Клюшниченко Євген Єлисійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клюшниченко Євген Єлисійович
Клюшниченко Євген Єлисійович.jpg
Діяльність інженер
Відомий завдяки містобудування
Науковий ступінь доктор технічних наук
Заклад Київський національний університет будівництва і архітектури
Посада професор
Нагороди орден "За заслуги" ІІІ ступеня

Клюшниченко Євген Єлисійович (20 січня 1939, Сватове) – український вчений, містобудівник, доктор технічних наук, професор Київського національного університету будівництва і архітектури (КНУБА), заслужений економіст України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 20 січня 1939 року в місті Сватове Луганської області.

В 1961 році закінчив Харківський інститут інженерів комунального будівництва (нині Національна академія міського господарства). Навчався в аспірантурі Київського НДПІ містобудування. В 1961–1965 працював в інституті «Діпромісто». З 1969 по 2004 працював у Київському НДПІ містобудування: у 1972–1976 – завідувачем відділу економіки містобудування, у 1976–1988 – заступником директора з наукової роботи, у 1988–2004 – директором інституту. З 2004 року здійснює науково-педагогічну діяльність у Київського національного університету будівництва і архітектури (КНУБА), до 2016 на посаді завідувача кафедри міського господарства.

Брав участь у розробленні державних будівельних норм України (1992, 1993, 2002), розробленні генеральних планів розвитку Миколаєва (1961), Львова (1962), Києва (1975), Сум (1985), Житомира (1992), Севастополя (2005) тощо. Головний редактор науково-технічного збірника «Містобудування» (1988–2004).

Дійсний член Української академії архітектури (з 1994; від 1997 – головний учений секретар), професор Міжнародної академії архітектури. Член Національної спілки архітекторів України (з 1982). Віце-президент Спілки урбаністів України (від 1990).

Член двох спеціалізованих вчених рад з присудження вченого ступеня доктора наук при Київському національному університеті будівництва і архітектури (КНУБА) та Полтавському національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка (ПолтНТУ).


Наукова діяльність[ред. | ред. код]

В 1998 році захистив докторську дисертацію з містобудування та територіального планування.

Основні напрямки наукової діяльності – розроблення методологічних основ формування житлового середовища та принципів його містобудівної організації; вивчення методів техніко-економічного та екологічного обґрунтування розвитку, забудови і реконструкції міст.

Публікації[ред. | ред. код]

Автор понад 140 наукових праць, 6 книг, в тому числі 4 навчальні посібники, 20 нормативно-методичних документів тощо.

Основні праці:

  • Економіка реконструкції житлової забудови. 1973
  • Економіка житлової забудови. 1977
  • Технико-экономические расчеты и обоснования в генеральных планах городов. 1981 (співавт.)
  • Соціально-економічні основи планування та забудови міст. 1999
  • Реконструкція житлової забудови. 2000
  • Формування житлового середовища. 2006
  • Житлово-комунальне господарство міст. 2010 (співавт.)

Відзнаки[ред. | ред. код]

Почесна грамота та подяка від Кабінету Міністрів України.

Лауреат премії Ради Міністрів УРСР за розробку і реалізацію Генерального плану м. Суми.

Почесний працівник будівництва та архітектури України

Посилання[ред. | ред. код]