Козирєв Микола Кузьмич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Козирєв Микола Кузьмич
Народився 7 квітня 1938(1938-04-07)
Заболотне Бєлиницького району Могильовської області, Білорусь
Помер 21 лютого 2022(2022-02-21) (83 роки)
Вишгород
Микола Козирєв

Козирєв Микола Кузьмич (7 квітня 1938, Заболотне Бєлиницького району Могильовської області, Білорусь — 21 лютого 2022, Вишгород Київської області[1]) — український правозахисник, філософ, громадсько-політичний діяч, народний депутат ВР СРСР, делегат I З’їзду народних депутатів СРСР (1989-1991).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 7 квітня 1938 року в селі Заболотне Бєлиницького району Могильовської області Білорусі, білорус. Його батько загинув у радянсько-фінській війні у 1940 році.

1955 закінчив середню школу, у 1958 році закінчив гірничий технікум у Красному Лучі Луганської області .

1958-1961 перебував на сроковій службі в радянській армії.

Після демобілізації працював за фахом у шахті гірничим майстром.

У 1970 році закінчив філософський факультет Ростовського університету.

Працював викладачем філософії. Після розстрілу шахтарів у Новочеркаську у 1962 році Козирєв розклеїв на будівлі КДБ антирадянські листівки. Після переслідувань КДБ позбавлений викладацької роботи у вищому навчальному закладі[2].

Після того працював викладачем технічних та спеціальних дисциплін в професійно-технічних училищах.

У 1989 році Микола Козирєв виграє вибори в Красному Лучі і стає депутатом I З’їзду народних депутатів СРСР. Був членом Міжрегіональної депутатської групи. Працював як правозахисник: у Комітеті з боротьби з організованою злочинністю й у Комісії з питань привілеїв і пільг – був заступником голови комісії. Зокрема, займався в рамках програми захисту прав потерпілих під час ядерних іспитів і під час розстрілу робітників у Новочеркаську в 1962 р.

У 1997 заснував Луганський громадський комітет захисту конституційних прав і свобод громадян і був його незмінним керівником.[3]

Микола Козирєв був одним із засновників Української Гельсінської спілки з прав людини, неодноразово був членом Правління спілки і один дворічний термін – головою Правління.[4]

Після початку російсько-української війни Микола Козирєв з дружиною Людмилою Олександрівною переїжджає до Києва, вони знімають квартиру, потім поселяються у Вишгороді. Від того часу головною справою стає допомога внутрішнім переселенцям.[5]

Є автором понад 200 публікацій на теми захисту прав людини в різних виданнях Луганської області, України та іноземних виданнях.[6][7]

Прощання з Миколою Козирєвим відбулося 23 лютого 2022 року у храмі Великомученика Пантелеймона у Вишгороді.[8]

Публіцистика[ред. | ред. код]

Абортивний час Януковича, або Чому я не пішов на вибори.[9]

Нелюдське, занадто нелюдське.[10]

Влада Homo Donetskus?[11]

Пане президент, так хто ж убив Геннадія Конопльова?[12]

Діалектика права і метафізика свавілля.[13]

Про "еліти", рабів і людину праці.[14]

60 років без (?) Сталіна[15]

Спіраль поразок.[16]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Тернопіль сьогодні: Пішов засвіти Микола Козирєв. Тернопіль сьогодні. Архів оригіналу за 22 Лютого 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
  2. «Людина, у якої боліло серце за інших»: пам’яті правозахисника Миколи Козирєва – Українська Гельсінська спілка з прав людини. www.helsinki.org.ua (uk-UA) . Процитовано 11 квітня 2024.
  3. Помер ексголова правління Української Гельсінської спілки з прав людини Микола Козирєв. www.ukrinform.ua (укр.). 23 лютого 2022. Процитовано 26 березня 2024.
  4. Пам’яті Миколи Козирєва. Харківська правозахисна група. Архів оригіналу за 22 Лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2022.
  5. Пам’яті Миколи Козирєва. Права людини в Україні. Процитовано 26 березня 2024.
  6. Пам’яті Миколи Козирєва. Харківська правозахисна група. Архів оригіналу за 22 Лютого 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
  7. МАЙДАН: Микола Козирєв: Путін і Гітлер. МАЙДАН. Архів оригіналу за 23 Лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2022.
  8. Пішов із життя правозахисник Микола Козирєв. detector.media (укр.). 22 лютого 2022. Процитовано 26 березня 2024.
  9. Абортивний час Януковича, або Чому я не пішов на вибори. Українська правда (укр.). Процитовано 26 березня 2024.
  10. Нелюдське, занадто нелюдське. Українська правда (укр.). Процитовано 26 березня 2024.
  11. Влада Homo Donetskus?. Українська правда (укр.). Процитовано 26 березня 2024.
  12. Пане президент, так хто ж убив Геннадія Конопльова?. Українська правда (укр.). Процитовано 26 березня 2024.
  13. Діалектика права і метафізика свавілля. Українська правда (укр.). Процитовано 26 березня 2024.
  14. Про “еліти”, рабів і людину праці. Українська правда (укр.). Процитовано 26 березня 2024.
  15. Микола Козирєв. Українська правда (укр.). Процитовано 26 березня 2024.
  16. Спіраль поразок. Українська правда (укр.). Процитовано 26 березня 2024.