Йолетен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йолетен
Ýolöten
Основні дані
Країна Туркменістан Туркменістан
Велаят Марийський
Статус з 1939 року
Населення 37 711 осіб
Часовий пояс UTC+5
Телефонний код +993-560
Географічні координати 37°18′05″ пн. ш. 62°21′31″ сх. д. / 37.30139° пн. ш. 62.35861° сх. д. / 37.30139; 62.35861Координати: 37°18′05″ пн. ш. 62°21′31″ сх. д. / 37.30139° пн. ш. 62.35861° сх. д. / 37.30139; 62.35861
Карта
Йолетен (Туркменістан)
Йолетен
Йолетен

Йолетен (до 1992 року — Іолотань[1]) — місто в Марийському велаяті Туркменістану.

Населення — 37,7 тис. жителів (2009).

Лежить у долині річки Мургаб за 55 км від центру велаята — Мари. Залізнична станція на гілці Мари — Серхетабат.

Економіка[ред. | ред. код]

Бавовноочисний завод. Науково-дослідний інститут селекції та насінництва тонковолокнистого бавовника.

На південь від міста знаходиться газове родовище Південний Іолотань-Яшлар, що має статус «супергігантського».

Населення[ред. | ред. код]

рік 1971 1990 2009
населення,
тис. мешканців
13,8 19,4 37,7

персоналії[ред. | ред. код]

У 1937—1941 роках в Іолотані працював Борис Вальх, відомий український зоолог та епідеміолог, який в ті роки переховувався тут від сталінських репресій і очолював Іолотанську тропічну станцію, в задачі якої входила боротьба з малярією. Активація боротьби була пов'язана з будівництвом величезного комплексу казарм для військових, проте через активне вогнище малярії цей комплекс так і не було освоєно військовими, що неодноразово описано в літературі, починаючи з царських часів[2]. Це один з яскравих прикладів того, що природа і маленькі одноклітинні тварини можуть «керувати» добре озброєними військовими, безсилими перед найпростішими. Вальх повернувся в Україну перед початком радянсько-німецької війни, навесні 1941 р., виснажений хворобами, зокрема й легеневими сухотами (не малярією). Звідси ним привезено й зоологічні колекції.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Перечень изменений наименований географических объектов Туркменистана (рос.) Архівовано з першоджерела 1 лютого 2013.
  2. Детальні описи ситуації є у книзі А. Андреєва «На руїнах давнього Мерва» (1896), коли місцеві жителі вимирали цілими сім'ями (по 60 кибиток) і коли побудовані для батальйону казарми так і не було заселено.