Карафа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Кара́фа (від араб. غرافة‎, «ґаррафа» через пол. karafa і італ. caraffa)[1] або графи́н[2] (від рос. графин < фр. carafine — зменш. від carafe)[3] — столова посудина, зроблена зазвичай зі скла, кришталю, металу або кераміки, для подачі та зберігання напоїв, таких як вино, горілка, вода та інших.

Карафа для вина[ред. | ред. код]

Декантер

Винна карафа, або декантер, має подвійну мету.

  • допомагає відокремити осад

Натуральний осад, який утворюється у старих червоних винах, хоча і абсолютно безпечний, може бути неприємним для споживача вина. Після обережного переливання у декантер, осад залишається у пляшці. Осад характерний майже винятково для червоних вин, як і таніни, тому для білих вин використовувати декантер немає великого сенсу.

  • забезпечує аерацію вина

Аерація, тобто контакт великої поверхні вина з повітрям, допомагає вивільнити аромати вина а також пом'якшити іноді надто жорсткі таніни, які характерні для деяких сортів винограду, наприклад Каберне Совіньйон, Танна. Слід зазначити, що поширена порада відкорковувати пляшку з вином за деякий час до подачі на стіл «для аерації» є помилковою. У відкритій пляшці площа поверхні вина, що знаходиться у контакті з повітрям дуже мала — не більше невеликої монети — тому ефект аерації є несуттєвим.

Карафа для горілки[ред. | ред. код]

Горілчана карафа

Давньою традицією є подача горілки на стіл у скляній або кришталевій карафі. З точки зору смаку напою, споживання горілки з карафи не має особливого сенсу і є здебільш аспектом презентації, яка походить з часів, коли горілку виготовляли самостійно і зберігали у великих бутелях. Оскільки сучасні виробники поставляють горілку здебільш у естетично оздобленних пляшках, карафу для горілки можна побачити дуже рідко.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с.
  2. Графин // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — 632 с.