Карл II (герцог Беррі)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл II
фр. Charles de France
Charles de France (1446-1472).jpg
Народився 26 грудня 1446(14461226)
Тур
Помер 24 травня 1472
Бордо
·інфекційні захворювання
Громадянство
(підданство)
Bannière de France style 1500.svg Франція
Національність француз
Діяльність аристократ
Титул герцог
Посада Список герцогів Нормандії[d]
Конфесія католицтво
Рід Валуа
Батько Карл VII Звитяжний
Мати Марія Анжуйська
Брати, сестри
Діти 2 доньки
Нагороди
Орден святого Михайла

Карл II (фр. Charles II; 26 грудня 1446  —24 травня 1472) — герцог Беррійський, Норманський, Гієнський.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з династії Валуа. Син та молодша законна дитина Карла VII, короля Франції та Марії Анжуйської. Народився у місті Тур 1446 року.

У 1461 році після смерті свого батька і вступу на королівський трон свого старшого брата Людовика XI, Карл отримав в апанаж (спадкове володіння) герцогство Беррійське. Водночас його було оголошено спадкоємцем трону. У 1463 році підтримав фундацію університету в Буржі.

Карл Беррійський розпочав боротьбу зі своїм старшим братом, французьким королем Людовиком XI, намагаючись завадити останнього розширити свою владу й приборкати васалів. Карл підтримав Лігу суспільного блага, яку було створено в Парижі у травні 1465 року. Її членами стали Карл Шароле, Франциск II, герцог Бретонський, Жан, герцог Алансонський, Жан II, герцог Бурбон, Жан II, герцог Лотаринзький, Жак, герцог Немур, граф Жан V д'Арманьяк, Людовик Люксембург, граф де Сен-Поль, граф Жан де Дюнуа і сеньйор Карл II д'Альбре. Герцога Карла було оголошено капітаном (головою) Ліги.

16 липня 1465 року в битві при Монлері французька армія під орудою Людовика XI зазнала поразки від бургундських військ на чолі з Карлом Шароле. Людовик IX відступив до Корбеля, а звідти прибув до Парижа. Незабаром війська принців підійшли до Парижу і взяли в облогу французьку столицю. Наприкінці жовтня 1465 року король Франції був змушений укласти мирний договір з бунтівними принцами в Конфлані. Карл на додаток до герцогства Беррійського отримав герцогство Нормандію.

Незважаючи на свою поразку і територіальні втрати, Людовик XI продовжив боротьбу з великими феодалами. Незабаром король зміг посварити Карла Нормандського і Беррійського з герцогом Франциском Бретонська. У 1466 році Людовик на чолі армії вдерся до Нормандії і за кілька тижнів захопив усю провінцію. Герцог Карл, втративши свої володіння, втік з Руана до Бретані. Того ж року втратив герцогство Беррійське.

Влітку 1468 король Генеральні штати в Турі прийняли рішення про повернення Нормандії до складу королівського домену. Карл повинен був відмовитися від Нормандії за річну ренту в розмірі 12 тисяч ліврів. Втім брав участь у боротьбі проти брата-короля, який вдерся до Бретані.

У вересні 1468 року в Ансені Карл разом з Франциском II Бретонським змушені були укласти мирний договір з королем Франції. Карл відмовився від претензій на Нормандію, а Франциск Бретонський визнав свою ленну залежність від Франції і відмовився від союзу з Бургундією.

Втім герцог Карл зумів скористатися невдачею короля в Пероні, де потрапив у полон. У жовтні 1468 Карл Сміливий полонив короля і змусив його підписав новий мирний трактат, відмовившись від ленних прав на Фландрію і Пікардію. Людовик XI обіцяв передати своєму герцогу Карлу у володіння провінцію Шампань, але після звільнення не став виконувати свою обіцянку.

У квітні 1469 року Карл зустрівся з королем Франції, який замість Шампані передав йому у володіння герцогство Гієнь. У серпні того ж року став першим кавалером Ордену Святого Михайла. Незабаром розглядав проект шлюбу з Хуаною, донькою Енріке IV, короля Кастилії і Леону. Втім зрештою відхилив його. У 1470 році перестав бути спадкоємцем трону після народження у короля Карла, що став дофіном.

1471 року герцог Карл вирішив одружитися з Марією, єдиної дочки і спадкоємиці герцога Карла Сміливого. Людовик XI відмовився підтримати одруження свого молодшого брата на Марії Бургундській. Папа римський Павло II також відмовився дати свою згоду на шлюб Карла Гієньського з Марією Бургундською через їхню близьку спорідненість. Наступний папа римський — Сікст IV — підтвердив рішення попередника.

24 травня 1472 роки герцог Карл раптово помер у Бордо від сухот або венеричної хвороби. Існувала також версія, що його було отруєно за наказом короля Людовика IX. Після смерті герцога Карла король Франції приєднав Гієнь і Пуату до королівського домену.

Родина[ред. | ред. код]

Коханка — Ніколь, донька Жана II де Шамбре-Монсоро

Діти:

  • Ганна (д/н-1490), дружина Франсуа де Вольвьє, барона Руссек
  • донька (ім'я невідоме)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Charles Petit-Dutaillis, «Francia: Luigi XI», cap. XVIII, vol. VII (L'autunno del medioevo e la nascita del mondo moderno) della Storia del Mondo Medievale, 1999, pp. 657—695.
  • Jacques Heers, Louis XI: le métier de roi, Paris, Perrin, 1999, 430 p. (ISBN 2-262-01233-4). Réédition au format de poche: Jacques Heers, Louis XI, Paris, Perrin, coll. " Tempus " (no 40), 2003, 430 p.