Вівчарство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сільське господарство
2004sheep.PNG
Поголів'я овець 2004 року в країнах світу. Частка у порівнянні з лідером — Китаєм
 
Категорія КатегоріяPortal-puzzle.svg Портал

Вівча́рство — окрема галузь тваринництва, яка забезпечує розведення овець і виготовлення сировини для легкої промисловості (шерсть, овчина, смушки) і харчових продуктів (молоко, м'ясо, сало). Найціннішим продуктом є шерсть, яку використовують у виробництві тканин, трикотажу, килимів, валяних виробів тощо. Зі шкір овець виготовляють хутряні вироби. З молока грубошерстих овець виробляють сири.

Вівці виділяють піт, який містить сірку, жирні кислоти та бактерицидний ланолін, що використовується в парфумерно-косметичному виробництві і фармакології як основа для мазей. [1]

Найбільш сприятливими для ведення вівчарства є посушливі степи, напівпустелі та гірські райони, що займають великі території. Вівчарства набуло розвитку в посушливих частинах помірної та субтропічної зон Південної та Північної Америки, Австралії, Південної Європи, Центральної та Середньої Азії, Південної Африки.

На поширення вівчарства вплинуло також те, що у майже у всіх релігіях світу вівця не відноситься до заборонених тварин.

Історія розвитку вівчарства[ред. | ред. код]

Одомашнення овець розпочалося більше восьми тисяч років тому кочівниками Центральної Азії. Одомашненню сприяло вдале поєднання двох чинників: сильний стадний інстинкт овець і здатність овець споживати просту їжу, що складається в основному з бур'янів, трави і стерні. Через тисячоліття у більшості близькосхідних поселень були отари овець. У третьому тисячолітті до нашої ери в мові шумерів, що проживали на територіях сучасного Ірану та Іраку, нараховувалися більше 200 слів пов'язаних з вівчарством. Згодом вівчарство поширилося в Китаї і Індії, в Північній Африці і в Європі.

У середині першого тисячоліття у багатьох країнах вівчарство зайняло чільне місце у тваринництві. Овець розводили насамперед для шерсті, бо через великі перегони при випасі м'ясо з них було дуже жорстке. З часом споживання баранини стало зростати.

Наприкінці першого тисячоліття розпочалося виведення порід овець з тонкою шерстю, оскільки шерсть в овець була грубою, за винятком підшерстку і не давала якісних тканини.

Наприкінці вісімнадцятого — на початку дев'ятнадцятого століть племінна справа у вівчарстві стала на наукову основу, розпочалося виведення порід які найкраще відповідають різним напрямках вівчарства.

Сучасний стан розвитку вівчарства у світі[ред. | ред. код]

Поголів'я овець[ред. | ред. код]

За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) світове поголів'я овець у цілому зростає. Незначне зменшення відбулося у 1990-ті роки та під час Глобальної фінансової кризи 2008 року. Зміни в ці роки були неоднаковими у світі.

Так кількість овець в Африці зростає у всі роки. Поголів'я овець в Азії на фоні загального росту зазнало незначного зменшення в роки кризи. В Америці після значного зменшення кількості овець у 1990-ті роки, невеликий ріст перед кризою, змінився новим спаданням. У Європі в 1990-ті відбулося дворазове зменшення чисельності овець, яке згодом практично стабілізувалося на цьому рівні, за винятком незначного зменшення в роки кризи. У країнах Океанії з 1990-х років відбувається постійне зменшення.

Табл.1 Чисельність овець у світі за даними ФАО (млн. голів)
Частина світу /
Рік
1961 % 1971 % 1981 % 1991 % 2001 % 2006 % 2009 % 2012 % 2017 %
Африка 135 13,6 160 15,0 186 16,7 207 17,5 252 24,3 281 25,6 302 28,1 320 29,1 381 31,6
Азія 232 23,3 268 25,1 329 29,7 348 29,3 407 39,2 458 41,7 444 41,5 459 41,8 508 42,2
Америка 159 16,1 138 13,0 126 11,3 124 10,5 90 8,7 92 8,4 90 8,4 88 8,0 81 6,6
Європа 267 26,7 262 24,6 266 23,9 287 24,2 138 13,3 137 12,5 131 12,2 128 11,6 132 10,9
Океанія 201 20,3 237 22,3 204 18,4 218 18,4 151 14,5 131 11,8 105 9,8 104 9,5 100 9,7
Світ 994 100 1066 100 1113 100 1186 100 1038 100 1099 100 1073 100 1099 100 1202 100

Нижче наведені країни, кількість овець у яких перевищує або перевищувала 30 млн голів.

Табл.2 Чисельність овець у деяких країнах за даними ФАО (млн. голів)
Країна / рік 1961 1971 1981 1991 2001 2011 2017
Китай 61,6 85,6 106,6 112,8 130,0 138,8 161,4
Австралія 152,6 177,8 134,4 163,2 110,9 73,1 71,1
Індія 40,2 40,1 46,4 49,7 60,1 66,5 63,1
Нігерія 1,0 3,6 8,5 13,0 28,7 38,4 43,5
Судан 7,8* 11,4* 18,1* 23,0* 47,0* 52,6 40,6
Іран 31,8 29,0 34,5 44,7 53,9 46,7 40,0
Велика Британія 29,0 25,1 21,6 43,6 36,7 31,6 34,8
Ефіопія 23,5** 23,9** 23,3** 23,0** 11,4 24,2 31,8
Туреччина 34,5 36,5 48,6 40,6 28,5 23,1 31,0
Чад 2,0 2,2 2,7 2,0 2,4 6,1 30,8
Монголія 12,1 13,3 14,2 15,0 13,9 15,7 30,1
Нова Зеландія 48,5 58,9 69,9 55,2 40,0 31,1 30,1
Пакистан 10,2 13,2 22,1 26,3 24,2 28,1 30,1
ПАР 37,9 33,1 31,6 32,6 28,8 24,3 22,7
Аргентина 50,2 40,0 31,4 26,5 13,5 14,7 14,8
США 32,8 19,7 12,9 11,1 7,0 5,5 5,3
СРСР 133,0 138,1 141,6 133,0
* - до поділу Судану
** - включаючи Еритрею

Виробництво продукції[ред. | ред. код]

Останні роки характеризуються загальним, хоч і незначним, зростанням виробництва овечого молока, м'яса. Виробництво вовни зменшується, що пояснюється зменшенням попитом через збільшенням виробництва тканин з штучного волокна.

У деяких країнах вівчарство дає до 25 % валового продукту сільського господарства. У більшості країн прибуток від реалізації м'яса становить близько 90 %, а вовни — до 10 %[2].

Табл.1. Питома вага частин світу у поголів'ї та виробництві продукції вівчарства в %[3]
Продукція/
Частина світу
Поголів'я М'ясо Молоко Вовна
Азія 45,4 49,5 47,5 44,7
Америка 7,2 4,7 0,4 6,9
Африка 28,1 19,7 22,2 11,2
Європа 10,8 13,2 29,2 12,5
Океанія 8,5 12,9 0 24,7

Як видно з таблиці в Азії розвинуті всі напрями продуктивності. На американському континенті переважає вовново-м'ясний, африканському — молочно-м'ясний напрями при рівнях продуктивності нижчих світового. У Європі переважає молочний напрям продуктивності з рівнем м'ясної і вовнової продуктивності вище світового. В Океанії вівчарство вовново-м'ясного напряму продуктивності з рівнем продуктивності вище світового.

Світова торгівля продуктами вівчарства[ред. | ред. код]

У 2014 вовни було експортовано на $3,89 млрд.

П'ять країн: Австралія (56 %), Нова Зеландія (16,1 %), ПАР (6,73 %), Велика Британія (3,29 %), Уругвай (2,75 %), забезпечили майже 85 % світового експорту.

Баранини або козлятини було експортовано на $7,15 млрд. Більше 85 % цього обсягу припало на Австралію (35 %), Нову Зеландію (35 %), Велику Британію (8,79 %), Ірландію (3,69 %), Іспанію (2,48 %).

Живих овець було експортовано на $1,05 млрд. Найбільшими експортерами були Румунія (21 %), Австралія (20 %), Йорданія (18,8 %), Іспанія (11,1 %), Угорщина (4,75 %) (всього 64,6 %)[3].

Утримання овець[ред. | ред. код]

У залежності від клімату, географічного положення, розораності полів, практикують такі способи отримання овець.

Пасовищна система утримання[ред. | ред. код]

Використовується у регіонах, де є достатньо пасовищ, насамперед у високогір'ї.

Пасовищно-стійлова система утримання[ред. | ред. код]

Застосовується при при недостатніх площах пасовищ і з не дуже розвинутим польовим кормовиробництвом. На пасовищах вівці перебувають близько 3/4 року, за цей час 60 % їх раціону забезпечують пасовища. У холодну пору року на пасовищах будують накриття, майданчики для підгодівлі тварин. Для маточного поголів'я овець і молодняку будують кошари.

Стійлово-пасовищна система утримання[ред. | ред. код]

Застосовується при при недостатніх площах пасовищ і з добре розвинутим польовим кормовиробництвом. Пасовищний період триває близько пів року. Ця система вважається найраціональнішою і відповідає біологічним вимогам овець. Вона передбачає використання природних кормових угідь і культурних пасовищ. Взимку овець утримують у кошарах, біля яких є вигульно-кормові майданчики.

Стійлова система утримання[ред. | ред. код]

Застосовується у зонах інтенсивного землеробства з розвинутим польовим кормовиробництвом при відсутності пасовищ. Вівці постійно перебувають у вівчарнях або на вигульно-кормових майданчиках. На пасовища виганяють тільки вівцематок.

У зимовий період вівці перебувають у кошарах. Для годівлі їх виганяють на вигульно-кормові майданчики, якщо відсутні сильні морози. У літній період вівці утримують і годують на вигульно-кормових майданчиках.

Галузі вівчарства[ред. | ред. код]

М'ясне вівчарство[ред. | ред. код]

Зменшення поголів'я овець, що відбувалося в окремі роки не впливало на виробництво м'яса овець. Сформувалася так звана відгодівельна індустрія вівчарства при який ягнят інтенсивно вирощують на м'ясо[4]

Молочне вівчарство[ред. | ред. код]

Протягом багатьох століть молочне вівчарство було поширене насамперед в країнах Середземномор'я і Середнього Сходу, де природні умови не давали змогу розвивати будь-яку іншу галузь тваринництва. Нині овець для отримання молока утримують і в інших регіонах.[5]

Властивості овечого молока[ред. | ред. код]

Овече молоко є цінним продуктом, який можна використовувати в їжу. З нього виготовляють різні продукти, найпоширенішим з яких є овечий сир — бринза. Також у різних країнах виготовляють рад сортів твердого і м'якого сиру, зокрема рокфор, горгондзола, кашкавал, пекоріно та кавказькі сорти.

Молоко овець має цілющі властивості. Ще в Древньому Єгипті, Греції, Риму лікарі рекомендували його пити для деяких хвороб. Дослідження показали, що овече молоко дуже корисне для астматиків та алергиків.

Хімічний склад молока різних видів тварин %[6]
Види молока Жир Загальний білок Молочний цукор Мінеральні речовини Суха речовина Поживність (ккал)
Коров'яче 3,8 3,3 4,7 0,70 12,50 696
Козине 4,1 3,5 4,6 0,85 13,00 701
Овече 6,7 5,9 4,6 0,93 17,90 1060

Висока поживність овечого в порівняні з іншими доповнюється більшою кількістю мінеральних речовин, зокрема Ca, Mg, Zn, які дуже важливі для організму людини. У порівнянні з коров'ячим засвоюється набагато краще (протеїн овечого молока перетравлюється на 99,12 %, а коров'ячого — на 91,97 %). Овече молоко лікує шлункові розлади у немовлят.

Виробництво овечого молока у світі[ред. | ред. код]

Овече молоко виробляється у 59 країнах світу. Обсяги його виробництва в цілому зростають. Якщо в 1990 році було отримано майже 8 млн тонн, то у 2009 — 8 млн тонн.[7]

Найбільшими виробниками овечого молока є Китай — 1,15 млн т. (2009)[2], Туреччина — 831 тис. т., Франція — 665 тис. т., Іран — 500 тис. т., Греція — 425 тис. т.,, Румунія — 417 тис. т., Болгарія — 309 тис. т., Італія — 303 тис. т.. У Греції та Іспанії 80 % овечого молока переробляється на сир. У Словаччині 60 % доходу від вівчарства дає молоко.[6]

Молочні породи овець[ред. | ред. код]

Отримувати молоко можна від усіх порід овець. Найбільше молока дають спеціально виведені породи.

Молочність овець різних порід[6]
Порода овець Тривалість лактації, днів Молочність за лактацію, кг
Авасі 150 808,5
Фризлендська 172 700
Лакаунська 150 367
Асканійська чорноголова 120 167,6
Кросбредна 120 159,8
Романівська 100 127-142
Цигайська 154 124
Каракульська 200 81,1

Вівчарство в культурі[ред. | ред. код]

У 2017 році пам'ятник вівчарю, що встановлений у 2016 році на території на території етнографічного комплексу «Фрумушика-Нова» у Тарутинському районі Одеської області, визнаний найвищою статуєю вівчарю у світі. Його висота 16,43 м.[8]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Беженар І. М. Щодо необхідності відродження галузі вівчарства в Україні / І. М. Беженар. — Вісник Степу: науковий збірник. Ювілейний випуск до 80-річчя заснування Національної академії аграрних наук та 100-річчя Кіровоградського інституту АПВ. Матеріали V11 Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених і спеціалістів «Агропромислове виробництво України-стан та перспективи розвитку» 24 березня 2011 року / Національна академія аграрних наук України. — Кіровоград: КОД, 2011. — 228 с.- С .210-212
  2. а б Трофімова Г. В. Тенденції світового ринку продукції вівчарства та місце України у світовому виробництві його продукції / Г. В. Трофімова // Продуктивність агропромислового виробництва. економічні науки. — 2013. — Вип. 24. — С. 63-71.
  3. а б Вдовиченко Ю. В. Стан та наукове забезпечення галузі вівчарства в Україні / Ю. В. Вдовиченко, В. М. Іовенко, П. Г. Жарук, Н. А. Кудрик, Л. В. Жарук // Науковий вісник "Асканія-Нова". — 2016. — Вип. 9. — С. 3-16.
  4. Диндин М. Л. Основні тенденції розвитку системи вівчарства / М. Л. Диндин // Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. Ґжицького. — 2013. — Т. 15, № 1(5). — С. 59-65.
  5. Наталія Юр'єва. Дещо про молочне вівчарство // Пропозиція. — 2008. — Червень.
  6. а б в Нечмілов В.М. Молочне вівчарство – один із факторів підвищення конкурентоздатності галузі // Таврійський науковий вісник: Науковий журнал. — 2012. — Вип. 81. — С. 281-285.
  7. Беженар І. М. Світові тенденції розвитку галузі вівчарства / І. М. Беженар // Збірник наукових праць Подільського державного аграрно-технічного університету. — 2011. — Вип. 19. — С. 441-445.
  8. До Книги рекордів Гіннеса потрапив пам'ятник з Одещини. Укрінформ. 10 листопада 2017. Процитовано 27 жовтня 2019. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Статистичні дані. www.fao.org. Продовольча та сільськогосподарська організація ООН. Процитовано 18 жовтня 2019.