Кеворкян Костянтин Ервантович
| Кеворкян Костянтин Ервантович | ||||
|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||
| Народився |
22 травня 1966 (57 років) Київ, Українська РСР, СРСР | |||
| Країна |
 Україна СРСР | |||
| Діяльність | журналіст, письменник, громадський діяч, публіцист | |||
| Alma mater | ХНТУСГ ім. П. Василенка і Літературний інститут імені Горького | |||
| Мова творів | російська | |||
|
| ||||
 Кеворкян Костянтин Ервантович у Вікісховищі | ||||
Костянтин Ервантовіч Кеворкян (нар. 22 травня 1966 року, Київ) — колишній український, а нині російський журналіст, письменник, публіцист, політичний та громадський діяч. Особливо відомий як автор та ведучий телевізійної програми «Перша столиця», присвяченої історії Харкова. Був депутатом Харківської міської ради від Партії регіонів[1]. Після Революція Гідності емігрував в Росію, де тепер працює в пропагандистському виданні Україна.ру.
Біографія[ред. | ред. код]
Костянтин Кеворкян народився 22 травня 1966 року в Києві. У 1983 році закінчив середню школу № 133 міста Харків. У 1983—1985 роках навчався на факультеті архітектури та будівництва у Харківському інституті механізації та електрифікації сільського господарства.
Працював слюсарем у «Спецшахтонельрембуд», позаштатним та штатним кореспондентом обласної молодіжної газети «Ленінська Зміна». У 1989—1997 роках навчався у Московському літературному інституті на факультеті прози за спеціальністю «літературна робота».
У 1990—1992 роках працював заступником редактора газети «Орієнтир». У 1990—1991 роках був кореспондентом телестудії АТВ-1[ru] (Харків), у 1992—1994 роках кореспондентом телекомпанії «Вид» (Москва). У 1992—2014 роках — автор та ведучий телевізійної програми «Перша столиця» на харківському каналі «Тоніс-центр» та інших телеканалах міста. З 1994 року — керівник телестудії «Перша столиця».
У 1994 році обраний депутатом Харківської міської ради. З 2002 по 2010 рік обіймав посаду голови комісії з питань місцевого самоврядування, гласності та депутатської діяльності Харківської міської ради.
З 2003 року член редакційної ради журналу Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна «Universitates: наука та просвітництво». З 2009 року член журі щорічного міжнародного кінофестивалю «Харківський бузок»[ru][2].
Влітку 2014 року виїхав з підконтрольної території України, проживав в анексованому Росією Севастополі та в Москві. Колумніст «Літературної газети», газети «Культура»[ru], а також російського пропагандистського видання Україна.ру. З квітня 2022 року керівник telegram-каналу «Україна.ру».
Оцінка[ред. | ред. код]
Український політолог Тетяна Журженко назвала Кеворкяна одним із авторів бренду «Перша столиця», що використовується в офіційній саморепрезентації міста Харкова[3]. Включений до «санкційних списків» сайту «Миротворець» та Фонду боротьбу з корупцією.
Публікації[ред. | ред. код]
Книги[ред. | ред. код]
- Кеворкян К. Первая Столица. — 1-е изд. — Харьков : Фоліо, 1996. — 286 с. — ISBN 966-03-0535-4.
- Кеворкян К. Первая Столица. — 2-е изд. — Харьков : Фоліо, 1999. — 286 с. — 5000 прим. — ISBN 966-03-0535-4.
- Кеворкян К. Первая Столица. — 3-е изд. — Харьков : Фоліо, 2002. — 286 с. — 10000 прим. — ISBN 966-03-0535-4.[4]
- Кеворкян К. Первая Столица. — 4-е изд. — Харьков : Фоліо, 2007. — 414 с. — 3000 прим. — ISBN 978-966-03-3792-3.[5]
- Кеворкян К. Опасная книга. Феномен нацистской пропаганды. — Харьков : Фоліо, 2009. — 1000 прим. — ISBN 978-966-03-4895-0.
- Кеворкян К. Книга о книгах: очерки истории советской интеллигенции. — Харьков : Полиграфсервис, 2013. — 796 с. — ISBN 978-966-97339-0-0.
- Кеворкян К. Братья и небратья. Уроки истории. — Москва : Книжный мир, 2018. — 339 с. — 1000 прим. — ISBN 978-5-6041071-4-0.
- Кеворкян К. Фронда. Блеск и ничтожество советской интеллигенции. — Москва : Книжный мир, 2019. — 896 с. — 1000 прим. — ISBN 978-5-6041886-6-8.
- Кеворкян К. Унесенные майданом. — Москва : Книжный мир, 2019. — 352 с. — 1000 прим. — ISBN 978-5-6041887-2-9.
- Кеворкян К. Четвёртая власть Третьего Рейха. Нацистская пропаганда и её наследники. — Москва : Книжный мир, 2020. — 704 с. — 1000 прим. — ISBN 978-5-6043990-3-3.
Статті[ред. | ред. код]
- Кеворкян К. Не одна победа. Украина разрывается между 8 и 9 Мая. // Коммерсантъ, Журнал «Огонёк» №17 от 04 мая 2020.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Лауреат телефестивалю «Надія-95»
- Лауреат телефестивалю «Золота хвиля-99»
- Лауреат телефестивалів Україна Єдина-2000, Україна Єдина-2003, Україна Єдина-2004
- Лауреат регіонального рейтингу «Харківець століття», «Харківчанин року»
- Лауреат муніципальної премії 2003
- Почесні грамоти Харківського міського голови[6] та Харківської обласної адміністрації
- Почесний знак Харківського міського голови «За старанність»[6]
- Приз «Зірка журналістики» (2010)[7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Пропаганда о пропаганде, или «Майн Кампф» в украинском стиле. www.mediaport.ua (укр.). Процитовано 7 березня 2023.
- ↑ Харьковская областная администрация (21 октября 2010). Проект «Харьковская сирень. PS» - это очень хорошая идея, поскольку настоящий фестиваль никогда не заканчивается. Константин Кеворкян. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 12 березня 2021.
- ↑ Дитер Зегерт. Гражданское образование и демократизация в странах Восточного партнерства. — Бонн : Bundeszentrale für politische Bildung, 2016. — С. 309. — ISBN 978-3-8389-0698-0.
- ↑ К.Кеворкян представил третье издание книги «Первая столица». Status Quo. 27 марта 2002. Процитовано 12 березня 2021.
- ↑ К.Кеворкян представил четвертое издание книги «Первая столица». Status Quo. 27 марта 2007. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 12 березня 2021.
- ↑ а б Крикунов Святослав (12 апреля 2012). Константин Кеворкян получил от Михаила Добкина почетную грамоту (ФОТО). 057: харьковский городской новостной портал. Процитовано 12 березня 2021.
- ↑ Торжества по случаю 20-летия видеоканала «Первая столица» прошли сегодня, 13 февраля, в Харьковской областной филармонии. Официальный сайт Харьковского городского совета. 13 февраля 2012. Процитовано 12 березня 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
- Кеворкян Константин Ервантович. Досье в городе. VGorode. VGorode: харьковский информационный портал. Процитовано 12 березня 2021.
- Аркадий Бейненсон (3 марта 2019). Константин Кеворкян: Интеллигенция - самая управляемая прослойка общества (интервью). Русское поле. Русское поле: портал Общегерманского координационного совета российских соотечественников. Процитовано 12 березня 2021.
- Юлия Гаврильчук (2 ноября 2020). Константин Кеворкян: Как воспринимали Украину во Львове и в Харькове в 1994 году. Сайт Комитета спасения Украины. Процитовано 12 березня 2021.