Користувач:Kharkivian/Туризми-3

Маршрутний

Маршрутний туризм — різновид туризму, де заздалегідь спланований шлях переміщення туристів по географічних точках протягом певного періоду. Маршрутний туризм може бути спортивним (кваліфікаційним) і аматорським (оздоровчим).

Маршрутний туризм має такі види: пішохідний, лижний, водний, велосипедний, мото-і автотуризм. За характером подолання перешкод найчастіше маршрутний туризм поділяється на рівнинний і гірський.

Маршрут лінійний — шлях руху з відвідуванням кількох пунктів обслуговування і екскурсійного показу, коли точки початку і завершення маршруту не збігаються, тобто знаходяться в різних географічних пунктах перебування.

Маршрут радіальний — шлях пересування з відвідуванням, як правило, однієї точки обслуговування та екскурсійного показу, тобто початок і кінець Він відбувається в одному географічному пункті перебування, розташовуючись в якому, турист здійснює подорож в інші пункти перебування, повертаючись в пункт початку подорожі.

Маршрут кільцевий — метод організації туристського та екскурсійного маршруту, при якому туристська екскурсійна група рухається по кільцевому маршруту з одного до іншого міста (місцевості), як правило, з ночівлями в цих містах.

Маршрут комбінований — шлях пересування, який складається з елементів лінійного кільцевого та/або радіального маршрутів у певній комбінації з використанням різних транспортних засобів під час руху по маршруту.

Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Мисливський туризм

Мисливський туризм (аутфітер-тур) — різновид туризму, метою якого є пошук, вистежування, переслідування та здобич деяких видів диких тварин.

Широкого розвитку в багатьох країнах світу набув мисливський туризм. Незважаючи на високі ціни послуг, що оплачують іно¬земні мисливці, мисливський туризм дедалі більше розши­рюється.

Мрією туристів-мисливців є велика четвірка (лев, леопард, буйвол, слон) та найвищий трофей — памірський гірський баран Марко Поло.

Мисливський туризм, це водночас і промисел і розвага, що складається з пошуку, переслідування та здобичі (захоплення або вбивства) деяких видів диких тварин (переважно птахів і ссавців).

До мисливських турів не відносять вбивство худоби, домашніх тварин або тварин, що тримаються в неволі, так як і рибальство та використання пасток. У багатьох країнах мисливський туризм викликає протести захисників дикої природи, які вказують на його шкоду для природи, і на те, що рекреаційне полювання розвиває жорстокість, та навіть часто прирівнюють його до вбивства людини.

Полювання в мисливському туризмі має свої особливості:

- полювання промислове і любительське;

- полювання без засобів пересування і з ними: з верховими тваринами (коней, слонів), з возів, автомобілів, поїздів, суден, повітряних суден;

- полювання на рівнині, в лісі, на болотах, на воді, під водою, в повітрі, в норах;

- полювання поодинці і організованими групами мисливців;

- полювання із засідки, полювання-переслідування, облавне та загородне полювання;

- полювання зі списом, рогатиною, острогою, луком і стрілами, пращею, вогнепальною зброєю;

- полювання за допомогою спеціально навчених мисливських тварин (ловчих птахів, собак), в тому числі цькування;

- використання приманок, підсадних тварин;

- полювання мережами, пастками, силками, клітками, капканами, самострілами;

- фотополювання — фото-і кінозйомка тварин в їх природному середовищі існування.

Найпопулярніші країни мисливського туризму це — Чехія, Австралія, Румунія, Болгарія, Угорщина, Австрія, Ботсвана, Аргентина, Канада, Киргизстан, Таджикистан, Танзанія.

Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Кавовий туризм

Кавовий туризм — тури, що проходять по центрах кавового виробництва.

Каìва (кawa — назва провінції Каффа у Ефіопії) — напій, що його виготовляють зі смажених плодів (бобів) кавового дерева. Стародавній напій, який має багату історію. За деякими оцінками, кавовий напій є другою за об’ємами споживання речовиною на Землі після води. Споживання кави вже давно набуло ознак окремої культури, оспіваної митцями різних епох.

Споживання кави відіграє дуже важливу роль у спілкуванні між людьми. Ритуал приготування і пиття кави у багатьох народів є часткою національної культури. При цьому чашка кави міцно асоціюється з моментом спокою між напруженими частинами дня або з пробудженням вранці, коли людина або залишається наодинці зі своїми думками, або неквапно розмовляє з друзями чи рідними. Саме ці соціальні моменти дали поштовх великій популярності кавового туризму. Кавові дерева досить важко класифікувати, зважаючи на їх надзвичайну різноманітність. Всього існує близько вісімдесяти видів кавових дерев — від карликових чагарників до 10-метрових велетнів, серед яких виділяють всього 4 основні види. З них лише два ботанічні види кавових дерев цікавлять поціновувачів кави — це Coffea Arabica (Арабіка), ще зване аравійською кавою, і Coffea Canephora (Робуста), яку іноді називають конголезькою кавою. Інші два різновиди кавового дерева — це Coffea Liberica (Ліберіка), відкрита в Ліберії і Coffea Dewevrei, найбільш відомим підвидом якої є Ексцельса. Цим двом різновидам притаманні якості Робусти і цілком прийнятний, хоча і досить посередній смак.

Слід розрізняти поняття “вид кави” та “сорт кави” Називати Арабіку, Робусту, Ліберіку, або Ексцельсу сортом неправильно — це види, чи точніше різновиди кавового дерева. У кожного різновиду є багато сортів. Імена різним сортам даються :

— за країною походження;

— за портом, з якого здійснюється постачання;

— за підвидом кавового дерева (Bourbon, Typica);

— за назвою господарства, маєтку, володіння, де вирощують каву;

— за назвою місцевості, гори, долини або міста;

— в якості комерційної назви;

— відповідно до національної системи класифікації якості країни-виробника;

Також існує багато різних класифікацій кави за якістю вирощених зерен. В різних країнах по-різному проводять таку класифікацію:

— SHG (Strictly High Grown) — кава, вирощена в горах; HG (High Grown) — кава, вирощена в передгір’ях; MG (Medium Grown) чи CS (Central Standard) — тобто кава, вирощена на рівнинних плантаціях;

— SHB (Strictly Hard Bean), тобто кава з дуже твердим зерном; HB (Hard Bean), тобто кава з твердим зерном;

— A — кава найкращої якості; B — кава посередньої якості; та C — кава низької якості;

— AA — найкраща кава; AB — хороша кава; BA — посередня кава; BB — кава низької якості.

Спеціально для туристів сьогодні організовують кавові тури, що проходять по центрах кавового виробництва. Туристи не тільки знайомляться з історією кавової справи, а й беруть участь у дегустації напою. Туристи дають каві різні оцінки: від “м’яка” (приємна, нетерпка, майже солодка) до “жорстка” (з різким, йодистим смаком). Кавові туристи оцінюють процеси змішування, обсмажування, помолу, способи приготування кави.

Сьогодні відомі такі способи приготування кави:

- кава по-східному — готується в так званій джезві (турці);

- кава-фільтр, американський спосіб;

- френч-пресс — спеціальна колба (зазвичай скляна або металевий термос), в якій поршень із ситом відокремлює кавову гущу від напою;

- у гейзері, кава по-неаполітанськи — гейзер складається умовно з трьох частин: в одну заливається вода, в іншу засипають мелену каву, а в третій через деякий час з’являється готовий напій;

- еспресо — виходить за допомогою спеціальної еспресо-машини, в якій через мелену каву під тиском подається гаряча вода, нагріта до температури 88°.

Каву вирощують понад 50 країн світу. Країни, де розвивається кавовий туризм, можна розділити на чотири географічні зони:

1. Південна Америка. Найбільший світовий виробник кави, а відповідно і кавового туризму безумовно, Бразилія, яка задовольняє світовий попит на каву Арабіка на одну третину. Далі слідують Колумбія, Венесуела, Перу, Еквадор.

2. Центральна Америка. Культура місцевої кави має першорядне значення для економіки країн цього регіону — від Мексики до Панами і країн Карибського басейну, такі як Нікарагуа, Гватемала, Сальвадор, Коста-Ріка, Домінікана, Куба, а Ямайка взагалі славиться одним із найдорожчих у світі сортів кави.

3. Африка. Це континент з більш помірним кліматом. Тут виробляється в основному кава сорту Робуста, це Камерун, Конго, Руанда, Бурунді, Малаві. Але в окремих країнах вирощується і більш трудомісткий сорт Арабіка, це Ефіопія, Кенія, Танзанія.

4. Азія і Австралія. Тут виробництво кави та кавовий туризм розвиваються завдяки модернізації цієї культури, в Індії та Індонезії. З Індії експортується 35—40% усього виробництва кави в цьому регіоні, інші регіони — Ємен, Китай, Лаос, Папуа Нова Гвінея — намагаються також не відставати.

Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Інтернет-туризм

Інтернет-туризм — один з різновидів туризму, в якому Інтернет служить головним або єдиним засобом пересування туриста.

Останнім часом на розвиток туристичного бізнесу великий вплив мають Інтернет-технології і все частіше у всесвітній павутині можна знайти різноманітні сайти (сторінки), присвячені розвитку туристичної індустрії, туристичним фірмам, анімації, а також туристичним зонам, пансіонатам, базам відпочинку, готелям, сільським садибам. Звичайно, найбільш ефективно використовують переваги Інтернету туристичні фірми та агенства для реклами та надання туристичних послуг, а тому не дивно, що саме продаж туристичних послуг (продаж турів, бронювання авіабілетів, готелів) в першій п’ятірці за об’ємами продажу в Інтернеті. Такі показники забезпечуються тим, що Інтернет має багато переваг та можливостей для розвитку туристичного бізнесу, зокрема:

1. Можливість оперативного як розміщення, так і пошуку в Інтернеті інформації про “гарячі” тури, місця в готелях, квитки.

2. Можливість бронювання через Інтернет турів, місць у готелях, квитків, а також знижки при бронюванні та замовленні через Інтернет.

3. Економія коштів під час використання електронної пошти при співробітництві з іноземними партнерами, туроператорами, готелями, транспортними компаніями.

4. Можливість бути в центрі інформації, наприклад, нові тури, знижки, політична та економічна стабільність в обраних країнах, новини законодавства з туризму в різноманітних країнах.

Окрім того, віртуальні туристи через соціальні мережі та різноманітні форуми мають змогу обмінюватися суб’єктивними враженнями та фотозображеннями своїх подорожей, а відповідно інші користувачі обирають або ж відкидають напрям можливої перспективної подорожі в той чи інший напрям.

Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Кінотуризм

Кінотуризм — це різновид туризму, метою якого є відвідання місцевості, пов’язаної з теле- та кіноіндустрією. Кінотуризм завойовує в світі все більшу популярність.

Шанувальники кіно і телебачення готові платити чималі гроші і терпіти будь-які негаразди, щоб побувати на місцях зйомок своїх улюблених фільмів або серіалів. Як вважають експерти із туризму, кожен п’ятий тур до Великобританії, наприклад, робиться з метою побачити місця зйомок популярних фільмів, і в першу чергу “Гаррі Поттера”. Завдяки англійській письменниці сучасна Велико­британія асоціюється не інакше як з казковою магією, а місто Лондон з Гаррі Поттером. Шанувальників книг Джоан Ролінг чекає абатство ХІІІ століття, замок Глостера і Королівська школа, в стінах якої і знімалася магічна школа Хогвартс.

Не менш популярна і Франція: головний паризький музей Лувр відвідують мільйони туристів. Експерти розцінили зростання числа відвідувачів як результат популярності кінофільму “Код да Вінчі”. Численні скандали, пов’язані з романом Дена Брауна, а потім і його екранізація, спонукали багатьох мандрівників при­їхати в Париж, щоб на власні очі побачити скляну піраміду Лувру і знамениту картину Леонардо да Вінчі. Тенденція розвивається настільки стрімко, що туроператори на повному серйозі вважають фільми “віртуальними рекламними брошурами”.

Нью-Йорк — це місто, як ніяке інше, знамените кінематографічними пам’ятками. Його вулицями проносилися всілякі чудовиська, наприклад, такі як Годзілла або інопланетяни з “Дня незалежності”. На хмарочос Емпайр-Стейт Білдінг дерся Кінг-Конг, а на добру половину всіх хмарочосів — Людина-Павук. На перетині Лексінгтон і 52-ї вулиці знаходиться та сама решітка на проїжджій частині, гаряче повітря з якої здіймало спідницю Мерилін Монро. Прогулюючись алеями Центрального парку, ви можете пригадати кадри з фільмів “Осінь у Нью-Йорку” та “Грін-кард”. Гіди з будь-якої туристичної контори із задоволенням покажуть вам естраду Центрального парку, знайому по фільму “Сніданок у Тіффані”, або пожежну станцію “Мисливців за привидами”. Втім, щоб згадати всі фільми, зняті в Нью-Йорку, не вистачить і цілого дня.

Нова Зеландія — ця країна переживає справжній туристичний бум і все завдяки гучному “Володарю кілець”, саме тут в містечку Матамата було побудовано з дерева і гіпсу місто Хоббітів. Тепер національний парк Тонгаріро більше відомий як похмура країна Мордор. Місцеві туристичні агентства організують тури чарівним лісом Ізенгард (національний парк Маунт Еспайрінг), по річці Форд Бруйн, якою сплавлялися члени Братства Кільця, або лісом Рівенделл (регіональний парк Каітоке). Всього ж більше 150 місць можуть похвалитися тими чи іншими кадрами, що потрапили в знаменитий фільм. А ще тут знімалося “Піаніно”, “Верхи на киті”, “Колись вони були воїнами”.

Туніс — тут поблизу містечка Тозер, 20 км вглиб пустелі Сахари, знаходиться справжня Мекка для фанатів “Зоряних війн” — рідного села Люка Скайуокера. Потрапивши туди, будь-хто буде відчувати себе так, ніби щойно приземлився на Татуїн. Ще далі на південь, через соляні рівнини знаходиться маленьке пустельне село Матмата, якого немає на карті, але 700 будинків кам’яного століття якого теж увійшли до фільму. Крім “Зоряних війн”, у Тунісі зняті “Англійський пацієнт”, “Життя Брайана” та “Індіана Джонс: У пошуках втраченого ковчега”.

Щоб потрапити до Стародавньої Греції або в Стародавній Рим, просто відвідайте Мальту. Адже саме в тутешніх мальовничих руїнах палаців і храмів, а не в справжніх Греції та Італії знімалися “Гладіатор”, “Троя”, “Олександр”, а ще “Граф Монте-Крісто” і “Папай-моряк”.

Іноді навала кінотуристів в якусь місцевість така велика, що починає загрожувати місцевій екології. Так сталося, наприклад, з лагуною Майя тайського острова Пхі Пхі. Фанати фільму “Пляж” з Леонардо ді Капріо в головній ролі такі численні, що влада подумовує про те, щоб обмежити доступ туристів, які порушують екологію лагуни. Приголомшлива архітектура, низькі ціни та податки стали причиною того, що канадське Торонто чудово замінює американським кінематографістам їх рідні США. Саме в цьому канадському місті знімалися такі “американські” фільми, як “Поліцейська академія”, “Вердикт”, “Екзотика”.

Студія Баррандов і класична європейська архітектура зробили Прагу “Європейським Голлівудом”. Саме на цих похмуро-сірих вулицях відбувалася дія фільмів “Амадей”, “Місія нездійснима”, “Ідентифікація Борна”. На Близькому Сході також знімалася величезна кількість історичних та пригодницьких стрічок. В Йорданії старовинне місто Петра послугувало чудовими декораціями для “Індіани Джонса”, “Останнього хрестоносця” та фільму “Мумія повертається”. Деякі сцени фільму “Малкольм Х” були зняті в місті Мекка в Саудівській Аравії.

Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Клубний туризм

Клубний туризм (хобі-туризм, party-туризм) — це відпочинок людей, яких поєднують спільні заняття, інтереси й захоплення. Місцем організації такого відпочинку, здебільшого є туристичні містечка або круїзні судна, на яких вони відправляються, наприклад, на острови, вивчати життя пташок чи риб і слухати лекції спеціалістів, організовують зустрічі філателістів, любителів джазової музики тощо.

Хобі-туризм — різновид клубного туризму з метою зайнятися улюбленою справою в середовищі однодумців під час подорожі (тури для автолюбителів, для спортивних уболівальників, творчо-ремісничі тури, тури для любителів певних напоїв або їстівних продуктів). Для таких людей існують спеціальні тури для автолюбителів, для “фанатів” і спортивних вболівальників на спортивні змагання, чемпіонати та олімпіади, для прочан, для колекціонерів і любителів (наприклад, “Подорож за орхідеями по Азії”), для гурманів ( “Сирний тур по Швейцарії” або “Пивний тур по Чехії”).

Ринок хобі-туризму дуже широкий, тому що велике і різноманітне коло людських інтересів. Однак ринок цей не постійний, оскільки з плином часу інтереси людей змінюються — з’являються нові, можуть втрачатися старі. Крім того, ринок цей вузький і дуже різниться по регіонах, тобто у різних країнах попит на хобі-туризм представлений неоднаково. Інтереси у жителів різних країн можуть бути різними. Тому хобі-туризм відрізняється і за якістю щодо попиту в різних країнах. У деяких країнах (скажімо, у Німеччині) великою популярністю користуються спеціальні тури любителів вина (“Винний семінар на Рейні”), такі тури проводяться і в Португалії для європейських і американських туристів. Великою популярністю на італійському ринку користуються кулінарні тури. При організації хобі-туризму необхідно забезпечити туристам можливість зайнятися улюбленою справою. Якщо це відвідування Олімпійських ігор або спортивних чемпіонатів, то складається певна програма відвідувань змагань, якщо тур для любителів пива, сиру, то організуються дегустації, відвідування заводів і фабрик з виробництва цієї продукції, плантацій і виноградників, погребів і складів. Головне правило хобі-туризму — групи туристів на такі тури мають формуватися за принципом однорідності інтересів. Хобі-тури, зазвичай, не мають регулярного графіка проведення, є додатковими, організуються в міжсезоння для більш повного заповнення матеріальної бази або за окремими замовленнями при виникненні того чи іншого інтересу, попиту.

Клубний туризм — один з найбільш перспективних видів відпочинку, коли в подорож відправляються люди, об’єднані загальним уявленням про те, як вони хочуть відновити свої сили. У пошуках якісного відпочинку їдуть люди, для яких найпривабливіша перспектива — повеселитися на гучній, дружній house-вечірці в безтурботній атмосфері нічного клубу, з pool-party, круїзами по морю на фешенебельній яхті, де працюють діджеї.

Різновидом клубного туризму є party-туризм — це виїзд у чужу країну з метою розважитися та долучитися до клубного життя місцевої молоді. Такий різновид клубного туризму передбачає відвідування модних нічних клубів міста або країни. Здебільшого мета такої поїздки — знайомство з клубною публікою, арт-директорами, PR-менеджерами, DJ, РJ та іншою професійною громадськістю для подальшої співпраці та організації спільних заходів.

Святинею party-туризму є Ібіца — неперевершений іспанський острів Болеарского архіпелагу! Це місце уславилося ще на початку 70-х років минулого століття, після того, як недалеко від містечка Сан-Рафаель, серед приголомшливих пальм і піску, був збудований один з найвидатніших клубів у світі — Amnesia. Сьогодні найпопулярнішими місцями party-туризму є Великобританія (Fabric, Лондон), США (The Bed, Нью-Йорк), Іспанія (The Space, Ібіца)

Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Таймшер туризм

Таймшер туризм — це різновид туризму, що передбачає придбання готельного номера, вілли, котеджу у власність на певний час.

Таймшер (англ. timeshare, “розподіл часу”) найчастіше застосовується в бізнесі з нерухомістю, водночас це є і міжнародна система обміну відпочинком серед співвласників курортних готелів клубного типу. Таймшер поділяють на кілька категорій залежно від пори року: так, якщо ви купуєте тиждень в розпал сезону, у вас “червоний” таймшер, у міжсезоння — “білий”, і в мертвий сезон — “синій”. “Червоний” тиждень найбільш вигідний при обміні.

Система таймшер з’явилася в 1974 році у Франції, коли була зареєстрована компанія “Resort Condominiums International”. Нині ця система дуже популярна в світі. За її умовами приймають гостей понад 3 тис. курортів у 80 країнах світу. Право на володіння можна передавати чи обмінюватися ним. Існують спеціальні біржі, де можна обміняти, скажімо, свій готельний номер на європейському курорті на такий самий в одній із країн Азії.

Переваги таймшер туризму:

- високий рівень проживання та обслуговування;

- можливість переносити тижні своєї відпустки на наступні роки і таким чином збільшувати період відпочинку;

- можливість передати за узгоджену суму свої тижні у тимчасове користування (оренду) маркетинговим компаніям;

- можливість подарувати свої тижні або передати в спадщину;

- можливість продати свої тижні в майбутньому;

- гарний спосіб для підприємств і організацій вирішити проблему придбання та утримання курорту для своїх співробітників та їхніх сімей;

- економічний спосіб проведення своєї відпустки при забезпеченні більш високого рівня комфорту та обслуговування у порівнянні з традиційними видами відпочинку.

Серед плюсів клубного відпочинку можна відзначити і його особливу перевагу для сімейного та молодіжного відпочинку, наявність укомплектованої кухні і відсутність необхідності підлаштовувати свій розпорядок під розклад прийомів їжі в звичайних готелях.

Недоліки таймшер туризму:

- істотним недоліком є ризик бути обдуреним через відсутність досвіду роботи з таймшер в певних країнах світу, де немає законодавчої бази щодо таймшер туризму;

- ризик збільшує необхідність великих початкових вкладень;

- недобросовісні дії туристичних компаній, що займаються таймшер

Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Туризм автостопом

Туризм автостопом

Туризм автостопом — це різновид туризму, мета якого полягає у використанні попутніх автомобілів. Безквитковий проїзд у маршрутному транспорті не вважається автостопом, якщо на це не отримано згоду водія (машиніста / кондуктора).

Турист-автостопщик не користується готелями, кемпінгами, літаками, турфірмами. Єдиний транспортний засіб — будь-який попутний транспортний засіб, що має вільне місце і можливість безкоштовно підвезти. Ночують автостопщики на природі або у випадкових чи знайомих людей, які дали притулок на нічліг. Стихійне пересування автостопом з’явилось з появою першого автомобільного транспорту на початку XX століття. Згодом велику роль в просуванні світового автостопа зіграли хіппі, оскільки автостоп давав їм можливість подорожувати і знайомитися з різними людьми, не витрачаючи грошей, яких у них зазвичай і не було. Документально зафіксована щонайменше одна навколосвітня поїздка автостопом. Вона здійснена членами Петербурзької ліги автостопу в 1992—1993 роках, при цьому було відвідано 25 країн і подолано близько 80000 км. Світовий рекорд із загальної відстані пересування автостопом належить Олексію Ворову. Він становить більше 1 100 000 км.

Види автостопу:

- автостоп першого роду (найбільш поширений) — пересування на попутних легкових і вантажних автомобілях, автобусах та інших наземних не рейкових транспортних засобах;

- автостоп другого роду — пересування на попутних поїздах, частіше в локомотивах;

- автостоп третього роду — “гідростоп” або “аквастоп”, пересування на попутних кораблях, катерах, поромах та інших водних транспортних засобах;

- автостоп четвертого роду — пересування на попутних літаках, вертольотах та інших повітряних транспортних засобах.

Окремі загальновідомі лексичні елементи сленгу в туризмі автостопом:

- вписка — тимчасова зупинка на шляху прямування, що припускає ночівлю в будинку у місцевого жителя (часто в іншого автостопщика);

- драйвер (від англ. Driver, водій) — водій автомобіля;

- бег / Бек (англ. bag — сумка / від англ. Backpack — рюкзак) — дорожній рюкзак автостопщика;

- позиція, крапка — місце, зручне для голосування, біля якого автостопщика видно здалеку, швидкість проїжджаючих машин невелика, водієві зручно зупинятися (наприклад, за постом ДПС, залізничним переїздом, заправкою, поворотом і т. п.);

- сопи — світловідбиваючі смуги (такі, наприклад, використовуються дорожніми робітниками і міліціонерами на спеціальних накидках — сигналка);

- лока (від англ. Local, місцевий) — водій, який підвозить автостопщика недалеко (до найближчого села, дачі і т.п.)

Див. також

• Види туризму

Джерела

Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Екзотичний туризм

Екзотичний туризм (нетрадиційний туризм) — це такий різновид туристично-рекреаційної діяльності, який не типовий для даної місцевості.

Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Економний туризм

Економний туризм (заощадливий туризм, гарячі тури) — це різновид туризму, в якому турист обирає потрібний напрям за прийнятною для себе ціною.

Найвідомішими підвидами економного туризму є, звичайно, гарячі тури. Туроператори, не встигнувши вчасно продати куплені місця, виставляють їх на продаж за значно заниженою ціною. Та ж ситуація виникає при купівлі путівки за кілька днів до відправки групи — ціна буде нижчою майже в два рази. Цей вид туризму приємний тим туристам, які легкі на підйом, які можуть дуже швидко зібратися, за досить невелику ціну. Але при такому різновиді відпочинку наявність всіх необхідних документів на руках просто обов’язкова. Це головним чином стосується поїздок за кордон. Наступним видом економного туризму є спосіб бронювання місць заздалегідь. Якщо забронювати тур за кілька тижнів раніше, а ще краще — місяців, тоді отримання дешевого відпочинку у вподобаному місці гарантовано. Такий спосіб бронювання дозволяє значно зекономити кошти. Цей вид туризму вже дуже популярний в європейських країнах.

Є й ще більш економний вид туризму. Це закордонний відпочинок в недорогих готелях. Такі тури купують для поїздки в Таїланд, Індію-Гоа, ОАЕ. При цьому проживання передбачається в готелях 2—3 зірок, але отримання яскравих емоцій від перебування в такій країні гарантовано в повній мірі.

Набирає велику популярність економний варіант автобусних турів. Це також дозволить відпочити з невеликими витратами. Особливою популярністю користуються тури по країнах Європи. При цьому туристи відвідують за короткий період часу кілька країн за цілком невеликі кошти. Плюсом такого виду подорожі є можливість вибору маршруту з важливими екскурсіями визначними місцями.

Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Карнавальний туризм

Карнавальний туризм — різновид туризму, що здійснюється з метою участі в карнавальних заходах.

Карнавал (від лат. carne — м'ясо і лат. levare — прощавай) — народні гуляння, що відбуваються у християнських країнах напередодні початку Великого посту. Слово «карнавал» вживається також в широкому смислі щодо інших святкових розваг, що часто супроводжуються маскарадами.

Традиції святкування карнавалу різні в різних країнах. Іноді карнавал триває кілька днів. Використання карнавалу, як форми святкової культури, отримало широке поширення при організації масових свят. Пильна увага до карнавалу обумовлена тим, що він є такою формою свята, в рамках якої здійснюється передача самобутніх традицій окремих народів і повноцінний діалог культур різних країн і регіонів, що особливо актуально на сьогоднішній день. Базовими є збереження і пропаганда карнавальних традицій як важливої частини світової культурної спадщини та сприяння розвитку карнавального туризму в різних країнах.

Призначення

Базові завдання карнавального туризму:

— карнавал може виступати середовищем, в якому людина задовольняє потребу в спілкуванні, а також знімає напругу, викликану особистісними, соціальними чи політичними проблемами;

— карнавал сприяє формуванню іміджу, бренду того регіону, де він проводиться, що відповідно сприяє розвитку туризму в регіоні;

— карнавальний туризм є прибутковим напрямком у туристичному бізнесі.

Сьогодні карнавал — явище чисто «туристичне», яке втратило колишнє значення для духовного життя народу. Він перероджується в театралізовані демонстрації, на яких все більше фото¬апаратів і все менше масок. Адже туристи, що потрапляють на карнавал, у своїй більшості воліють залишатися сторонніми спо­стерігачами.

Карнавальний туризм став анімаційним феноменом ХХІ сто­ліття. Із заняття, доступного на початку століття вузькому колу осіб, він перетворився в масове захоплення мільйонів людей нашої планети завдяки тому, що бажання подорожувати поєдналося з доступністю туристичних дестинацій і поліпшеними матеріальними можливостями мандрівників.

Фестивалі

Найвідоміші фестивалі світу:

1. Бразильський карнавал в Ріо-де-Жанейро (Бразилія).

2. Карнавал Марді Гра в Новому Орлеані (США).

3. Венеціанський карнавал (Італія).

4. Карнавал «Квітковий парад» в Ніцці (Франція).

5. Карнавал острова Мадейра (Португалія).

6. Карнавал «Маусвайф» в Маастрихті (Нідерланди).

7. Гоа-карнавал (Індія).

8. Кельнський карнавал (Німеччина).

9. Карнавал у Базелі (Швейцарія).

10. Карибський карнавал (країни Карибського басейну).

Джерела

• М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Залізничний туризм

Залізничний туризм — різновид туризму, в якому головним засобом пересування є залізничний транспорт (паровоз, електропоїзд, фунікулер, трамвай, канатна дорога).

Світовий туризм почав розвиватися саме на залізниці, ще 5 липня 1841 англійський підприємець Томас Кук організував подорож для 570 осіб залізницею у поїзді, де пасажирам було надано комплекс послуг, що включав у себе харчування і духовий оркестр для розваги.

Залізничний туристський маршрут повинен ретельно вибиратися з урахуванням інтересів, побажань та попиту конкретних споживачів. Під час подорожі залізницею можна отримати задоволення від природних або культурних особливостей: ліси, озера, гори, пам’ятки архітектури, замки, храми.

Для реалізації залізничного туризму існує кілька варіантів, наприклад, можливе формування окремих туристсько-екскурсійних поїздів. Великою популярністю користується ретро-поїзд “Східний експрес” у Туреччині, туристичний поїзд “Зимова казка” в Росії, скі-потяг “Сніговий” в Австрії, вузькоколійний маршрут “Боржавська вузькоколійка” в Україні.

Література

• Сучасні різновиди туризму : навчальний посібник / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Стоматологічний туризм

Стоматологічний туризм — різновид туризму, головною метою якого є стоматологічне лікування чи перебування у стоматзакладах за межами своєї країни.

Стоматологія — розділ медицини, що стосується зубів, ротової порожнини і суміжних структур. Включає діагностику та лікування їх захворювань і відновлення втрачених чи уражених тканин.

Захворювання зубів є найбільш поширеними хворобами людини. За статистичними даними, більше 90% населення земної кулі страждає хворобами зубів. Настільки значне поширення цього страждання ставить перед органами охорони здоров’я завдання, спрямовані на розробку заходів профілактики виникнення хвороб зубів, вдосконалення методів лікування, вивчення причин, що породжують ці захворювання, одним з таких методів боротьби став і стоматологічний туризм. До хвороб зуба відносяться карієс, пульпіт, періодонтит. Крім того, в клініці зустрічаються прояви різних форм недостатності емалі та дентину (гіпоплазія, клиновидний дефект, стирання зубів), які мають зовсім іншу етіологію та клініку.

Див. також

• Види туризму

Джерела

• Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6