Козакія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
прапор Козакії (найбільш відомий з варіантів)

Козакія — термін, що іноді використовується для позначення традиційних областей, де існували або існують козацькі громади на території Росії і України. Залежно від контексту, «Козакія» може означати етнографічний район козачого проживання, історичну країну, або гіпотетичне козацьке державне утворення.

Термін «Козакія» здобув популярність серед емігрантів у Європі після перевороту 1917 року і наступної громадянської війни. Зокрема, він активно використовувався емігрантськими організаціями в Празі. До Козакії відносили Дон, Кубань і Терек, іноді і деякі інші території. Рух емігрантів на підтримку Козакії іноді називалося «козакійцями». Ідеологічні опоненти в середовищі козацтва, під час і після громадянської війни, називали їх «самостійниками», причому відносили до «самостійників» і помірних прихильників автономії. Спочатку обговорювалася саме автономія, в умовах еміграції відбувалася радикалізація поглядів, і ставилося питання вже про створення держави. Були прапор і гімн Козакії. У Празі діяв Вільно-козацьке рух, з 1927 року за підтримки уряду Польщі видавався журнал «Вільне козацтво». У різні періоди видавалися також журнал «Козаки» (Прага, Софія, Братислава), журнал «Козак» (Париж) та ін.

В основі ідеології «козакійців» лежало поняття козаків як народу, тобто особливого етносу. Козакією відповідно називали територію розселення цього етносу. Прихильником теорії про козаків як особливий етнос був Лев Гумільов.

Термін « Козакія» активно почав використовуватися лише в еміграції. До цього козаки чітко усвідомлювали свою територію і відокремлювали її від інших, але використовували інші назви. Донські козаки для позначення своїх земель використовували слово Присуд.

Під час Великої Вітчизняної війни Третій рейх в цілях створення коллабораціоністських формувань намагався взаємодіяти з Козацькими національно-визвольним рухом (КНОД), що виступав за створення державного утворення Козакії. Але слід зазначити, що лідери козацьких колабораціоністських формувань, такі як Краснов і Шкуро, на відміну від КНОД, не були прихильниками створення Козакії, а виступали на позиціях неподільної Росії, Краснов прямо засуджував ідею відокремлення.

Після закінчення Другої світової війни центр козацької еміграції, а разом з нею і прихильників Козакії, перемістився з Європи за океан, в США. Козаки згадуються в Тижні поневолених народів (США)

Література[ред. | ред. код]

  • Журнал «Казакия», видавався в 1946-1965 роках: спочатку в Брюсселі, потім - в Мюнхені.
  • «История казачества». Быкадоров И. Ф. Прага, 1930.
  • Казачий словарь-справочник. — Сан-Ансельмо, Калифорния, США. Составитель словаря Г. В. Губарев, редактор — издатель А. И. Скрылов. 1966—1970.
  • Longworth, Philip (1970), The Cossacks, pp. 333, 339. Holt, Rinehart and Winston