Кам'яниця Педіанівська
Координати: 49°50′34″ пн. ш. 24°01′47″ сх. д. / 49.84278° пн. ш. 24.02972° сх. д.
| Кам'яниця Педіанівська | |
|---|---|
| м. Львів, вул. Краківська, 11 (інша адреса — вул. Вірменська, 8) | |
.jpg)
| |
| | |
| Реконструйовано | XIX ст. |
| | |
| Тип споруди | житловий будинок |
| Архітектурні стилі | ампір |
Кам'яниця Педіанівська[1] (також — кам'яниця Педиянівська[2]) — житловий будинок XVIII століття, пам'ятка архітектури місцевого значення[3] (охоронний № 119). Розташований в історичному центрі Львова, на розі вулиць Краківської та Вірменської. Сучасного вигляду набула у другій половині XIX століття, є яскравим прикладом архітектури пізнього львівського ампіру.
Історія[ред. | ред. код]
Точна дата будівництва кам'яниці невідома. Як свідчать історичні документи, у XVI столітті на цьому місці вже існувала житлова будівля, якою володіли: у 1535—1542 роках — ливарник Ганс Покер, у 1544 році — різник Альберт Нога, з 1570 року — аптекар Йоганн. У 1621—1667 роках кам'яниця мала назву Педиянівська, на честь власника — магістра богослов'я, ректора міської кафедральної школи та міського війта Войцеха (Войтіха) Педияніса. Цікаво, що останній був нащадком (ймовірно, онуком) одного з колишніх власників кам'яниці, Альберта Ноги, а прізвище «Педияніс» є латинізованою формою слов'янського прізвища «Нога»[4].
Сучасна будівля зведена у XVIII столітті і перебудована у другій половині XIX століття, набувши рис типового львівського прибуткового будинку. Близько 1820 року кам'яницею володів торговець колоніальними товарами Йозеф Штамфель, у 1871 році — Модест Хоміньський, у 1889 році — Анна Літинська, у 1916 році — доктор Ян Літинський, у 1934 році — Адольф Барт.
За Польської республіки в кам'яниці містилась крамниця одягу Штайна, а також ресторан Кафки, у післявоєнні часи — бляхарська майстерня міського побутового комбінату.
Опис[ред. | ред. код]
.jpg)
Кам'яниця триповерхова, цегляна, тинькована. Має характерне для другої половини XVIII — початку XIX століття видовжене, із внутрішнім подвір'ям, планування. Внутрішнє розпланування коридорного типу.
Чільний фасад, що виходить на вулицю Краківську, лінійно рустований на рівні першого поверху і розчленований лопатками на рівні другого і третього поверхів. Вікна першого поверху мають напівкруглу форму, другого і третього — прямокутні, оздоблені внизу консолями. Примітним елементом декору фасаду є ліпні підвіконні тафлі-барельєфи під вікнами другого поверху, виконані одним з провідних львівських скульпторів Йоганом Шімзером близько 1820 року[2] (за іншими даними — у 1830-х роках[5]), на замовлення тогочасного власника кам'яниці, купця Йозефа Штамфеля. На цих барельєфах зображено торговельну символіку (зліва направо):
- дельфін — означає купецький добробут;
- давньогрецький бог торгівлі Гермес, який, спираючись на якір, кадуцеєм благословляє корабель;
- вітрильник — символ морської торгівлі;
- купець серед товарів: бочок, бурдюків та пакунків.
На другому та четвертому барельєфах можна побачити літери I та S — ініціали скульптора Йогана Шімзера (обабіч якоря та на одному з пакунків відповідно). Додатково вікна другого поверху прикрашені зверху прямокутними сандриками, а консолі під вікнами — листям аканту. Вікна бокового фасаду, що виходить на вулицю Вірменську, мають аналогічний декор, але без підвіконних вставок.
Частина кам'яниці, що прилягає до будинку № 6 по вулиці Вірменській, була перебудована у 1920-х роках, внаслідок чого значно відрізняється декором фасаду — на рівні першого і другого поверхів він розчленований пілястрами із капітелями у стилі модерн, а вікна другого поверху оформлені у вигляді аркади.
В інтер'єрі будівлі збереглися поруччя сходів, виконані у стилі модерн. До початку XX століття кам'яниця мала розкішну металеву браму.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Мельник Б. та Вулицями старовинного Львова, с. 125.
- ↑ а б Мельник І.В. та «Львівське Середмістя: всі вулиці, площі, храми й кам'яниці», с. 188.
- ↑ Перелік пам'яток архітектури та містобудування м. Львова (станом на 14.03.2011 р.). city-adm.lviv.ua. Львівська міська адміністрація. Архів оригіналу за 05.03.2016. Процитовано 16 лютого 2016.
- ↑ Ігор Чорновол (4 січня 2013 р.). Про власні назви кам'яниць львівського середмістя. www.gazeta.lviv.ua. Львівська газета. Архів оригіналу за 11 травня 2015. Процитовано 16 лютого 2016.
- ↑ В. Жишкович. Житловий будинок. XVIII-XIX ст. (вул. Вірменська, 8 /див. Краківська, 11/) // Звід пам'яток історії та культури України. М. Львів (проект). — Т. 1. — (Звід пам'яток історії та культури України)
Джерела[ред. | ред. код]
- Архітектура Львова: час і стилі XIII-XXI ст / Ю. О. Бірюльов. — Львів : «Центр Європи», 2008. — С. 213. — 2000 прим. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939-2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 24. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. Вулицями старовинного Львова. — 3-тє вид. — Львів : «Світ», 2006. — С. 125. — (Історичні місця України) — 10 000 прим. — ISBN 966-603-393-3.
- Мельник І.В. 4. До Краківської брами // Львівське Середмістя: всі вулиці, площі, храми й кам'яниці. — Львів : «Апріорі», 2011. — С. 188-189. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — 1000 прим. — ISBN 978-617-629-032-2.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ігор Жук. Вул. Краківська, 11 – колишня кам'яниця Педіанівська. www.lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 16 лютого 2016.
