Карл VIII Люб'язний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Карл VIII.
Карл VIII Люб'язний
фр. Charles VIII
Dei Gracia Francorum Rex
Король Франції
Правління1483-1498
Коронація30 травня 1484
ПопередникЛюдовик XI Розсудливий
НаступникЛюдовик XII Батько Народу
Біографічні дані
Релігіякатолицька церква і Західне християнство
Народження30 червня 1470(1470-06-30)
Амбуаз
Смерть7 квітня 1498(1498-04-07) (27 років)
Амбуаз
інсульт
ПохованняАбатство Сен-Дені, Париж, Французьке королівство
ДружинаАнна Бретонська
ДітиШарль-Орлан, Шарль, Франсуа, Анна
ДинастіяВалуа
БатькоЛюдовик XI Розсудливий
МатиШарлотта Савойська
Нагороди
Орден святого Михайла
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Карл VIII Люб'язний (фр. Charles VIII l’Affable; 30 червня 1470 — 7 квітня 1498) — король Франції з 1483 р., з династії Валуа. Успадковував престол у свого батька, Людовика XI Розсудливого, у віці тринадцяти років. Розпочав італо-французькі війни, які продовжувались усю першу половину XVI століття.

Дитинство і юність

[ред. | ред. код]

Карл народився в Амбуазі, Французьке королівство і єдиним сином короля Людовіка XI Розсудливого і його другої дружини Шарлотти Савойської, що досяг повноліття. Карл вступив на трон 30 серпня 1483 р., у віці 13 років. Він був слабкий здоров'ям, і, відповідно до побажань Людовіка XI, регентство було передано старшій сестрі Карла, Анні, про яку батько казав, що це — «найменш божевільна жінка у Франції». Анна правила країною як регент разом зі своїм чоловіком П'єром II де Бурбоном до 1491 року.

Шлюби

[ред. | ред. код]

У 1482 році Людовик XI та Максиміліан I влаштували шлюб Карла VIII з Маргаритою Австрійською, дочкою імператора Священної Римської імперії Максиміліана I і Марії Бургундської. За придане до Королівства Франції переходили частина Артуа і Бургундії.

Однак у 1488 році, після невдалого падіння з коня помер герцог Бретані Франциск II, залишивши свою 11-річну старшу дочку Анну як єдину спадкоємицю. Анна, яка прагнула незалежності свого герцогства через загарбницькі амбіції Королівства Франція, влаштувала шлюб у 1490 р. між собою і Максиміліаном I, який у 1477 р. одружився з Марією Бургундською при таких же обставинах. Французи сприйняли цей шлюб як порушення договору у Верже (оскільки король не санкціював вибір нареченого), а крім того, і як відверто недружній акт — імперія в цей час була ворожа Королівству Франція. Французькі війська вторглися в герцогство і навесні 1491 р., після низки перемог війська Карла VIII і його воєначальника Ла Тремуйль, обложили Ренн, де знаходилася 14-річна правителька Бретані, яка тільки що заочно вийшла заміж; всю решту території герцогства вони вже контролювали. Цього разу її руки домагався особисто король Карл. У підсумку Анна Бретонська погодилася на заручини.

6 грудня 1491 р. в Ланже відбулося одруження Анни і Карла VIII. 15 лютого 1492 р. законність цього шлюбу була підтверджена папою Інокентієм VIII.

Вирушаючи в Ланже, щоб вийти заміж за Карла, Анна демонстративно взяла з собою з Ренна два ліжка, на знак того, що не збирається спати разом з Карлом VIII, який насильно взяв її в дружини. 8 лютого 1492 р. Анна була коронована як королева-дружина в Сен-Дені. Весь час перебувала при дворі Маргарита Австрійська, яка після заручин була відправлена ​​до свого батька.

Приєднання Бретані

[ред. | ред. код]

У перші роки його царювання державою правила його старша сестра, Анна де Боже. Герцог Орлеанський, який бажав захопити владу, уклав союз із герцогом Бретонським Франциском II та іншими принцами і почав війну (що отримала назву Безумної війни). Ла Тремуйль розбив їхнє військо при Сент-Обені (1486 рік) і взяв у полон герцога Орлеанського. Герцог Бретонський мав відшкодувати військові витрати, поступитися кількома прикордонними фортецями і дати обіцянку не видавати своїх дочок заміж без згоди короля Франції.

Через кілька місяців він помер, і йому успадковувала його дочка — одинадцятирічна Анна Бретонська. Королі англійський та іспанський, а також імператор Священної Римської імперії уклали союз з метою перешкодити Карлу заволодіти Бретанью. Анна запропонувала свою руку імператору Максиміліану I, і він обвінчався з нею заочно. Але Анна Боже скликала збори богословів і юристів і вони оголосили цей шлюб недійсним. Тоді Карл став претендентом на руку герцогині Бретонською. Анна Боже зуміла залучити на свій бік бретонське дворянство і герцога Орлеанського: Ла Тремуйль з'явився в Бретань з армією, і герцогиня Анна змушена була погодитися на цей шлюб. 15 листопада 1491 року під виглядом шлюбного контракту здійснилося приєднання Бретані до Королівства Франція. Союзників, що почали з цього приводу війну, вдалося легко заспокоїти: Генріха VII — грошима, Максиміліана — поверненням Артуа, Франш-Конте і Шароле, приданого його дочки і колишньої нареченої Карла, Маргарити Австрійської, а короля Кастилії і Арагону Фернандо II — поступкою Руссільону.

Італійські війни

[ред. | ред. код]
Докладніше: Італійські війни

Потім Карл вирушив до Італії завойовувати Неаполітанське королівство, на яке мав деякі права. У серпні 1494 року Карл перейшов Альпи з численною армією і дійшов до Неаполя, не нанісши жодного удару списом, так як жителі, гноблені своїми правителями, скрізь зустрічали його із захопленням. Він коронувався, прийняв титул короля Неаполітанського, Єрусалимського та імператора Сходу і потім протягом двох місяців святкував свою перемогу. У цей час склалася нова коаліція проти Французького королівства: папа Олександр VI, Венеція, а також колишній союзник Карла Людовіко Сфорца мали затримати французів у долині По, а Максиміліан I, Генріх VII і Фернандо II Арагонський — почати напад на Французьке королівство. Карл призначив герцога Монпансьє віце-королем Неаполя, швидко пройшов Італію, розбив армію союзників при Форново 6 липня 1495 року і повернувся до Франції. Король Фернандо II Арагонський за допомогою іспанців знову опанував Неаполем; герцог Монпансьє помер від чуми, і д'Обіньї привів до Франції залишки французьких гарнізонів. Італійський похід не приніс, таким чином, ніяких результатів.

Смерть

[ред. | ред. код]

7 квітня 1498 року Карл помер в Амбуазі: входячи в занадто низькі двері й ударившись головою об одвірок, він дістав струс мозку.

Оскільки всі троє синів Карла та Анни Бретонської померли в дитинстві, а більш близьких родичів по чоловічій лінії не було, то, згідно з салічним законом, йому успадковував Людовик XII, герцог Орлеанський, правнук Карла V Мудрого.

Спадщина

[ред. | ред. код]

Карл VIII залишив Французьке королівство в боргах і в безладді в результаті своїх нереалістичних амбіцій. Проте в результаті його правління посилилися культурні зв'язки з Італією, що спонукало французьке мистецтво і літературу до розвитку. Приєднання Бретані остаточно завершило процес об'єднання основного «кельтського» масиву території Французького королівства. Втрачені ж при цьому прикордонні землі були частково повернуті, але вже наступної династією.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Дружина

[ред. | ред. код]
  • Анна I (герцогиня Бретані) (1477 — 1514) — герцогиня Бретані, графиня Нанта, Річмонду, Монфор-Л'Аморі та Етампа; дама де Гудан і де Нофль; віконтеса Ліможу (з 9 вересня 1488 по 9 січня 1514). Найпопулярніша з правителів Бретані та свого часу найбагатша жінка в Європі. Остання спадкоємиця своєї країни, силою зброї вона була змушена вступати у шлюб з правителями Франції, однак вела активну самостійну політику (особливо при другому чоловікові) з метою уникнути анексії Бретані Францією. Покровителька мистецтв та літератури. Перша в Європі принцеса, яка носила на своєму весіллі сукню білого кольору, який раніше того вважався жалобним.[1]. Була дружиною Карла з 15 листопада 1491 по 7 квітня 1498.

Діти

[ред. | ред. код]
  1. Карл Орланд (1492 — 1495) — єдина здорова дитина Карла і Анни. Протягом свого життя, спадкоємець французького трону і герцогства Бретань. Помер у віці трьох років від кору.
  2. Франциск (серпень 1493) — народився на сьомому місяці вагітності. Помер одразу після народження. Похований у Нотр-Дам де Клері.
  3. Дочка (березень 1494) — будучи вагітною в третій раз Анна уникала подорожі, проживаючи в замку Амбуаз, поблизу Карла Орланда. Однак в лютому 1494 вона супроводжувала короля до Ліону, де він готувався до війни в Італії. Після приїзду 15 березня Анна відвідувала усі церемонії по цьому приводу. У виснаженої королеви відбулись предчасні пологи, дитина народилась мертвою.
  4. Дочка (березень 1495) — вагітність наступила наприкінці 1494, але в березні наступного року відбулись передчасні пологи, дитина народилась мертвою[2].
  5. Карл (8 вересня — 2 жовтня 1496) — спадкоємець французького трону і герцогства Бретань. Прожив менше місяця. Похований в соборі Тур. Його смерть спонукала Анну вирушити у паломництво до Мулена.
  6. Франциск (липень 1497) — спадкоємець французького трону і герцогства Бретань. Прожив декілька годин. Похований в соборі Тур.
  7. Анна (20 березня 1498) — померла через декілька годин після народження в замку Плессі-ле-Тур. Похована в соборі Тур.

Бастарди

[ред. | ред. код]
  • Від невідомих:
  1. Христина[3]
  2. Франсуаза[3]
  3. Шарлотта[3]
  4. Луїза
  5. Маргарита

В мистецтві

[ред. | ред. код]

Кіно

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ The psychology of dress: an analysis of fashion and its motive, Elizabeth Bergner Hurlock. — Ayer Publishing, 1976, ISBN 0-405-08644-X, 9780405086441, p. 75. Архів оригіналу за 2 липня 2020. Процитовано 24 липня 2020.
  2. ↑ N de Valois 1495. roglo.eu. Архів оригіналу за 24 квітня 2020. Процитовано 19 грудня 2014.Шаблон:Self-published source[неякісне джерело]
  3. ↑ а б в Карл VIII був її хрещеним батьком.
Попередник:
Людовик XI Розсудливий 		Король Франції
1483-1498
{{{роки}}} 		Наступник:
Людовик XII Батько Народу
Попередник:
Людовик Розсудливий 		Король Єрусалиму
1483-1498
титулярний
{{{роки}}} 		Наступник:
Людовик V
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карл_VIII_Люб%27язний&oldid=43364754