Кондратьєв Віталь Христофорович
| Кондратьєв Віталь Христофорович | |
|---|---|
| Дата народження | 20 серпня 1934 (89 років) |
| Громадянство |
 СРСР Україна |
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії |
| Професія | кінооператор |
| Членство | НСКУ |
| IMDb | ID 8811183 |
Кондратьєв Віталь Христофорович — радянський, український кінооператор. Нагороджений медалями.
З життєпису[ред. | ред. код]
Народ. 20 серпня 1934 р. Закінчив операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1973).
Був оператором студії «Київнаукфільм».
В 1973 р. перейшов на Київську кіностудії ім. О. П. Довженка.
Член Національної спілки кінематографістів України.
Фільмографія[ред. | ред. код]
Зняв науково-популярні фільми:
- «Сім кроків за обрій» (1968, асистент оператора у співавт.)
- «Великі гонки» (1970. Срібна медаль III Всесоюзного кінофестивалю спортивних фільмів, Рига, 1970; Гран-прі Міжнародного кінофестивалю спортивних фільмів, Кортіна д'Ампеццо, Італія, 1971)
- «Бачу кита!» (1972). Срібна медаль кінофестивалю «Кіномарина», Одеса, 1973)
- «Небо — любов моя» (1979, Диплом VIII Всесоюзного кінофестивалю спортивних фільмів, Фрунзе, 1981).
Здійснив повітряні зйомки у фільмах:
- «В бій ідуть самі „старі“» (1973)
- «Небо — земля — небо» (1975)
- «Блакитні блискавки» (1978)
- «Повернення з орбіти» (1982, немає в титрах) та ін.
Література[ред. | ред. код]
- Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.76—77;
- Осипчук И. Чтобы снять уникальный воздушный трюк, кинокамеры пришлось установить на головах парашютистов // Факты. 1997. 7 декабря. — С.6.
Посилання[ред. | ред. код]
- https://www.segodnya.ua/oldarchive/c2256713004f33f5c2256f7e0058c06f.html [Архівовано 16 вересня 2014 у Wayback Machine.]
|
