Карбовський Дмитро Олексійович
| Дмитро Карбовський Карбовський Дмитро Олексійович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
8 квітня 1998 с. Нові Боровичі, Сновський район, Чернігівська область, Україна | |
| Смерть |
20 березня 2022 (23 роки) поблизу села Селець, Коростенський район, Житомирська область | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українець | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Дмитро Олексійович Карбовський — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Життєпис[ред. | ред. код]
Дмитро Карбовський народився 8 квітня 1998 року в селі Нові Боровичі Сновського району Чернігівської області. У 2015 році закінчив загальноосвітню школу I—III ступенів у рідному селі, після чого вступив на навчання до Чернігівського національного технологічного університету, який закінчив за спеціальністю «Автомобільний транспорт». У 2019 році вирішив добровільно вступити до лав Збройних Сил України. Військову службу проходив у військовій частині А2298 та брав безпосередню участь в ООС на Сході України. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну був мобілізований та перебував на передовій. Обіймав військову посаду снайпера 2-ї категорії, розвідника 2-го розвідувального відділення Загинув 20 березня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу села Селець Народицької селищної територіальної громади Коростенського району на Житомирщині. Дмитра Карбовського поховали 23 березня 2022 року на Смолянському кладовищі у Житомирі, оскільки, його рідне село, на той час було під окупацією. 16 грудня 2022 року в житомирській міськраді батьку загиблому — Олексію Карбовському вручили орден "За мужність III ступеня (посмертно). Перепоховали тіло загиблого Дмитра Карбовського 16 грудня 2022 року в селі Нові Боровичі на Чернігівщині[1][2][3][4].
Родина[ред. | ред. код]
У загиблого залишилися батько.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ! – Сновська міська рада. snovmr.gov.ua. Процитовано 29 січня 2023.
- ↑ Захисників Олександра Пивоварова та Дмитра Карбовського поховали на Чернігівщині. https://www.gorod.cn.ua (укр) . 16 грудня 2022. Процитовано 29 січня 2023.
- ↑ Білоус, Світлана (16 грудня 2022). На Чернігівщині перепоховають полеглого на війні Героя. ЧЕline | (ru-RU) . Процитовано 29 січня 2023.
- ↑ У кожному лісництві, на будь-якій майстерській дільниці слід працювати так, щоб якнайшвидше наблизити перемогу над знавіснілим агресором. Чернігівське обласне управління лісового та мисливського господарства (укр.). 26 жовтня 2022. Процитовано 29 січня 2023.
- ↑ Понад 400 воїнів нагороджені орденами й медалями, серед них – Ярина Чорногуз. Новинарня (укр.). 21 травня 2022. Процитовано 29 січня 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 19 травня 2022 року № 349/2022 «Про відзначення державними нагородами України»