобто з 1839 року) поруч з майбутнім університетом Св. Володимира в Києві. Відомо, що коли 1839 року перші сіянці знищили буря й злива, то директор саду Р. Траутфеттер і садівник Гохгут все зробили заново.
Ще одна з небагатьох відомих біографічних деталей. 10 вересня 1849 року сад відвідав імператор Микола I зі свитою. Він подякував директорові й садівникові. За пропозицією царя вони знайшли рослину для укріплення валів Київської фортеці — сумах (Toxicodendron radicans) і посіяли його, де потрібно. Директора за це нагородили орденом, а І. Гохгута — золотою медаллю[2].
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Й. Х. Гохгут описав як нові для науки низку таксонів жуків-довгоносиків близько 60 видів та три роди:
- Microlarinus Hochhut, 1847
- Oxyophthalmus Hochhuth, 1847
- Eumecops Hochhuth, 1851
Частина описаних ним видів мешкають в Україні.
Як член комісії для опису губерній Київського навчального округу він також підготував статистичний нарис[3].
Разом з ентомологом М. Де Шодуаром підготував капітальну монографію щодо жуків Кавказу й Закавказзя, з родин турунів та водних жуків, видану в Києві 1846 року[4].
Наукові праці[ред. | ред. код]
Hochhuth I. H. 1847. Enumeration der Russelkafer, vvelche vom Baron Maximilian von Chaudoir und vom Baron A. von Gotsch auf ihren Reisen im Kaukasus und in Transkaukasien im Jahre 1845 gesammelt wurdcn; nebst Beschreibung der neuentdeckten Arten. Bulletin de la Societe Imperiale des Naturalistes de Moscou, 20 (2): 448—587.
Hochhuth I. H. 1851. Beitrage zur naheren Kenntniss der Russelkafer Russlands, enthaltcnd Beschreibung neuer Genera und Arten, nebst Erlauterungen noch nicht hinlanglich bekannter Curculionen des russischen Reichs. Bulletin de la Societe Imperiale des Naturalistes de Moscou, 24 (1): 3-102.
Hochhuth I. H. 1873. Enumeration der in den russischen Gouvernements Kiew und Volhynien bisher augefundenen Kafer. Bulletin de la Societe Imperiale des Naturalistes de Moscou, 46: 124—164.
Пам'ять[ред. | ред. код]
На честь Й. Х. Гохгута названо три види жуків-довгоносиків:
- Otiorhynchus hochhuthi Marseul, 1872
- Melanobaris hochhuthi Faust, 1882
- Phyllobius hochhuthi Faust, 1883
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ocheretna K. Johann Hochhuth and his collection of silken-fungus beetles (Coleoptera: Cryptophagidae): significance and unique specimens // Geo & Bio — 2019. — Vol. 18. — P. 139–146. — ISSN 2617-6157; 2617-6165
- ↑ Рожановский В. Творец ботанического сада // Зеркало недели, 11.06.1999. http://gazeta.zn.ua/SOCIETY/tvorets_botanicheskogo_sada.html [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Гохгут И. Хозяйственное обозрение Киевской губернии год 1845 (опублікований в наш час під однією обкладинкою з книгою Т. Н. Гохгут у 2015 році (див. вище)
- ↑ Chaudoir, M. de, Hochhuth, J.H. Enumération des carabiques et hydrocanthares: recueillis pendant un voyage au Caucase et dans les provinces transcaucasiennes par le baron M. de Chaudoir et le baron A. de Gotsch ; carabiques. — Kiew, 1846. — 268 рр. http://www.biodiversitylibrary.org/creator/87125#/titles [Архівовано 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
Література[ред. | ред. код]
- Гохгут Т. Н. Не говорю с тоской их нет, а с гордостью что были… — Москва: Спутник+, 2015. — 272 с.
- Очеретна, К. 2019. Натураліст Йоганн Гохгут та його колекція жуків родини Cryptophagidae (Coleoptera: Cucujoidea). Природнича музеологія [Архівовано 15 жовтня 2019 у Wayback Machine.]. Випуск 5. За ред. І. Загороднюка; НАН України; Національний науково-природничий музей. Київ, 78–81.
|
Це незавершена стаття про біолога. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |