Йольський Кіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Йольський Кіт (ісл. Jólakötturinn) — ісландський міфологічний персонаж, орний кіт-чудовисько, величиною з бичка, що живе в горах Ісландії.

Опис[ред. | ред. код]

Йольський кіт в Акурейрі

Історія про страшного чорного кота, що живе в горах, була вперше записана в XIX столітті. Згідно з фольклорними даними, Йольський Кіт живе в одній печері з велеткою-людожеркою Ґрілою (ісл. Grýla), викрадачкою неслухняних і вередливих дітей, з її чоловіком, ледарем і вічним лежебокою, Леппалуді (ісл. Leppalúði) і їхніми синами Йоласвейнарами (ісландськими "Дід Морозами"). Кіт приходить в міста та села під час Йоля (Святок) і блукаючи ночами, нападає і з'їдає тих, хто не обзавівся до Йоля якоюсь вовняною річчю. За пізнішою версією — Йольський Кіт викрадає тільки святкове частування. Про тих, хто все ж залишився без нового одягу в Ісландії кажуть:«він надів на себе йольського / різдвяного кота» (ісл. hann fór í jólaköttinn), тобто накликав на себе проблеми.

Походження образу[ред. | ред. код]

Походження міфологічного образу пов'язується з реаліями ісландського побуту, де вівчарство займало важливе місце в господарстві ісландців: виробництво грубого сукна з овечої вовни — вадмауля (vaðmál) було сімейним промислом: після осінньої стрижки овець, за обробку вовни брались всі члени сім'ї, як старші, так і молодші. Як правило, робота завершувалася саме до Різдва (Йоля), коли в Ісландії надходив час ярмарків. З сукна домашньої вичинки також робився зимовий одяг для домашніх потреб, особливо для старших дітей, і, за звичаєм, для кожного члена родини виготовлялися невеликі в'язані речі — шкарпетки і рукавиці. Таким чином, той, хто старанно працював до Різдва, отримував нову річ, а ледарі, не встигнувши нічого зробити до часу ярмарків, опинялися у невигідному становищі. Аби спонукати дітей до праці, батьки лякали їх Йольським Котом.

Посилання[ред. | ред. код]