Карабінери (фільм)
Карабінери | |
|---|---|
| The Carabineers | |
| Жанр | кінокомедія і драматичний фільм |
| Режисер | Жан-Люк Годар[1][2] |
| Продюсер | Карло Понті |
| Сценарист | Жан-Люк Годар, Жан Грюоd і Роберто Росселліні |
| У головних ролях |
Маріно Мазеd, Catherine Ribeirod, Барбет Шредер, Patrice Moulletd, Geneviève Galéad, Jean Brassatd, Жан Грюоd, Jean-Louis Comollid, Roger Coggiod, Pascale Audretd[3] і Gilbert Serviend[3] |
| Оператор | Рауль Кутар |
| Дистриб'ютор | Netflix |
| Тривалість | 85 хв. |
| Мова | французька |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція.svg){kind=small} Італія |
| Рік | 1963 |
| IMDb | ID 0056905 |
Карабінери (фр. Les Carabiniers) — п'ятий повнометражний фільм 1963 року французького режисера Жана-Люка Годара.
Сюжет[ред. | ред. код]
Двоє бідних братів Улісс (Маріно Масе) і Мікеланджело (Альберт Джурос) живуть у маленькій хатині зі своїми дружинами. Якось на їхню ферму приїжджають військові з листом від короля своєї вигаданої країни. У листі повідомляється, що розпочалася війна і король оголосив мобілізацію. Призовникам обіцяють можливість грабувати, вбивати, ґвалтувати та мати повну свободу від наслідків своїх дій під час війни, в обмін на все, що вони бажають — басейни, Maserati, жінок — усе коштом ворога.
Їхні дружини Венера та Клеопатра (Катрін Рібейро та Женев'єва Галеа) заохочують їх до війни, коли вони чують про багатство. Вони вирушають і перетинають поля битв і села, руйнуючи та грабуючи, як їм заманеться. Про їхні подвиги розповідають листівки, які вони надсилають дружинам, оповідаючи про жахіття бою. Ідеалістичне уявлення чоловіків про війну руйнується, адже вони все ще бідні, а тепер ще й з пораненнями. Вони повертаються додому з валізою, повною листівок із зображенням пишноти світу, за який вони воювали, а армійські чиновники кажуть їм, що вони мають зачекати до кінця війни, щоб отримати свою платню.
Одного дня небо вибухає іскрами, і брати мчать до міста, вірячи, що війна закінчилася. Улісс і Мікеланджело дізнаються від чиновників, що їхній король програв війну, і що всі військові злочинці мають бути покарані. Після цього обох чоловіків розстрілюють за їхні злочини.
У ролях[ред. | ред. код]
| Актор | Роль |
|---|---|
| Марино Мазе | Улісс |
| Патріс Мулле | Мікеланджело |
| Женевьева Галеа | Венера |
| Катрін Рібейро | Клеопатра |
| Жан Брасса | карабінер |
| Жерар Пуаро | карабінер |
| Барбе Шредер | продавець автомобілів |
Відгуки критиків[ред. | ред. код]
Пишучи про фільм у журналі «Harpers» у 1969 році, критик Полін Кел назвала його «пеклом для перегляду протягом першої години… захоплюючим для роздумів після, тому що єдина хороша сцена, довга картина-листівка наприкінці, така неймовірна і так блискуче затягнута. Картина повзе і спотикається, а потім підіймається на високий канат і йде по ньому, і продовжує йти, поки у нас майже не паморочиться в голові від захоплення. Тугий канат рідко натягують так високо в кіно…».[4]
У масовій культурі[ред. | ред. код]
Відома письменниця і критик Сьюзен Зонтаґ згадувала цей фільм у своїй збірці «Про фотографію» 1977 року. Щодо «двох неповоротких люмпенів-селян», які повертаються додому з листівками зі скарбами світу замість матеріальних цінностей, Сонтаґ зазначила, що «Годар яскраво пародіює двозначну магію фотографічного зображення».[5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://www.imdb.com/title/tt0056905/
- ↑ http://www.filmaffinity.com/en/film300030.html
- ↑ а б ČSFD — 2001.
- ↑ Pauline Kael, writing in her essay «Trash, Art, and the Movies» from Harpers Magazine, February 1969, reprinted in her collection Going Steady ISBN 0-7145-2976-1 (англ.)
- ↑ Sontag, Susan (1977) «On Photography», Penguin, London (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
Les Carabiniers на сайті IMDb (англ.)
|
| ||||||||
