Колодко Микола Олексійович
| Колодко Микола Олексійович | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
| Народження |
16 вересня 1923 Шостка, Харківська округа, Харківська губернія, Українська СРР, СРСР | |||
| Смерть |
29 червня 1944 (20 років) Ščatkavad, Бобруйський район, Могильовська область, Білоруська РСР, СРСР | |||
| Поховання | Ščatkavad | |||
| Країна |
.svg){kind=small} СРСР | |||
| Приналежність |
 СРСР | |||
| Рід військ | піхота | |||
| Роки служби | 1942-1944 | |||
| Звання | старший лейтенант | |||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | |||
| Нагороди |
| |||
Микола Олексійович Колодко (1923—1944) — старший лейтенант Робітничо-селянської Червоної Армії, учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1945).
Біографія[ред. | ред. код]
Микола Колодко народився 16 вересня 1923 року в селищі Шостка на Чернігівщині (нині — місто в Сумській області). Закінчив дев'ять класів школи і аероклуб, після чого працював на аеродромі. У серпні 1942 року Колодко був призваний на службу до Робітничо-селянської Червоної армії. Того ж року він закінчив Сретенське піхотне училище. З грудня 1942 року — на фронтах німецько-радянської війни. Брав участь у боях на Брянському і 1-му Білоруському фронтах. До червня 1944 року старший лейтенант Микола Колодко був заступником командира батальйону 518-го стрілецького полку[1] 129-ї стрілецької дивізії 3-ї армії 1-го Білоруського фронту. Відзначився під час звільнення Могильовської області Білоруської РСР[2].
28 червня 1944 року рота, яку очолював Колодко, захопив переправу через Березину, а потім, переправившись на західний берег, звільнила село Щатково Бобруйського району Могильовської області. 29 червня батальйон Колодко відобразив ряд ворожих контратак, знищивши в загальній складності близько 300 ворожих солдатів і офіцерів. В тому бою Колодко загинув. Похований у братській могилі на кладовищі села Щатково[2].
Нагороди[ред. | ред. код]
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за мужність і відвагу, проявлені в боях з ворогом при форсуванні Березини" старший лейтенант Микола Колодко посмертно був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу. Також був нагороджений орденами Леніна і Червоної Зірки[2].
Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]
На честь Миколи Колодка названо заклад загальної середньої освіти — Шосткинський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-III ступенів № 6 — дошкільний навчальний заклад ім. Героя Радянського Союзу Колодко М. О. Шосткинської міської ради Сумської області"[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ У нагородному листі і деяких джерелах місцем служби Миколи Колодка помилково вказано 828-й стрілецький полк. Останній ніколи до складу 129-ї стрілецької дивізії не входив (він був частиною 197-ї стрілецької дивізії). Нагородний лист М. О. Колодка підписаний командиром 518-го стрілецького полку підполковником Федором Євграфовичем Самойленко
- ↑ а б в г Колодко Микола Олексійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
Література[ред. | ред. код]
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
- В путешествие по Сумщине. Харьков, 1979.
- Гриченко И. Т., Головин Н. М. Подвиг. — Харьков: Прапор, 1983.
- История городов и сел Украинской ССР. Сумская область. — Киев, 1980.
- Навечно в сердце народном / редкол.: И. П. Шамякин (гл. ред.) и др. — 3-е изд., доп. и испр. — Мн.: Белорусская советская энциклопедия, 1984. — 607 с. — 65 000 экз.
