Карло Блазіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карло Блазіс
італ. Carlo Pasquale Francesco Raffaele Baldassare de Blasis
Carlo Blasis.jpg
Ім'я при народженні Карло Паскуале Франческо Рафаеле Бальдассаре де Блазіс
Народився 4 листопада 1797(1797-11-04)
Неаполь, Італія
Помер 15 січня 1878(1878-01-15) (80 років)
Черноббіо, Італія
Громадянство Італія Італія
Діяльність артист балету, балетмейстер, балетний педагог
Відомі учні Carlotta Brianza[d] і Giovanni Lepri[d]
Володіє мовами французька[1] і італійська[1]

Ка́рло Паскуа́ле Франче́ско Рафаеле Бальдасса́ре де Бла́зіс (італ. Carlo Pasquale Francesco Raffaele Baldassare de Blasis, 4 листопада 1797, Неаполь — 15 січня 1878, Черноббіо) — італійський танцюрист, хореограф і теоретик танцю.

Життя та творчість[ред. | ред. код]

Карло де Бласіс народився в дворянській сім'ї. Отримав блискучу освіту, яка включала як вивчення мистецтв, так і математику, анатомію і літературу. Навчався у Ж.-Ж. Новера і П'єра Гарделя. У 1817 році Бласіс танцює на сценах Бордо і Парижа. У 1818—1834 він — танцюрист в різних італійських театрах, який домігся великої популярності. Однак після важкої травми ноги Бласіс був змушений припинити танцювати, присвятивши себе хореографії. З цією новою темою Бласіс працював майже виключно в Італії, виїжджаючи лише на гастролі в Лондон (в 1847 році), у Варшаву (1856—1857), в Лісабон (1857—1858), в Париж (1860) і в Москву (1860—1863). З 1837 року він — директор Імператорської академії балету в Мілані. За той час, протягом якого К. де Бласіс очолював міланську академію, вона перетворилася в кращу балетну школу Європи. Введене ним планування занять, що починається з практичних вправ з лекційним продовженням, збереглося і донині як основа балетного навчання.

К. де Бласіс першим після П'єра Рамо (1725) створив нову загальну теорію танцю (французькою мовою). На відміну від поширених у XVIII ст. балетних схем, в основі теорії Бласіса лежав не народний, а сценічний танець. Він написав численні роботи з хореографії, найбільш відома з яких «Traité élémentaire, théorique, et pratique de l'art de la danse» (Париж, 1820), незабаром після виходу в світ перекладена і видана англійською мовою. Він є винахідником аттитюди, в ідеальній формі взятої ним із Меркурія Джованні да Болоньї.

Твори (вибране)[ред. | ред. код]

  • Traité élémentaire, Théorique et Pratique de l'Art de la Danse contenant les développemens, et les démonstrations des principes généraux et particuliers, qui doivent guider le danseur. Bologna 1820.
  • The Code of Terpsichore: a Practical and Historical Treatise on the Ballet, Dancing, and Pantomime; with a Complete Theory of the Art of Dancing (Üb.: R. Burton), London: J. Bulcock, 1828.
  • The Young Ladies Book. London 1829.
  • Studi sulle arti imitatrici. Milano 1844.
  • Notes upon Dancing. London: Delaporte, 1847.
  • Dello stato attuale del ballo, mimica e della coreografia. Torino 1852.
  • Charles Villeneuve. в: Gazetta dei teatri. 18 maggio 1854.
  • Del Carattere della Musica sacra e del sentimento religioso. Milano 1854.
  • L'Uomo fisico, intellettuale e morale, opera di Carlo Blasis. Milano 1857.
  • L'Uomo fisico, intellettuale e morale, opera di Carlo Blasis. Milano 1857.
  • Leonardo da Vinci per Carlo Blasis. Milano 1872.

Література[ред. | ред. код]

  1. а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.