Станіслав Войцеховський
Станіслав Войцеховський пол. Stanisław Wojciechowski | |||
![]() | |||
| |||
---|---|---|---|
22 грудня 1922 — 14 травня 1926 | |||
Попередник: | Габріель Нарутович | ||
Наступник: | Ігнацій Мосцицький | ||
Народження: |
15 березня 1869 Каліш, Царство Польське, ![]() | ||
Смерть: |
9 квітня 1953 (84 роки) Голомбки, біля Варшави, ![]() | ||
Поховання: |
Повонзківський цвинтар і катедра Івана Хрестителя (Варшава) ![]() | ||
Країна: |
![]() ![]() | ||
Освіта: |
Варшавський університет ![]() | ||
Партія: |
Польська народна партія «Пяст»d ![]() | ||
Шлюб: |
Maria Wojciechowskad ![]() | ||
Діти: |
Zofia Wojciechowska-Grabskad і Edmund Wojciechowskid ![]() | ||
Автограф: | ![]() | ||
Нагороди: | |||
Станіслав Войцехо́вський (пол. Stanisław Wojciechowski польська: [staˈɲiswaf vɔjt͡ɕɛˈxɔfskʲi]; 15 березня 1869, Каліш — 9 квітня 1953, Голомбки, поблизу Варшави) — польський політик, Президент Польщі в 1922–1926.
15 березня 1923 року рішенням Ради амбасадорів у Парижі територію Галичини було визнано за Польщею. Це ставило хрест на будь-яких надіях на українську державність. Водночас поляки прагнули закріпити свою присутність у «Східній Галичині». Тому й організували «Східні торги» — велику економічну імпрезу, що мала спонукати до тісних торговельних стосунків між Польщею та її південно-східними сусідами. Особливий статус цієї події мав би підкреслити приїзд президента Польщі Станіслава Войцеховського.
Для Української військової організації «Східні торги» та присутність президента у Львові стали унікальною можливістю заманіфестувати на весь світ, що українці не погоджуються з підневільним статусом Галичини. Відтак було задумано виконати атентат на Войцеховського. З цієї нагоди організація виготовила дві бомби й підібрала двох бойовиків. Вони заздалегідь приїхали до Львова й кілька днів вивчали вулиці та закапелки міста. А 5 вересня, під час урочистого проїзду президента з ескортом вулицями Львова, під гучний крик збудженого натовпу «Нєх жиє!», в бік Войцеховського полетіла бомба. Замах вчинив студент Теофіл Ольшанський. І хоча вона не вибухнула, серед натовпу почалася паніка. А керівник польської держави покинув Львів. Усі значні заходи з нагоди «Східних Торгів» скасували. Польська поліція розцінила атентат як помсту за погроми поляками євреїв і притягнула до суду невинного Станіслава Штайґера. Тоді УВО організувала еміграцію Теофіла Ольшевського в Берлін і розголошення через пресу мети проведеного ним атентату.[1]
- Народились 15 березня
- Народились 1869
- Померли 9 квітня
- Померли 1953
- Випускники Варшавського університету
- Кавалери Великого хреста ордена Білого лева
- Кавалери ордена Золотої шпори
- Нагороджені Великим Хрестом ордена Почесного легіону
- Кавалери ордена Слона
- Кавалери ордена Білого Орла (Польща)
- Кавалери Великого Хреста Ордена Відродження Польщі
- Кавалери Командорського хреста ордена Відродження Польщі
- Кавалери Хреста Незалежності
- Президенти Польщі
- Кавалери ордена Білого Орла
- Політики II Речі Посполитої
- Польські кооператори
- Уродженці Каліша
- Соціалісти