Користувач:Arkony/Im Prozess3
Займенник ЛЭС
Просо́дія (дав.-гр. προσῳδία ‘наголос, приспів’) — у мовознавстві — надсегментні особливості мовлення: висота тону, часокількість, сила голосу, наголошення.[1] Також просодією називають вчення про просодичні елементи мовлення (мелодика, відносна сила вимови слів і їх частин, співвідношення відрізків мовлення по довготі, загальний темп мовлення, паузи, загальне темброве забарвлення тощо) і їх функціонування.[2]
Просодія та інтонація[ред. | ред. код]
В сучаних дослідженнях інтонація може розглядатися як складова просодії, так і як окреме явище. [3]
Рівні просодії[ред. | ред. код]
- Фонологічний (вищий) рівень — включає надсегментні явища інтонації, ритму і фразового чи синтагматичного наголосу.
- Фонетичний (нищий) — включає фізичні прояви абстрактних фонологічних параметрів просодії: контури частоти основного тону, інтенсивності та темпу вимовляння.[4]
Просодичні елементи мовлення[ред. | ред. код]
Просодичні елементи — це ритмико-інтонаційні елементи мовлення, обов’язкові для звуків у мовленні та відносно незалежні від їхньої якості:[5]
| Просодичний елемент | Відповідна просодема |
|---|---|
| мелодика | тонема або мелодема |
| інтенсивність (відносна сила вимови слів та іхніх частин) | акцентема |
| співвідношення відрізків мовлення по довготі) | |
| часові характеристики (загальний темп мовлення) | темпова хронема |
| паузи | паузальна хронема |
| загальне темброве забарвлення |
Просодичні елементи зорганізовують мовлення шляхом протиставлення одних сегментів мовного потоку іншим.
Просодічні елементи співвідносяться з одиницями, більшими за звук: складами, словами, синтагмами і реченнями; їх зорганізовано в автономні системи, найважливіші з яких тон, наголос та інтонація.
Проблема вивчення складових просодичної сторони мовлення є предметом досліджень у мовознавстві, психолінгвістиці та в логопедії.[3]
Просодемы[ред. | ред. код]
Просодема — мінімальна значуща одиниця акустичних компонентів, що складають інтонацію фрази: мелодики (просодема в цьому випадку має назву тонема чи мелодема), інтенсивності (акцентема), часових характеристик (хронема).
У складі складнішої одиниці — інтонеми (в реальному висловлюванні) — різні види просодеми мають різноманітні комунікативні функції, наприклад, мелодеми передають синтаксичне значення, темпові хронеми — протиставлення інформативно важливого-неважливого для співрозмовників, паузальні хронеми — здебільшого відношення між вичленованими одиницями мови (пояснення, протиставлення, наслідок тощо).
Склад просодеми не з’ясовано остаточно.[6]
Інші значення[ред. | ред. код]
Також просодемами називають найкоротшу просодичну одиницю мови — склад чи мору. Просодемами можуть також називати певні акустичні характеристики слова чи групи звуків, наприклад назальність, їх також називають просодичними характеристиками.[6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кочерган М. П. Загальне мовознавство: Підручник. — Вид. 2-ге, випр. і доп. — К.: Академія, 2006. — 464 с. — (Альма-матер) — ISBN 966-580-161-9
- ↑ Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. — К. : Вища школа, 1985. — 360 с.
- ↑ а б Боряк О. В. Інтонація та просодія: лінгвістичний аспект понять // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. — 2010. — № 4 (6).
- ↑ Бабчук Ю. Й. Дослідження тембральних характеристик вигуків за допомогою сучасних комп’ютерних програм Speech Analyzer та PRAAT // Вісник Житомирського державного університету ім. І. Франка. Філологія. — Вип. 65. - Житомир: 2012. — С. 220—224.
- ↑ Просодические элементы // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- ↑ а б Просодема // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)