Психолінгвістика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мовознавство
Мови світу
Загальне мовознавство (також Теоретична лінгвістика)
Фонетика
Фонологія
Граматика
Морфологія
Синтаксис
Лексикологія
Семантика
Лексична семантика
Статистична семантика
Структурна семантика
Прототипна семантика
Прагматика
Прикладна лінгвістика
Засвоєння мови
Психолінгвістика
Соціолінгвістика
Антропологічна лінгвістика
Генеративна лінгвістика
Когнітивна лінгвістика
Математична (комп'ютерна) лінгвістика
Дескриптивна (синхронічна) лінгвістика
Стилістика
Приписова лінгвістика
Корпусна лінгвістика
Перекладознавство
Історична лінгвістика
Порівняльна лінгвістика
Етимологія
Історія лінгвістики
Список лінгвістів
Невирішені проблеми

Психолінгвістика – це наука про мовленнєву діяльність людей у психологічних та лінгвістичних аспектах, зокрема експериментальне дослідження психічної діяльності суб'єкта в засвоєнні та використанні мови як організованої та автономної системи. Адже значення будь-якого знака полягає, насамперед, у активізації когнітивних процесів індивіда.

Мета психолінгвістики − опис та пояснення особливостей функціонування мови і мовлення як психічних феноменів із урахуванням взаємодії зовнішніх і внутрішніх чинників соціально-культурної діяльності особистості.

У фокусі уваги психолінгвістики – індивід у комунікації. Одним із основних положень психолінгвістики як когнітивної дисципліни є когнітивна обробка інформації, що надходить з органів чуття, яка відбувається на основі сформованих у індивіда ментальних репрезентацій.

Психолінгвіст займається не лише мовленням суб'єкта в нормальному стані, а й у стані емоційної напруги, зміненому стані свідомості, патологічних психічних станах.[1]

Т. Е. Гарлі пропонує визначати психолінгвістику як науку про психологічні процеси, що зумовлюють функціонування мови, зокрема розуміння, породження, запам’ятовування мови [2]. О. О. Леонтьєв вводить тлумачення психолінгвістики як науки, що вивчає, з одного боку, співвідношення особистості зі структурою і функціями мовленнєвої діяльності, а з іншого, – особистості з мовою як основною складовою частиною образу світу людини [3].

Основні завдання[ред.ред. код]

Основними завданнями психолінгвістики як когнітивної науки є дослідження:

  • процесів планування мовлення;
  • механізмів та процесів сприйняття, інтерпретації, розуміння та породження мовлення;
  • структури та системи представлення знань індивіда та стратегії їх використання для когнітивної обробки дискурсу;
  • механізми засвоєння та оволодіння мовою протягом розвитку дитини;
  • проблеми білінгвізму, перекладу та механізми оволодіння іноземною мовою.

Найпоширенішими методами психолінгвістики є Психолінгвістичний текстовий аналіз (ПЛТА), Семантичний диференціал (СД), Вільний Асоціативний Експеримент (ВАЕ), Інтент-аналіз (ІА), Контент-аналіз (КА), Семантичний радикал (СР), Інтроспективний аналіз (ІНТРА).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Засєкіна Л.В., Засєкін С.В. Вступ до психолінгвістики. - Острог: Нац. ун-т "Острозька академія", 2002. - 168 с.
  2. Harley, T.A. The Psychology of Language: From Data to Theory. - N.Y.: Psychology Press, 2008. - 602 p.
  3. Леонтьев А.А. Основы психолингвистики. - М.: Смысл, 2005. - 288 с.

Література[ред.ред. код]

  • Засєкіна Л.В., Засєкін С.В. Психолінгвістична діагностика. - Луцьк: РВВ "Вежа" Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. - 188 с.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]


Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.