Йольський Кіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Йольський Кіт (ісл. Jólakötturinn) — ісландський міфологічний персонаж, чудовисько-чорний кіт, величиною з бичка, що живе в горах Ісландії.

Опис[ред.ред. код]

Історія про страшного чорного кота, що живе в горах, була вперше записана в XIX столітті. Згідно з фольклорними даними, Йольський Кіт живе в одній печері з велеткою-людожеркою Грілою, викрадачкою неслухняних і вередливих дітей, з її чоловіком, ледарем і вічним лежебокою, Леппалуді (Leppalúði) і їхніми синами Йоласвейнарами (ісландськими Дід Морозами). Заходить до сіл й блукає ночами під час Йоля ( Святок), нападаючи і з'їдаючи тих, хто не обзавівся до Святкок якоюсь вовняною обновкою. За пізнішою версією — Йольський Кіт викрадає тільки святкове частування. Про тих, хто все ж залишився без нового одягу в Ісландії кажуть:«він надів на себе йольського / різдвяного кота»(hann fór í jólaköttinn), тобто накликав на себе проблеми.

Походження образу[ред.ред. код]

Походження міфологічного образу пов'язується з реаліями ісландського побуту, де вівчарство займало важливе місце в господарстві ісландців: виробництво грубого сукна з овечої вовни — вадмауля (vaðmál) було сімейним промислом: після осінньої стрижки овець, за обробку вовни приймалися всі члени сім'ї, і старі й малі. Як правило, робота завершувалася саме до Різдва, коли в Ісландії проходили торги. З сукна домашньої вичинки також робився зимовий одяг для домашніх потреб, особливо для старших дітей, і, за звичаєм, для кожного члена родини виготовлялися невеликі в'язані речі — шкарпетки і рукавиці. Таким чином, той, хто старанно працював до Різдва, отримував обновку, а ледачі, не встигнувши до торгів, опинялися у невигідному становищі. Щоб стимулювати дітей до праці, батьки і лякали їх відвідуванням страшного Йольського Кота.

Посилання[ред.ред. код]