Каскавела
| Каскавела | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Каскавела
| ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Crotalus durissus Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||
| Caudisona durissus | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Каскавела (Crotalus durissus) — отруйна змія з роду Справжній гримучник родини Гадюкові. Має 8 підвидів. Інша назва «страшний гримучник».
Опис[ред. | ред. код]
Загальна довжина досягає 1,6 м. Голова коротка, затуплена. Тулуб стрункий. На червонувато—бурому тлі чітко виділяються світло—жовті зигзагоподібні лінії, що йдуть з боків і дотичні кутами на хребті. На боках шиї є поздовжні світлі лінії, на голові — красивий малюнок з широких темних та вузьких світлих смуг.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Полюбляє сухі степи, рідколісся, савани, пустельні місцини. Активна у сутінках та вночі. Харчується гризунами.
Це яйцеживородна змія. Самка народжує 10—19 дитинчат завдовжки 30-35 см.
Отруйність[ред. | ред. код]
Отрута володіє широким спектром дії: в ній є гемотоксини, нейротоксини. Отруєння супроводжується не тільки місцевими явищами, але й паралічем нервових вузлів, зокрема дихального центру. Смертність від укусів каскавел дуже висока, за деякими даними сягає 70 % (якщо не вжито заходів допомоги). Отруту використовують у медицині. Кожна змія дає при першому взятті 26-45 мг отрути (в сухій вазі), максимально — до 185 мг.
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Розповсюджена у східній Мексиці, Гватемалі, Белізі, Гондурасі, Сальвадорі, Нікарагуа, Коста-Риці, Колумбії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Гвіані, Перу, Болівії, західній та південній Бразилії, Уругваї, Парагваї, північній Аргентині.
Підвиди[ред. | ред. код]
- Crotalus durissus cumanensis
- Crotalus durissus durissus
- Crotalus durissus marajoensis
- Crotalus durissus pifanorum
- Crotalus durissus ruruima
- Crotalus durissus terrificus
- Crotalus durissus trigonicus
- Crotalus durissus unicolor
- Crotalus durissus vegrandis
Джерела[ред. | ред. код]
- Claessen, H. 2006. De Slangen van de Guyana's. Deel XI. Lacerta 64 (4): 136–146
- Словник-довідник із зоології. — К., 2002.
- McDiarmid,R.W.; Campbell,J.A. & Touré,T.A. 1999. Snake species of the world. Vol. 1. Herpetologists’ League, 511 pp.