Eumecops

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Eumecops
Eumecops_kittaryi (Hochhuth, 1851)
Eumecops_kittaryi (Hochhuth, 1851)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Твердокрилі (Coleoptera)
Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga)
Надродина: Довгоносикоподібні (Curculionoidea)
Родина: Довгоносики (Curculionidae)
Підродина: Lixinae
Триба: Cleonini
Рід: Eumecops
Hochhuth, 1851
Посилання
Вікісховище: Eumecops kittaryi
Віківиди: Eumecops
EOL: 3364020

Eumécops — рід жуків родини Довгоносики (Curculionidae).

Зовнішній вигляд

[ред. | ред. код]

Жуки цього роду мають середні розміри: 7.5-13 мм у довжину. Основні ознаки[1]:

  • головотрубки складає майже половину довжини передньоспинки, має опуклий лоб і серединний кіль, що розширений у своїй середній частині
  • передньоспинка майже квадратна, із перетяжкою біля переднього краю; задній край її прямий або витягнутий біля середини
  • передньогруди посередині із борозенкою, яка з блоків обмежена кілями або бугорцями
  • надкрила в основі трохи ширші за передньоспинку або однієї з нею ширини, з прямою основою, помітними плечима; позаду них вона майже паралельно бічна; непарні проміжки між крапковими рядами в основній половині мають бугорцы із пучками волосків, що стирчать

Тотальний малюнок представника цього роду див.[1], а фото — на[2].

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Не вивчений. Ймовірно, він типовий для Cleonini. Жуків знаходили в піщаному степу, на солончаках, на солодці (родина Бобові)[1].

Географічне поширення

[ред. | ред. код]

Ареали усіх відомих видів цього роду тяжіють до східної частини півдня Палеарктики (див. нижче)[3]. Західна межа ареалу довгоносика Eumecops kittaryi проходить територією України[4].

Класифікація

[ред. | ред. код]

Рід описаний київським ентомологом та ботаніком Й.Х.Гохгутом, який працював садівником у київському Ботанічному саді (нині Ботанічний сад імені академіка Олександра Фоміна). У цьому роді описано чотири види [3]:

  • Eumecops fascicutifer Reitter, 1895 — Східний Сибір, Далекий Схід, Монголія
  • Eumecops kittaryi Hochhuth, 1851 — Південь України, Краснодарський край Росії, Киргизстан, Казахстан
  • Eumecops spicatus Chevrolat, 1873 — «Сибір»
  • Eumecops tuberculatus Gebler, 1830 — Казахстан, Західний Сибір

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 37-40
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 30 червня 2015. Процитовано 15 липня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. а б Meregalli M. & Fremuth J. : Cleonini, p. 444. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill, 2013. 700 pp.
  4. Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины.// Вестник зоологии, 1984, № 6. С. 39-43.