Користувач:Irina Palamarchuk/Чернетка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Професійна діяльність ПР-фахівців

[ред. | ред. код]

У спеціальній літературі вже тривалий час ведеться дискусія щодо визначення змісту і функцій PR.

Для того щоб ефективно виконувати свої функції, спеціаліст зі зв’язків з громадськістю повинен дотримуватися певних норм і принципів діяльності. [1]

Норми і принципи діяльності PR-фахівців

[ред. | ред. код]

Найважливішими з них є такі: [1]

Плановий, систематичний та своєчасний характер ПР-діяльності.

[ред. | ред. код]

Спонтанні, невпорядковані та несвоєчасні дії працівників служб зв’язків з громадськістю можуть мати нульовий або низький ефект і навіть негативно впливати на імідж фірми. Систематичність і послідовність ПР-заходів є критерієм стабільності організації, її міцних позицій, надійності та відповідальності перед споживачами та клієнтами.

Застосування наукових методів

[ред. | ред. код]

Застосування наукових методів збирання, аналізу, систематизації, інтерпретації та поширення інформації, використання в разі потреби міждисциплінарного підходу до вирішення проблем, що виникають у професійній сфері. Непрофесіоналізм працівників служби паблік рилейшнз не тільки може зменшити ефективність ПР-заходів, але й буде підривати довіру до професіоналізму організації та її діяльності.

Об’єктивний підхід до вирішення ПР-проблем

[ред. | ред. код]

Об’єктивний підхід до вирішення ПР-проблем, який забезпечується опорою на об’єктивні закономірності суспільного розвитку та функціонування масової свідомості. Використання законів соціології, політології, загальної та соціальної психології дозволяє позбутися суб’єктивізму під час вирішення проблем, що виникають у процесі взаємодії організації та громадськості.

Забезпечення взаємної вигоди організації та громадськості

[ред. | ред. код]

Забезпечення взаємної вигоди організації та громадськості. Не особиста користь і особистий виграш повинні стояти на першому плані в PR-мена, а спільний інтерес установи та різних кіл громадськості.

Етична поведінка

[ред. | ред. код]

Етична поведінка тих, хто займається цим видом діяльності, передбачає не лише чесність, правдивість у взаєминах із громадськістю, але й певну відповідальність і мужність у взаєминах із керівництвом фірми чи організації та її працівниками.

Дотримання принципу відкритості інформації

[ред. | ред. код]

Дотримання принципу відкритості інформації як найважливішого принципу існування системи зв’язків з громадськістю. Громадськість повинна бути впевненою в готовності установи проінформувати її щодо будь-яких найскладніших проблем, що виникають перед установою. Систематичне, повне і різнобічне інформування персоналу та зовнішньої громадськості створює основу для партнерських взаємин та взаємодії, без яких неможливе існування гармонії та довіри.

Неприпустимість маніпуляції громадською думкою

[ред. | ред. код]

Неприпустимість маніпуляції громадською думкою. Без вивчення громадської думки, впливу на неї та її врахування фактично не може діяти жодна ПР-служба. Проте всі операції з громадською думкою мають такі ж етичні обмеження, як і взаємодія з окремими людьми. Не можна викривляти громадської думки, використовувати слабкості людей, обдурювати, дезінформувати, використовувати неосвіченість людей, некомпетентність громадської думки.

Дві групи якостей, якими повинен володіти PR-фахівець

[ред. | ред. код]

Для ведення ефективної діяльності в галузі паблік рилейшнз фахівець повинен володіти двома групами якостей: професійними та особистісними.[1]

Група професійних якостей

[ред. | ред. код]

Російський науковець І.Яковлєв вважає, що найбільш наближені до специфіки професійної діяльності в системі громадських зв’язків такі вимоги:

  • Необхідно постійно та багато читати, стежити за новинами, використовуючи всі засоби інформації.
  • Треба вчитися кваліфіковано використовувати пабліситі та рекламу. Зміст цих понять лежить в основі паблік рилейшнз. До відбору слів треба ставитися критично і з упевненістю, що повідомлення, яке передається, потрапляє до адресата і досягає бажаного ефекту.
  • Потрібно хоча б трохи знати аудиторію, якій адресоване повідомлення. Наприклад, один чоловік хотів зробити дружині до свята сюрприз – подарувати квіти. Він розповів про це своїй шестирічній дочці. Коли дівчинка спитала, що робити з квітами, тато відповів: “Поклади їх у холодне місце”. Коли він став шукати ці квіти, то виявив, що вони в морозильній камері холодильника. Так дівчинка зрозуміла слова батька про холодне місце.
  • Четверте правило успіху – розуміння людей. Для цього треба знати соціологію й психологію, хоча використання їх – дуже складне завдання.
  • Треба вивчати різні групи людей, щоб добре уявляти, що вони знають або думають: який вплив на них здійснюють їхні позиції та плани і як, у свою чергу, впливає на них соціальний, економічний і політичний клімат.
  • Варто вчитися контактувати зі ЗМІ, треба все знати про ті засоби масової інформації, з якими пов’язаний PR-мен, особливо про те, як вони функціонують і як краще через них інформувати людей.
  • Оскільки проста, але важлива функція паблік рилейшнз – передача повідомлень публіці – тривалий час розглядалася як процес маніпуляції, необхідно швидко відокремлювати добре від поганого. Цього можна досягти лише за допомогою “гострого ока”, яке відточується в процесі читання, спостереження і вміння слухати. Усі ці навички повинні інтегруватися в головне – уміння бачити і вирішувати проблему, для чого потрібна спільна діяльність і толерантність до інших поглядів[1]

Група особистісних якостей

[ред. | ред. код]

Крім професійних умінь, ПР-менові необхідно мати і певні особистісні риси, які дозволять йому ефективно займатися практичною діяльністю в галузі зв’язків з громадськістю.[1]

Наведемо перелік тих рис, якими, з погляду американських учених, повинен володіти працівник ПР-служби [ [2]

Працівник ПР-служби за Ч.У. Пейном
[ред. | ред. код]

На думку Ч.У.Пейна, PR-менові потрібно вміти[2]:

  • чітко і зрозуміло висловлювати свої думки та вміти слухати інших;
  • бути спостережливим, швидко схоплювати та запам’ятовувати;
  • розуміти людей;
  • бути сміливим та чесним;
  • бути організованим, не пропускати дрібниць;
  • бути інтелектуально зрілим, мати здоровий глузд і риси лідера;
  • генерувати багато нових ідей;
  • обдумувати та ефективно діяти у критичних ситуаціях;
  • швидко вирішувати проблеми;
  • уміти швидко і зрозуміло писати;
  • аналізувати суперечливу інформацію, логічно та послідовно викладати думки, спиратися на факти та вміти їх збирати;
  • добре знати технологію бізнесу;
  • орієнтуватися в питаннях психології, філософії та економіки, у політиці та поточних подіях;
  • уміти керувати собою та іншими людьми;
  • визначати пріоритети і спокійно ставитися до необхідності їх зміни;
  • не піддаватися сліпо впливу авторитетів, бути дипломатом;
  • знати, що людина ПР – це вихователь, а не хрестоносець.
Працівник ПР-служби за Е. Бернайзом
[ред. | ред. код]

Е.Бернайз, добре відомий як один із перших теоретиків у галузі зв’язків з громадськістю, змалював образ працівника ПР-служби з такими рисами [2]:

  • цілісний характер;
  • здоровий глузд і логіка;
  • здатність до творчості;
  • правдивість і обережність;
  • об’єктивність;
  • глибока зацікавленість у вирішенні проблеми;
  • культура;
  • інтелектуальна допитливість;
  • здатність аналізувати й синтезувати;
  • інтуїція;
  • знання соціальних наук та техніки ПР.
Працівник ПР-служби за Б.Б. Сокальським
[ред. | ред. код]

На думку російського вченого Б.Б.Сокальського [3], спеціаліст із паблік рилейшнз повинен мати передусім такі особистісні риси, як особиста та професійна чесність. Він називає ще й такі риси, якими повинен бути наділений ПР-мен: [3]

  • здатність до аналітичної роботи;
  • ясне (виразне) та стратегічне спрямування мислення;
  • уміння професійно здійснювати та оцінювати результати комунікаційної активності;
  • висока комунікабельність і готовність до спілкування;
  • громадянська мужність і порядність як у середині підприємства, так і за його межами;
  • фантазія, здібність установлювати зв’язок між цілями підприємства та комунікаційними програмами;
  • економічне почуття і здатність оцінювати тенденції суспільного розвитку;
  • професійні знання з проблем, пов’язаних з тією галуззю господарства, у якій він зайнятий;
  • знання іноземних мов.
  1. а б в г д Тихомирова, Євгенія (2001). Зв’язки з громадськістю (Українська) . Київ: НМЦВО. с. 77—78. ISBN ISBN 5 – 7763 – 1916 – 1. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  2. а б в Яковлев, И. (1995). Паблик рилейшнз в организациях (Російська) . Санкт-Петербург. с. 10—11.
  3. а б А.Н. Романов, Ю.Ю. Корлюгов и др, Под ред. А.Н. Романова (1996.). Маркетинг: Учебник (Російська) . Москва. с. 251.