Соціальна психологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Соціа́льна психоло́гія — розділ, галузь психології, яка займається вивченням закономірностей діяльності людини в умовах взаємодії в соціальних групах. Основні проблеми соціальної психології: закономірності спілкування та взаємодії людей, діяльність великих (нації, класи) і малих соціальних груп, соціалізація особистості та розвиток соціальних установок.

Предмет і завдання соціальної психології[ред. | ред. код]

Російська соціальна психологія відкриває свою новітню історію з 1962 року, коли відкрилася перша в країні лабораторія соціальної психології при відділенні психології Ленінградського університету. Починаючи з цієї дати, а особливо останніми роками, збільшився потік літератури соціально-психологічного вмісту. Зросла поза сумнівом кількість перевиданих видань країн західної Європи і США. Можна навіть стверджувати, що на Росію обрушився потік публікацій, монографій, а також збірок тих, що охоплюють не лише вузькі, але і широкі питання по всіляких тематиках. Важливе місце займає підручник Д. Маєрса, будучи для багатьох американських студентів першою книгою, яка знайомить їх з основами соціально-психологічних знань. Праця Д. Майєрса по соціальній психології вельми своєрідна. Автор трактує соціальну психологію переважно в рамках когнітивізма, приводячи виключно цікаві дані отримані ним і його найближчими колегами у сфері міжособового пізнання і соціальної дії.

Сильною стороною підручника Д. Маєрса є і орієнтація автора на практичне використання соціально-психологічних знань. Багато сторінок книги присвячено вживанню соціальної психології в юриспруденції, медицині, практиці врегулювання соціальних конфліктів. Але незважаючи на вже позитивно висловлену точку зору із цього приводу професором А. Л. Свенцицьким, постараємося у свою чергу дати свою характеристику даного підручника, порівнявши його по деяких параметрах з іншими російськими, такими як «Соціальна психологія» під редакцією Андрєєвої Г. М., «Соціальна психологія» під редакцією А. В. Петровського і «Психології спілкування» М. І. Станкіна. Соціальна психологія — це наукове дослідження того, про що люди думають, як вони впливають один на одного і як відносяться один до іншого. Соціальна психологія — дочірня гілка соціології і психології, яка хоче бути більш індивідуальною за своїм змістом і більш експериментальною у своїх методах, ніж інші галузі соціології. Порівняно з психологією особистості, соціальна психологія менше «звертає увагу» на відмінності між індивідами і більше — на тому, як люди в загальному оцінюють одне одного і впливають одне на одного.

Соціальна психологія — екзогенна наука; вона виявляє як соціальні умови впливають на поведінку. Поглянемо, як інтерпретується визначення соціальної психології в підручнику Андрєєвої Г. М. «Соціальна психологія» — галузь психологічної науки, яка вивчає закономірності поведінки і діяльності людей, обумовлені включеністю їх в соціальні групи, а також психологічні особливості самих цих груп". Перегортаючи підручник Андрєєвої Г. М. «Соціальна психологія» ми мимоволі стикаємося з дуже конкретними назвами абзаців, такими як: «дискусія про предмет соціальної психології», «завдання соціальної психології і проблеми суспільства», знаходимо такі гучні фрази типа «сфера власних інтересів соціальної психології» є видимою досить чітко, що і дозволяє відмежувати її як від проблем соціології, так і від проблем загальної психології.

Соціальна психологія стикається з двома суперечливими критичними зауваженнями. По-перше, вона тривіальна, оскільки засвідчує очевидне, по-друге, вона небезпечна, оскільки її відкриття можуть бути використані для маніпулювання людьми. Наводячи досить переконливі приклади з різноманітних джерел, навіть з політики, Д. Майєрс не лише зацікавлює даною проблемою, але і змушує задуматися. Способи викладу матеріалу дуже сприйнятливі для запам'ятовування, оскільки підкріплюються, як вже було сказано вище «переконливою кількістю переконливих прикладів».

Більшість соціально-психологічних досліджень відносяться або до кореляційних, або до експериментальних. Кореляційні дослідження, для проведення яких інколи використовують метод систематичного опитування, виявляють взаємозв'язок між змінними, такими, наприклад, як рівень освіти і дохід. Ставлячи експерименти, соціальні психологи інколи створюють ситуації які зачіпають емоції людей. У цьому випадку вони зобов'язані слідувати професійним етичним правилам: отримувати згоду від обізнаних випробовуваних, слідувати принципу «не нашкодь», після завершення експерименту повністю розкривати їм будь-який тимчасовий обман. Соціальні психологи інтегрують свої ідеї і дані експериментів в теорії. Лабораторні експерименти дозволяють перевірити ідеї, зібрані по крупицях з життєвого досвіду, і потім застосувати принципи і результати на реальному світі.

Провідним вітчизняним періодичним науковим виданням, у якому висвітлюються результати соціально-психологічних досліджень, є журнал «Соціальна психологія».

Структура[ред. | ред. код]

У структуру соціальної психології входять такі три групи проблем:

  • Соціально-психологічні явища у великих групах (у макросередовищі). Сюди відносяться проблеми масової комунікації, механізми і ефективність впливу засобів масової комунікації на різні спільності людей, закономірності поширення суспільних настроїв, обрядів, звичаїв і т. д.
  • Соціально-психологічні явища в малих групах (у мікросередовищі). Вони включають проблеми психологічної сумісності в замкнутих групах, міжособистісних відносин, лідерства і інші.
  • Соціально-психологічні прояви особистості людини (соціальна психологія особистості). Тут розглядають, наскільки особистість відповідає соціальним очікуванням у великих і малих групах, як вона сприймає вплив малих груп, яка залежність самооцінки особистості від оцінки її групою, в яку входить особистість, і т. д.

Важливе значення у вирішенні завдань соціальної роботи має теорія соціального конфлікту, як індивідуально-особистісного, так і індивідуально-групового і міжгрупового. Відповідний соціально-психологічний аналіз конфлікту забезпечує дієвість соціальної роботи, підвищує ефективність трудової (навчальної) діяльності.

Можна назвати ще багато проблем професійної соціальної роботи, які вимагають відповідного психологічного підґрунтя. Це, зокрема, стосується і психології соціальної діяльності. Соціальна діяльність являє собою вивчення і перетворення соціуму і особистості.

В структурі соціальної діяльності присутні психологічно чітко забарвлені елементи — мотивація, психологічний аналіз, управління.

Методи[ред. | ред. код]

Психологічні методи, які застосовуються в соціальній роботі, поділяються на індивідуальні і групові.

Істотні результати в соціальній роботі дають методи психодіагностики, з допомогою яких вирішуються численні завдання вивчення особистості, групи, колективу.

В практиці соціальної роботи широко використовується психологічна консультація, за результатами якої будується відповідна індивідуальна і групова робота. Використовуються методи психологічної адаптації, які допомагають включати реципієнтів в соціальну діяльність так, що вони чіткіше усвідомлюють соціальну ситуацію, розвивають адекватну самооцінку, пристосовуються до умов життєдіяльності, які нерідко змінюються. Останніми роками досить типовими методами соціальної роботи стали соціально-психологічний тренінг і аутотренінг.

Чітко виражений психологічний характер носять методи корекції поведінки, мотивації, спілкування, самооцінки: реципієнт усвідомлює недоліки в структурі власної особистості, виробляє нові моделі поведінки, вправляється у їх застосуванні з наступним узагальненням і перенесенням соціально-психологічних утворень в нові умови своєї життєдіяльності.

Методи психотерапії зорієнтовані на психологічні перетворення в структурі цілісної особистості.

Діячі соціальної психології[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Соціальна_психологія&oldid=23264573