Коломийський повіт (Королівство Галичини та Володимирії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Коломийський повіт
Округ Коломийський (до 1867)
Коронний край size Королівство Галичини та Володимирії
Країна Австрійська імперія Австрійська імперія
Австро-Угорська імперія Австро-Угорщина
Центр Коломия
Створений 1854
Площа 697,01 км² (1879)
Населення 99 359 душ (1879)
Bezirk Kolomea.png
Найбільші міста Коломия, Печеніжин


Коломийський повіт (нім. Bezirk Kolomea, пол. Powiat kołomyjski) — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки, Польщі та УРСР.

Історія[ред. | ред. код]

Повіт існував у період з 1855 до 1940 року.

Австро-Угорщина[ред. | ред. код]

Утворений 29 вересня 1855 р. у складі 24 громад (гмін). У 1867 р. в ході адміністративної реформи до Коломийського повіту приєднано Гвіздецький повіт з 24 громад і Печеніжинський повіт з 26 громад та передано громади Джурків, Добровідка, Жуків, Жукотин, Кам'янка Велика, Лісний Хлібичин і Михалків з ліквідованого Обертинського повіту. Таким чином Коломийський повіт охоплював територію нинішніх Коломийського та частково Городенківського, Снятинського та Тлумацького районів. Адміністративним центром було місто Коломия.

Станом на 1879 рік, повіт налічував 84 населені пункти, розподілені по 75 кадастрових кварталах[1].

У 1880 р. до складу повіту входило 1 місто, 5 містечок, 69 сільських громад і 48 управлінь фільварків.[2]

На території повіту діяли три повітові суди — в Коломиї, Печеніжині та Гвіздці до утворення Печеніжинського повіту в 1898 р.

ЗУНР[ред. | ред. код]

У листопаді 1918 року повіт увійшов до Станіславської військової області ЗУНР.

Польська окупація[ред. | ред. код]

Після окупації території повіту румунським військом у травні 1919 р. повіт того ж року був переданий Польщі.

Детальніше: Коломийський повіт (II Річ Посполита).

Радянський період[ред. | ред. код]

27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Станіславської області[3].

17 січня 1940 р. повіт ліквідовано і територію поділено на Гвіздецький, Коломийський, Коршівський, Печеніжинський і Яблунівський райони.

Населення[ред. | ред. код]

Українці-грекокатолики становили 64 % населення повіту (1910)[4].

У 1939 році в повіті (тобто, разом із колишнім Печеніжинським) проживало 184 690 мешканців (132 565 українців-грекокатоликів — 71,78 %, 9 370 українців-латинників — 5,07 %, 16 845 поляків — 9,12 %, 1 255 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,67 %, 21 720 євреїв — 11,76 % і 2 935 німців та інших національностей — 1,59 %)[5].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1879, Lwów 1879 (пол.)