Кароль Ольпінський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кароль Мечислав Ольпінський
Karol Mieczysław Olpiński
Karol Olpiński.jpg
Народився 22 жовтня 1876(1876-10-22)
Львів
Помер 16 квітня 1944(1944-04-16) (67 років)
Свідер, нині в межах м. Отвоцька
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаПольща Польща
Національність поляк
Діяльність адвокат, державний і політичний діяч, суддя Найвищого адміністративного трибуналу
Відомий завдяки перший тернопільський воєвода
Alma mater Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Нагороди Орден Відродження Польщі, Кавалерський хрест Ордена Франца Йозефа

Кароль Мечислав Ольпінський (пол. Karol Mieczysław Olpiński; 22 жовтня 1876, Львів — 16 квітня 1944, с. Свідер, нині в межах м. Отвоцька) — польський правник, державний і політичний діяч. Перший тернопільський воєвода і суддя Найвищого адміністративного трибуналу часів Другої Польської республіки.

Життєпис[ред. | ред. код]

Надгробок К. Ольпінського

Народився 22 жовтня 1876 року у Львові. Його батько Філіп Габріель (1845—1926) був радником Крайового виділу й автором граматики польської мови для учнів народних шкіл. матір — дружина батька Амалія Франц.

Закінчив гімназію у Львові, 1894 року розпочав навчання на правничому факультеті Львівського університету. Через матеріальну скруту працював урядником Краqjвого виділу (1896—1897), потім у магістраті Львова (1898—1900). Після завершення навчання 24 червня 1900 року прийнятий на службу в Галицькому намісництві як концептовий практикант. 1901 року був скерований до староства у Надвірній, де через кілька років став повітовим комісаром. 1909 року знов почав працювати в Галицькому намісництві як повітовий комісар. 1911-го був переведений до президійного бюро (пол. Biuro Prezydialne) як секретар намісництва, 1916 року став заступником начальника, потім — керівником президійного бюро в ранзі радника V-го службового ступеня. Також у цей час тимчасово очолював повітові староства в Гусятині і Снятині. Під час битв за Східну Галичину і оборони Львова був одним з тих, хто зробив значний внесок у функціонування адміністрації Австро-Угорщини.

23 квітня 1921 року був призначений першим тернопільським воєводою, а до виконання обов'язків приступив у Тернополі 1 вересня. До складу воєводста входили 17 найбільш постраждалих від війни повітів. Якомога швидше хотів ввести єдину адміністрацію та убезпечити кордон з більшовиками від контрабанди та незаконного перетину. В цей час тісно співпрацював з командиром дислокованої в Тернополі 12-ї піхотної дивізії генерал-майором Ма́р'яном Янушайтісом. Після більше ніж року роботи прем'єр і міністр внутрішніх справ Владислав Сікорський запропонував його кандидатуру на посаду підсекретаря стану в Міністерстві внутрішніх справ, яку 30 грудня 1922 підписав Президент Станіслав Войцеховський. 25 січня 1923 року В. Сікорський призначив його керівником вищої дисциплінарної комісії, а 5 березня — керівником верифікаційної комісії (обидві при МВС).

Відзначений Кавалерським хрестом Ордена Франца Йозефа (1917), Командорським хрестом Ордену Відродження Польщі (1923), Зіркою Румунської корони (1926).

Помер 16 квітня 1944 року в с. Свідер (пол. Świder), нині в межах м. Отвоцька.

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина — Ванда Дзівінська (пол. Wanda Dziwińska; 1894—1970), донька Плацида Дзівінського. Мали семеро дітей, з яких до повноліття дожили двоє:

  • Тадеуш — інженер-механік
  • Станіслав — лікар, хірург, епідеміолог.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]