Владислав Сікорський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Владислав Сікорський
пол. Władysław Sikorski
Wladyslaw Sikorski 2.jpg
Народився 20 травня 1881(1881-05-20)[1][2] або 20 березня 1881(1881-03-20)[3]
Тушув-Народови, Ґміна Тушув-Народови, Мелецький повіт, Підкарпатське воєводство, Польща
Помер 4 липня 1943(1943-07-04)[4][1][…] (62 роки)
Гібралтар, Велика Британія[5]
·невідомеd
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland (1928–1980).svg Польща
Діяльність політик, військовослужбовець
Alma mater Національний університет «Львівська політехніка»
Знання мов польська[6]
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Посада прем'єр-міністр Польщі, прем'єр-міністр Польщі і Генеральний інспектор Збройних Силd
Військове звання генерал і генерал броні
Партія незалежний політик
Конфесія Римо-католицька церква
Автограф Władysław Sikorski - podpis.jpg
Нагороди
орден Білого Орла Хрест Незалежності Хрест Хоробрих Великий Хрест ордена Почесного легіону великий офіцер ордена Почесного легіону Grand Cross of the Order of the Aztec Eagle Order of St. Sava Ro3osr.gif Order of the Three Stars, 2nd Class Grand Cross of the Order of the White Rose of Finland Commander First Class of the Order of the White Rose of Finland Військовий хрест Орден Білого лева Орден Вранішнього Сонця 2 класу Cross of Liberty Орден Білого орла (Сербія) Хрест Грюнвальда 1-го ступеня Великий офіцер ордена Леопольда І Knight grand cross of the order of the crown of Italy Великий Хрест ордену Відродження Польщі Командорський хрест ордена Відродження Польщі Commander's Cross of the Virtuti Militari Silver Cross of the Virtuti Militari Кавалер Великого хреста ордена Корони Румунії Decade of Independence Regained Золотий Хрест заслуги Army of Central Lithuania Cross of Merit Czechoslovak War Cross 1918 Воєнний хрест
IMDb nm0797764

Владисла́в Евге́ніуш Сіко́рський (пол. Władysław Eugeniusz Sikorski; 20 травня 1881, Тушув-Народовий, поблизу Сандомира, Західна Галичина, Австро-Угорщина — 4 липня 1943, Гібралтар) — польський військовий і державний діяч, інженер-геодезист, генерал Війська Польського. Учасник польського самостійницького руху.

Раннє життя[ред. | ред. код]

Народився у Тушуві Народовому поблизу Сандомира.

Закінчив Факультет інженерії доріг і мостів Вищої політехнічної школи (ВПШ) у Львові (1909), інженер.

Перед Першою світовою війною — один із творців польських парамілітарних організацій у Королівстві Галичини та Володимирії.

1914—1920[ред. | ред. код]

Під час Першої світової війни служив у польських легіонах, що воювали на боці Центральних держав, полковник.

З осені 1918 — в армії незалежної Польщі. В українсько-польській війні 1918—1919 командир операційної групи, а потім дивізії (бої під Городком, Львовом і Чортковом), Відзначився у польсько-радянській війні 1919—1920.

Повоєнний час[ред. | ред. код]

Командувач 3-ї, пізніше 5-ї армій.

У післявоєнний час обіймав найвищі посади у збройних силах і уряді країни. У 19211922 — шеф генерального штабу Війська Польського, у 19221923 — прем'єр-міністр Польщі і міністр внутрішніх справ, у 19241925 — міністр військових справ.

1925—1928 — командувач Львівської військової округи.

З 1926 — після перевороту Юзефа Пілсудського перейшов в опозицію до правлячого «санаційного» табору, активно виступав проти урядового курсу.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Підписання Угоди з СРСР, Лондон, 30 липня 1941 року. Сікорський, Іден, Черчілль та Майський (сидять)

Після окупації Польщі Німеччиною та СРСР у вересні 1939 — в еміграції у Лондоні.

У 1939—1943 — прем'єр-міністр польського уряду в еміграції, згодом міністр військових справ (генеральний інспектор польської армії), головний командувач польських Збройних сил.

Після початку німецько-радянської війни підписав договір про співпрацю з СРСР, відомий як Угода Сікорського-Майського, і домігся сформування на радянській території армії з польських громадян, до складу якої входило чимало українців; пізніше армія воювала по боці західних союзників (корпус генерала Владислава Андерса).

Загибель[ред. | ред. код]

Після того, як генерал Сікорський дізнався про розстріл польських офіцерів в Катині, він розірвав дипломатичні відносини з СРСР і наполягав на тому, щоб Англія теж припинила відносини з СРСР.

Загинув в авіаційній катастрофі неподалік від Гібралтара. Літак упав в море через 16 секунд після старту. Разом з ним в літаку знаходилась його донька і два депутати англійського парламенту та ще декілька чоловік. Сікорський повертався до Лондона після інспекції ним польських військ на Близькому Сході. Офіційне розслідування встановило, що причиною падіння літака були технічні неполадки, але деякі історики досі схиляються до версії авіакатастрофи як інструменту вбивства.[7][8]

Генерал був з почестями, в присутності прем'єр-міністра Великої Британії Вінстона Черчилля, похований на кладовищі польських льотчиків в Ньюарку, поблизу Ноттінгема (графство Ноттінгемшир). 17 вересня 1993 його прах був перевезений до Польщі і похований у крипті Св. Леонарда на Вавелі в Кракові.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б Encyclopædia Britannica
  3. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  4. Сикорский Владислав // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118614282 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  6. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. В Польщі розслідують смерть прем'єра // BBC.russian, 10.11.2008
  8. Звернення до польського населення Закерзоння в лютому 1945 року в книзі: Петро Мірчук. Українська Повстанська Армія 1942—1952. Частина ІІ: Друга большевицька окупація. На Закерзонні. — Мюнхен, 1953 (репр. Львів, 1991). Архів оригіналу за 20 серпень 2011. Процитовано 2 серпень 2012. 

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]