Марія Анжуйська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Марія Анжуйська
фр. Marie d'Anjou
Марія Анжуйська

портрет Марії у віці 17-ти років.
CoA of Marie of Anjou.png
Прапор
Королева Франції
1422 — 1461
Попередник: Ізабелла Баварська
Наступник: Шарлотта Савойська
 
Народження: 14 жовтня 1404(1404-10-14)
Анже
Смерть: 29 листопада 1463(1463-11-29) (59 років)
Аббатство де Шательє[fr]
Похована: Абатство Сен-Дені
Громадянство: Франція
Віросповідання: Католицтво
Династія: АнжуВалуа
Батько: Людовик II (герцог Анжу)
Мати: Іоланда Аргонська
Чоловік: Карл VII Звитяжний
Діти: 15 дітей

Медіафайли у Вікісховищі?

Марі́я Анжу́йська (14 жовтня 1404 — 29 листопада 1463) — королева Франції, дружина французького короля Карла VII.

Біографія[ред.ред. код]

Марія була дочкою анжуйського герцога Людовика ІІ й Іоланди Арагонської.

Вона вийшла заміж 22 квітня 1422 року за майбутнього короля Франції Карла VII, сина Карла VI. З майбутнім чоловіком Марія була знайома з дитинства, оскільки той також виріс в Анжу. Після їх заручин Іоланда Арагонська, яка не бажала залишити дочку в Парижі у небезпечний період війни, взяла майбутнього зятя під свою опіку. На той час ще були живі два старших брати Карла, це сталося у лютому 1414 року[1].

Після народження спадкоємця престолу, майбутнього короля Франції Людовика XI, Марія Анжуйська править як королева. Втім, чоловік час від часу покидає її, віддаючи перевагу фаворитці — «гарній» Агнесі Сорель.

7 жовтня 1461, королева перебуває у своїй резиденції в замку Амбуаз, в той час як її син Людовик XI переховувався в Брабанті[2]. Два роки потому, в кінці свого життя, королева пішла в паломництво до Сантьяго-де-Компостела. Оскільки ця проща відбувалась взимку за несприятливої для подорожей погоди, історики припускають, що насправді Марія могла виконувати роль таємного посла свого сина Людовіка XI[3] · [4].

Марія Анжуйська померла 29 листопада 1463 року на зворотньому шляху з монастиря Сантьяго-де-Компостела по двох роках вдівства після відзначеня перемоги Франції над Англією. Її поховали в абатстві Сен-Дені поряд з чоловіком, королем Карлом VII.

Після її смерті, один письменник склав «Знак оклику на смерть Марії Анжуйської», де зникнення королеви представлений як апофеоз[5].

Сім'я[ред.ред. код]

Чоловік[ред.ред. код]

  1. Карл VII Звитяжний (14031461) король Франції

Діти[ред.ред. код]

  1. Людовик XI (1423 —1483), король Франції з 1461 року
  2. Іоанн (1426)
  3. Радегунда (14281445)
  4. Катерина (1428 —1446)
  5. Яків (14321437)
  6. Іоланда (14341478)
  7. Іоанна (14351482)
  8. Філіп (1436)
  9. Маргарита (травень 14371438)
  10. Іоанна (7 вересня 1438 — 26 грудня 1446)
  11. Марія (7 вересня 1438 — 14 лютого 1439)
  12. Іоанна (1440)
  13. Марія (1441)
  14. Мадлен (14431495)
  15. Карл (14461472)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Didier Feuer et Jean d'Hendecourt, Dictionnaire des Souverains de France et de leurs épouses, P., Pygmalion, Paris 2006
  2. Йосип Vaesen і Стефана Charavay, "Листи Людовика XI, тому XI «маршрут», Librairie Renouard, Париж 1909.
  3. http://www.saint-jacques.info/reines.html
  4. En tant que justificatif, Denise Péricard-Méa trouva la lettre de Louis XI expédiée aux habitants d'Amboise le 16 septembre 1466 : «De par le roy. Chiers et bien amez, pour ce que nostre tres chere et tres amee tante la contesse de Witembergh, laquelle est puis naguerre venue devers nous pour aucunes ses affaires, s'en va presentement devers nostre tres cher et tres ame oncle le roy de Secille, et de la a l'intencion de s'en aller en pelerinaige a monseigneur saint Jacques de Galice, nous voulons et vous mandons que vous la recevez et lui faites tout l'onneur et la meilleure chere que faire sera possible, tout ainsi [que] vouldriez faire a nous mesmes, et en ce faisant, vous nous ferez tres singulier et agreable plaisir. Donne a Montargis, le XVIe jour de septembre. LOYS. TOUSTAIN. (secrétaire) A noz chiers et bien amez les bourgeois, manans et habitans de la ville d'Amboise», Joseph Vaesen et Étienne Charavay, Lettres de Louis XI, tome III P., Société de l'Histoire de France et Librairie Renouard, Paris 1887.
  5. Jacques Heers, Louis XI p.132, Perrin, Paris 2003

Джерела[ред.ред. код]

  • Шаблон:Autorité
  • Bernard Chevalier, " Marie d'Anjou, une reine sans gloire, 1404—1463 ", dans Geneviève et Philippe Contamine (dir.), Autour de Marguerite d'Écosse. Reines, princesses et dames du Шаблон:S-, Paris, Honoré Champion, Шаблон:Coll. " Études d'histoire médiévale ", 4, 1999, P., Шаблон:Lire en ligne.
  • Xavier Hélary, entrée " Marie d'Anjou (1404—1463), reine de France ", in Philippe Contamine, Olivier Bouzy, Xavier Hélary, Jeanne d'Arc. Histoire et dictionnaire, Paris, Robert Laffont, collection " Bouquins ", 2012, P.847-848, ISBN 2-221-10929-5.
  • Solveig Bourocher, " La reine Marie d'Anjou: commanditaire des travaux du château de Chinon au milieu du Шаблон:S- ? ", dans FAGNART (L.) et L'ESTRANGE (E.) (dir.), Le mécénat féminin en France et en Bourgogne, Шаблон:Sp-s. Nouvelles perspectives, Actes de la journée d’étude internationale organisée à l'Université de Liège, le 10 mai 2010, Le Moyen âge: revue d'histoire et de philologie, t. 117, fasc. 3-4, 2011, P.. Шаблон:Lire en ligne