Коноваленко Олександр Олександрович
| Коноваленко Олександр Олександрович | |||
|---|---|---|---|
| Народився |
27 лютого 1951 (73 роки) Харків | ||
| Місце проживання | Харків | ||
| Країна |
 СРСР→ Україна | ||
| Діяльність | фізик | ||
| Alma mater | Харківський інститут радіоелектроніки | ||
| Галузь | астрофізика і радіоастрономія | ||
| Заклад | Радіоастрономічний інститут НАН України | ||
| Вчене звання | академік НАН України | ||
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук | ||
| Науковий керівник | С. Я. Брауде | ||
| Членство | НАН України | ||
| Нагороди |
| ||
Коноваленко Олександр Олександрович (нар. 27 лютого 1951) — український вчений в галузі астрофізики і радіоастрономії, доктор фізико-математичних наук (1984), академік НАН України (2003), заслужений діяч науки і техніки України.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 27 лютого 1951 року в місті Харків.
У 1973 році закінчив Харківський інститут радіоелектроніки за спеціальністю «радіотехніка».
З 1973 по 1979 роки працював інженером Інституту радіофізики та електроніки АН УРСР.
У 1979–1985 роках — молодший науковий співробітник ІРЕ АН УРСР.
У 1986–1987 роках — провідний науковий співробітник Радіоастрономічного інституту.
У 1988–2006 роках — завідувач науково-дослідного відділу Радіоастрономічного інституту.
З 2007 року — керівник відділення низькочастотної радіоастрономії — заступник директора з наукової роботи Радіоастрономічного інституту.
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
У коло основних наукових інтересів О. О. Коноваленка входять: низькочастотна радіоастрономія, фізика міжзоряного середовища, атомна радіоспектроскопія, методи високочутливих та завадостійких радіоастрономічних досліджень.
Він вперше в світі виявив у космічному просторі декаметрове випромінювання збуджених атомів вуглецю в рекомбінаційних лініях гранично низьких частот, що відкрило нові можливості у діагностиці міжзоряного середовища і дозволило йому розробити реалістичну модель фізичного стану міжзоряного світу. Під його керівництвом і при його безпосредній участі був виконаний великий обсяг комплексніх спостережень низькочастотного випромінювання різноманітних об'єктів Всесвіту, що дозволило виявити нові фізичні ефекти і явища і розвинути пріоритет України у цій актуальній галузі фундаментальної науки.
Коноваленко О. О. є одним із ініціаторів і провідних творців програми комплексної модернізації апаратних засобів створеного в інституті радіотелескопу УТР-2 з використанням найсучасніших інформаційних технологій і новітньої елементної бази. Завдяки його визначному особистому внеску в реалізацію цієї програми УТР-2 став найдосконалішим декаметровим радіотелескопом у світі, що дозволило Україні зайняти провідне місце у галузі низькочастотної радіоастрономії. Разом з системою інтерферометрів УРАН радіотелескоп УТР-2 включено до переліку наукових об'єктів, які становлять національне надбання України, а Коноваленко О. О. — головний хранитель цих об'єктів.
О. О. Коноваленко організував широке міжнародне наукове співробітництво з провідними радіоастрономічними установами Росії, США, Франції, Австрії, Голландії, Німеччини, Швеції, Індії. На радіотелескопі УТР-2 за участі закордонних вчених виконана велика кількість міжнародних проектів в рамках міжнародних договорів і грантів наукових фондів.
О. О. Коноваленко — визнаний лідер Харківської наукової школи низькочастотної радіоастрономії, заснованої академіком НАН України С. Я. Брауде. Він є заступником академіка-секретаря Відділення фізики і астрономії НАН України, членом ряду спеціалізованих вчених рад з захисту дисертацій, головою експертної ради з астрономії ВАК України. Заступник головного редактора журналу «Радиофизика и радиоастрономия», член Міжнародного астрономічного союзу, Європейської астрономічної спілки, голова комісії національного комітету України УРСІ.
Нагороди і почесні звання[ред. | ред. код]
- Заслужений діяч науки і техніки України (2001)[1].
- Лауреат Державної премії СРСР.
- Лауреат 2007 року премії НАН України імені С. Я. Брауде за цикл робіт «Нові напрями радіоастрономічних досліджень» (у співавторстві)[2].
- Лауреат 2012 року премії НАН України імені М. К. Янгеля за цикл праць «Створення ракетно-космічного комплексу з ракетою-носієм «Зеніт-3Ф» та реалізація космічної місії з радіотелескопом «Спектр-Р» (у співавторстві)[3].
- Лауреат 2018 року Державної премії України в галузі науки і техніки (у співавторстві)[4].
Вшанування[ред. | ред. код]
На честь науковця названо астероїд 18121 Коноваленко[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України № 322/2001 «Про відзначення державними нагородами України наукових працівників». Архів оригіналу за 8 липня 2014. Процитовано 5 січня 2013.
- ↑ Президія НАУ України Постанова № 33 від 06.02.2008 р. «Про присудження Національною академією наук України премій імені видатних учених України за підсумками конкурсу 2007 р.» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18.11.2014. Процитовано 22.08.2014.
- ↑ Президія НАН України. Постанова № 14 від 15.03.2013 р. «Про присудження Національною академією наук України премій імені видатних учених України за підсумками конкурсу 2012 р.» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 липня 2014. Процитовано 22 серпня 2014.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №110/2019 Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2018 року
- ↑ База даних малих космічних тіл JPL: Коноваленко Олександр Олександрович (англ.) .
Джерела[ред. | ред. код]
- «Вісник НАН України» — 2001, № 2.
Посилання[ред. | ред. код]
- Народились 27 лютого
- Народились 1951
- Члени Національної академії наук України
- Заслужені діячі науки і техніки України
- Лауреати Державної премії СРСР
- Українські фізики
- Радіоастрономи
- Дійсні члени НАН України
- Науковці Харкова
- Уродженці Харкова
- Люди, на честь яких названо астероїд
- Лауреати премії НАН України імені М. К. Янгеля
- Випускники Харківського національного університету радіоелектроніки
- Лауреати премії НАН України імені С. Я. Брауде
- Науковці Радіоастрономічного інституту НАН України