Соціальна психологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Соціальні психологи вивчають взаємодію як у групах, так і між групами та людьми.

Соціа́льна психоло́гія — розділ, галузь психології, яка досліджує закономірності діяльності людини в умовах взаємодії в соціальних групах. Соціальна психологія частково є дисципліною всередині психології, частково дисципліною в межах соціології, яка в обох випадках має справу зі стосунками між особистістю та суспільством. Її часто вважають галуззю дослідження на стику соціології та психології.[1]

Вступ[ред. | ред. код]

Соціальна психологія у психології вивчає такі питання, як ставлення, ідентичність, атрибуція, групи та соціальна реальність. Соціальна психологія в соціології стосується особливо мікросоціології, і як соціологічна наука досліджує соціальне в його цілісності, що, отже, охоплює такі макроявища, як суспільство та стратифікація, а також мікроявища, такі як взаємодії і групи.

Основні питання соціальної психології: закономірності спілкування та взаємодії людей, діяльність великих (нації, класи) і малих соціальних груп, соціалізація особистості та розвиток соціальних установок.

Соціальна психологія, це наукове дослідження того, як на думки, почуття та поведінку людей впливає дійсна, уявна чи передбачувана присутність інших. У цьому визначенні, наукове відноситься до емпіричного дослідження, з використанням наукового підходу. Терміни: думки, почуття та поведінка стосуються психологічних змінних, які можна виміряти у людини. Твердження про те, що присутність інших осіб може бути уявною або передбачуваною, припускає що люди піддаються соціальному впливу навіть на самоті, наприклад, коли переглядають відео, сидять у туалеті або спокійно оцінюють мистецтво. У таких становищах, вони можуть знаходитись під впливом, щодо дотримання внутрішніх культурних норм. Соціальні психологи, зазвичай пояснюють поведінку людини як підсумок взаємодії психічних станів та соціальних обставин.

Соціальні психологи досліджують фактори, які спричиняють поведінку, що розгортається певним чином у присутності інших. Вони вивчають умови, за яких відбуваються певні поведінки, дії та почуття. Соціальна психологія стосується того, як когнітивно будуються ці почуття, думки, переконання, наміри та цілі, і як ці розумові уявлення, водночас, впливають на нашу взаємодію з іншими особами.

Соціальна психологія подолала традиційний розрив між психологією та соціологією. У роки, що були безпосередньо після Другої світової війни, між психологами та соціологами спостерігалася часта співпраця. Дві дисципліни, однак, в останні (2000) роки стають все більш спеціалізованими та відокремленими одна від одної, причому соціологи зосереджуються на «макрозмінних» (наприклад, соціальній структурі) значно більшою мірою, ніж психологи. Тим не менше, соціологічні підходи щодо психології, залишаються важливим доповненням психологічних досліджень у цій галузі.

Окрім розриву між психологією та соціологією, спостерігається дещо менш виражена різниця в акцентах між американськими соціальними психологами та європейськими соціальними психологами. Як узагальнення, американські дослідники традиційно зосереджували більшу увагу на особистості, тоді як європейці більше уваги приділяли явищам на рівні гурту (див. Групова динаміка).

Предмет і завдання соціальної психології[ред. | ред. код]

Хоча було кілька давніших робіт з соціальної психології, таких як роботи ісламського філософа Аль-Фарабі, дисципліна соціальної психології, в її сучасному визначенні, виникла в Сполучених Штатах на початку 20-го століття. На той час, однак, дисципліна вже мала значне підґрунтя. Після 18-го століття ті, хто в новій галузі соціальної психології, переймалися розробкою певних пояснень різних аспектів людської природи, намагалися виявити конкретні причинно-наслідкові зв'язки, які пояснювали соціальні взаємодії в їхньому навколишньому світі. Для цього вони визначили, що науковий метод, емпірично обґрунтований науковий показник, може бути застосований до поведінки людини.

Першим оприлюдненим дослідженням у цій області, було дослідження Нормана Тріплетта у 1898 році, присвячене феномену соціального полегшення. У 1930-х роках багато гештальт-психологів, особливо Курт Левін, втекли до США з нацистської Німеччини. Вони відіграли важливу роль у розвитку цієї галузі як чогось окремого від поведінкових і психоаналітичних шкіл, які переважали на той час, і соціальна психологія завжди підтримувала спадщину своїх інтересів в сприйнятті і пізнанні. Взаємини і явища в малих гуртах, були найбільш часто досліджуваними темами в цю епоху.

Радянська соціальна психологія, почала власну новітню історію з 1962 року, коли відкрилася перша у країні лабораторія соціальної психології при відділенні психології Ленінградського університету. З початком від цієї дати, а особливо останніми (2000) роками, збільшився потік літератури соціально-психологічного вмісту. Зросла, поза сумнівом, кількість перевиданих видань країн західної Європи і США. Можна навіть стверджувати, що на Україну, Грузію, Естонію, Білорусь, Російську Федерацію і інші країни колишнього СРСР, навалився потік публікацій, монографій, а також збірок, тих що охоплюють не лише вузькі, але й широкі питання по всіляких тематиках. Важливе місце посідає підручник Девіда Майєрса[en], що є для багатьох американських студентів першою книжкою, яка знайомить їх з основами соціально-психологічних знань. Праця Д. Майєрса з соціальної психології вельми своєрідна. Автор тлумачить соціальну психологію переважно в рамках когнітивізму, та приводить винятково цікаві дані отримані ним і його найближчими колегами у галузі міжособового пізнання і соціальної дії.

Сильною стороною підручника Д. Майєрса є і спрямування автора на практичне використання соціально-психологічних знань. Багато сторінок книги присвячено застосуванню соціальної психології в юриспруденції, медицині, практиці врегулювання соціальних конфліктів. Але попри вже позитивно висловлену точку зору із цього приводу професором А. Л. Свенцицьким, постараємося у свою чергу дати власну характеристику даного підручника, порівнявши його за деякими параметрами з іншими, наприклад російськими, такими як «Соціальна психологія» під редакцією Андрєєвої Г. М., «Соціальна психологія» під редакцією А. В. Петровського і «Психології спілкування» М. І. Станкіна. Соціальна психологія — це наукове дослідження того, про що люди думають, як вони впливають один на одного і як відносяться один до іншого. Соціальна психологія — дочірня гілка соціології і психології, яка хоче бути більш індивідуальною за своїм змістом і більш експериментальною у своїх методах, ніж інші галузі соціології. Порівняно з психологією особистості, соціальна психологія менше «звертає увагу» на відмінності між індивідами і більше — на тому, як люди в загальному, оцінюють одне одного і впливають одне на одного.

Соціальна психологія — екзогенна наука; вона виявляє як соціальні умови впливають на поведінку. Поглянемо, як інтерпретується визначення соціальної психології в підручнику Андрєєвої Г. М. «Соціальна психологія» — галузь психологічної науки, яка вивчає закономірності поведінки і діяльності людей, обумовлені включеністю їх в соціальні групи, а також психологічні особливості самих цих груп". Перегортаючи підручник Андрєєвої Г. М. «Соціальна психологія» ми мимоволі стикаємося з дуже конкретними назвами абзаців, такими як: «дискусія про предмет соціальної психології», «завдання соціальної психології і проблеми суспільства», знаходимо такі гучні фрази типу «сфера власних інтересів соціальної психології» є видимою досить чітко, що і дозволяє відмежувати її як від проблем соціології, так і від проблем загальної психології.

Соціальна психологія стикається з двома суперечливими критичними зауваженнями. По-перше, вона тривіальна, оскільки засвідчує очевидне, по-друге, вона небезпечна, оскільки її відкриття можуть бути використані для маніпулювання людьми. Наводячи досить переконливі приклади з різноманітних джерел, навіть з політики, Д. Майєрс не лише зацікавлює даною проблемою, але і змушує задуматися. Способи викладу матеріалу дуже сприйнятливі для запам'ятовування, оскільки підкріплюються, як вже було сказано вище, «переконливою кількістю переконливих прикладів».

Більшість соціально-психологічних досліджень стосуються або кореляційних, або експериментальних. Кореляційні дослідження, для проведення яких інколи використовують метод систематичного опитування, виявляють взаємозв'язок між змінними, такими, наприклад, як рівень освіти і дохід. Ставлячи експерименти, соціальні психологи інколи створюють події які зачіпають емоції людей. У цьому разі вони зобов'язані слідувати професійним етичним правилам: отримувати згоду від обізнаних випробовуваних, дотримуватися принципу «не нашкодь», після завершення експерименту повністю розкривати їм будь-який тимчасовий обман. Соціальні психологи інтегрують свої ідеї і дані експериментів в теорії. Лабораторні експерименти дозволяють перевірити ідеї, зібрані по крупицях з життєвого досвіду, і потім застосувати принципи і результати на реальному світі.

Провідним вітчизняним періодичним науковим виданням, у якому висвітлюються результати соціально-психологічних досліджень, є журнал «Соціальна психологія».

Структура[ред. | ред. код]

У структуру соціальної психології входять такі три групи проблем:

  • Соціально-психологічні явища у великих групах (у макросередовищі). Сюди відносяться проблеми масової комунікації, механізми і ефективність впливу засобів масової комунікації на різні спільності людей, закономірності поширення суспільних настроїв, обрядів, звичаїв тощо.
  • Соціально-психологічні явища в малих групах (у мікросередовищі). Вони стосуються проблем психологічної сумісності в замкнутих групах, міжособистісних відносин, лідерства і інших.
  • Соціально-психологічні прояви особистості людини (соціальна психологія особистості). Тут розглядають, наскільки особистість відповідає соціальним очікуванням у великих і малих групах, як вона сприймає вплив малих груп, яка залежність самооцінки особистості від оцінки її групою, в яку входить особистість, тощо.

Важливе значення у вирішенні завдань соціальної роботи має теорія соціального конфлікту, як індивідуально-особистісного, так і індивідуально-групового і міжгрупового. Відповідний соціально-психологічний аналіз конфлікту забезпечує дієвість соціальної роботи, підвищує ефективність трудової (навчальної) діяльності.

Можна назвати ще багато проблем професійної соціальної роботи, які вимагають відповідного психологічного підґрунтя. Це, зокрема, стосується і психології соціальної діяльності. Соціальна діяльність являє собою вивчення і перетворення соціуму і особистості.

В структурі соціальної діяльності присутні психологічно чітко забарвлені елементи — мотивація, психологічний аналіз, управління.

Методи[ред. | ред. код]

Психологічні методи, які застосовуються в соціальній роботі, поділяються на індивідуальні і групові.

Істотні результати в соціальній роботі дають методи психодіагностики, за допомогою яких вирішуються численні завдання вивчення особистості, групи, колективу.

В практиці соціальної роботи широко використовується психологічна консультація, за підсумками якої будується відповідна індивідуальна і групова робота. Використовуються методи психологічної адаптації, які допомагають залучати реципієнтів в соціальну діяльність так, що вони чіткіше усвідомлюють соціальну ситуацію, розвивають адекватну самооцінку, пристосовуються до умов життєдіяльності, які нерідко змінюються. Останніми роками досить типовими методами соціальної роботи, стали соціально-психологічний тренінг і аутотренінг.

Чітко виражений психологічний характер носять методи корекції поведінки, мотивації, спілкування, самооцінки: реципієнт усвідомлює недоліки в структурі власної особистості, виробляє нові моделі поведінки, вправляється у їх застосуванні з наступним узагальненням і перенесенням соціально-психологічних утворень в нові умови власної життєдіяльності.

Методи психотерапії зосереджено на психологічні перетворення в структурі цілісної особистості.

Діячі соціальної психології[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Alfred R. Lindesmith, Anselm L. Strauss og Norman K. Denzin, «The Field of Social Psychology», i Social Psychology, 8. udgave, SAGE Publications, 1999, ISBN 9780761907466

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Соціальна_психологія&oldid=37555459