Гвіздець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Гвіздець
POL Gwoździec COA.svg
Герб
Країна Україна Україна
Область/АРК Івано-Франківська область
Район/міськрада Коломийський район
Рада Гвіздецька селищна рада
Код КОАТУУ: 2623255200
Основні дані
Перша згадка 15 грудня 1373 р.
Магдебурзьке право 1785
Статус із 1940 року
Площа 2,22 км²
Населення 1931 (01.01.2011)[1]
Густота 870 осіб/км²
Поштовий індекс 78260
Телефонний код +380 3433
Географічні координати 48°34′31″ пн. ш. 25°16′59″ сх. д. / 48.57528° пн. ш. 25.28306° сх. д. / 48.57528; 25.28306Координати: 48°34′31″ пн. ш. 25°16′59″ сх. д. / 48.57528° пн. ш. 25.28306° сх. д. / 48.57528; 25.28306
Водойма річки Чорнява, Діброва
Відстань
Найближча залізнична станція: Гвіздець (приміське та далеке сполучення)
До райцентру:
 - залізницею: 22 км
 - автошляхами: 24 км
До обл. центру:
 - залізницею: 79 км
Селищна влада
Адреса Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, смт Гвіздець Коломийського р-ну, Івано-Франківської області
Карта
Гвіздець (Україна)
Гвіздець
Гвіздець
Гвіздець (Івано-Франківська область)
Гвіздець
Гвіздець

Гвізде́ць — селище міського типу Коломийського району Івано-Франківської області, центр селищної ради. Містечко розташоване на правому березі річки Чорнява — притоки Пруту, за 20 км від Коломиї, за 22 км від Городенки.

Історія[ред.ред. код]

Час заснування Гвіздця невідомий. У письмових документах XIV століття Гвіздець згадуєтеся як значне поселення. За деякими історичними працями, поселення існувало у XIII–XIV століттях.

Перша згадка про Гвіздець 15 грудня 1373 р.: князь Владислав Опольський в Ярославі[2] надає поселення Гвіздець руському шляхтичу Ходку (Хотку) Лоєвичу[3] за його заслуги, також поселення Чернова (Чернява). На умовах: може брати данину грошима, мешканці прикріплюються за землею, Лойович розпоряджається. Повинен виставляти військо в разі війни (1 піший, 1 кінний).[4]

Наступна згадка — 1375 року пов'язана з наданнями князя Владислава Опольчика Ваську Тептуховичу.[5] Боярин або шляхтич Васько Тептукович зазначений як володар поселення починаючи з 1416 року.

У XVI столітті Гвіздець у володінні Бучацьких (зокрема, за даними СГКП, 1564 року — Бучацьких гербу Леліва[6]), потім Потоцьких, Пузин.

16 серпня 1531 р. головні сили війська Польського Корівства вирушили з-під Обертина до Гвіздця, захопленого молдаванами Петру Рареша. 19 серпня відбулась битва біля міста.[7]

Теодорик Потоцький у листі від 28 серпня 1648 року до шляхти цієї землі закликав їх формувати загони проти селян-бунтівників (див. Універсал).

1715 року князь козельський Міхал (Михайло) Пузина заснував у Гвіздці дерев'яну резиденцію (кляштор) бернардинів.

1765 року переважну більшість (541 чоловік, що приблизно 60%) мешканців Гвіздця становили жиди (так було прийнято називати цей етнос у Речі Посполитій; бо євреї — прийнято називати в Московії-Росії, СССР). Родина Пузинів була патронами костелу бернардинів і синагоги.

Після приєднання Галичини до імперії Габсбурґів1804 — Австрійської імперії, з 1867-го Австро-Угорської) 1785 року Гвіздець знову отримав статус міста, став значним торговельно-ремісничим містечком. Значно збільшене населення займалося торгівлею. Гвіздецька домінія мала власну печатку з зображенням герба роду Пузин (на блакитному тлі — червона брама, увінчана срібним хрестом), який в окремих джерелах межі XIX–XX століть трактується як тогочасний герб містечка.

1801 року відкрили тривіальну (двомовну) народну школу, 1908-го — приватну українську школу. 1911 року в містечку було відкрито читальню і громадську бібліотеку. 1912 року в Гвіздці вже діяла п'ятикласна школа з польською мовою навчання.

У ході 2-ї світової війни 1939 року згідно Пакту Молотова-Ріббентропа містечко перейшло до УРСР у складі СРСР, а в 19411943 рр. спалено 329 будинків, загинуло 3633 цивільних мешканців, існувало ґетто.

Установи, торгівля, промисловість[ред.ред. код]

Селище повністю газифіковане і телефонізоване.

У селищі є адміністративний будинок, споруджений в 2000 році, в якому крім селищної ради розміщені бібліотека для дорослих.

Районна лікарня №2 на 50 ліжок, поліклініка, дві приватні аптеки, ощадкаса, відділення двох банків, відділення зв’язку, відділення електрозв’язку, ЦМКС, відділення електродільниці РЕМ, станція АТС, відділення Коломийського управління газового господарства, комбінат комунальних підприємств, механізована пожежна команда. Відповідна мережа побутового обслуговування: телемайстерня, 2 перукарні, 1 майстерня з ремонту взуття, 2 пилорами.

Широка інфраструктура торгівельного обслуговування: двічі на тиждень діє базар, де продаються харчі та господарські речі. Діє ресторан, весільний зал, бари, кафе, декілька спеціалізованих крамниць, магазинів промислової групи. Працює цех переробки м’яса.

Освіта[ред.ред. код]

Загальноосвітня середня школа І-ІІІ ступеня нараховує біля 800 учнів, загальноосвітня спеціальна школа інтернат на 140 учнів, школа мистецтв, дитячий садок, дитяча і масова бібліотеки, стадіон.

Краєзнавча довідка[ред.ред. код]

Транспорт[ред.ред. код]

У селищі розташований залізничний вокзал Гвіздець. У різні роки це була станція, роз'їзд, колійний пост тощо. Залізницю наприкінці 90-х років XIX століття проклали через Гвіздець австрійці.

Щоденно курсує кілька дизелів у сполученні з Городенкою, Коломиєю, Заліщиками. З серпня 2014 року курсує прямий поїзд до Києва за маршрутом «Київ-Рахів».

Архітектура[ред.ред. код]

  • Церква «Різдва пресвятої Богородиці» збудована у 1850 р. як православна на місці згорілої дерев'яної монастирської церкви.
  • Бароковий костел і монастир бернардинів побудовані у 1721–1735 рр. на кошти княгині Пузини (уроджена Потоцька) з надбрамною дзвіницею і чоловічим монастирем, є декілька старовинних будинків, в яких розміщена школа-інтернат. Складові частини:
    • Костел цегляний, з невеликим трансептом. Західний фасад прикрашений двома вежами на три яруси. Головний портал прикрашений подвійними колонами коринфського ордеру. У інтер'єрі залишки ліплення і стінописів. Келії прибудовані з північного боку, прямокутні, на 2 поверхи, з внутрішнім двориком. Внутрішнє розпланування коридорного типу з однобічним розташуванням. Склепіння 1-го поверху хрещаті й напівциркульні. 1784 року в приміщенні келій влаштували народну школу. Реставрації проводили у 1838, 1880 і 1918  рр. 1888 року сталась пожежа.
    • Келії монастиря
    • Надбрамна дзвіниця

Населення[ред.ред. код]

Рік Населення Українці   Поляки Німці, євреї
1857
1320
         
1873
1557
         
1880
1867
350
 
300
1236
 
1900
2084
374
 
260
1650
 
1921
1992
380
 
961
651
 
1931
2729
     
1935
3314
625
 
358
2331
 
1941
4380
           
1959
1339
           
1967
1598
           
1982
1629
           
1988
1750
           
2004
1896
           

У селищі багато хто довіряє УПЦ КП. Є декілька сімей греко- і римо-католиків.

Відомі особистості[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Мешкали, працювали[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Gwoździec (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1881. — T. II : Derenek — Gżack.… S. 924
  3. Andrzej Betlej. Kościół p. w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Panny Marii i klasztor bernardynów w Gwoźdźcu… S. 19
  4. Akta grodskie e ziemskie, 1875. — T. V. — S. 9 — 10.
  5. Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa // Seria: Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej.— Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa: 1996.— tom 4.— 211 s.— 402 il.— S. 19. ISBN 83-85739-34-3.
  6. Gwoździec (3) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1900. — T. XV, cz. 1 : Abablewo — Januszowo.… S. 547
  7. M. Plеwczyński. Sieniawski Aleksander h. Leliwa (ok. 1490–1568) // Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków, 1996.— t. XXXVII/1, zeszyt 152.— S. 115. (пол.)
  8. Andrzej Betlej. Kościół p. w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Panny Marii i klasztor bernardynów w Gwoźdźcu… S. 22
  9. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня».— Львів: «Тріада плюс», 2010.— 228 с., іл.— С. 186

Джерела[ред.ред. код]

  • Andrzej Betlej. Kościół p. w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Panny Marii i klasztor bernardynów w Gwoźdźcu / Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa / Seria: Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej.— Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, «Antykwa», 1996.— tom 4.— 211 s., 402 il.— S. 19-38. ISBN 83-85739-34-3. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]