Електропоїзд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Електропóїзд (розмовне «електричка») — моторвагонний рухомий склад, який переміщують бортові електродвигуни, що отримують енергію із контактної мережі або від акумуляторних батарей. Потяги формуються із моторних і причіпних вагонів. Головний і хвостовий вагони електропоїзда мають кабіни керування.

Завдяки своїм характеристикам електропоїзди широко використовуються в приміському сполученні. Вони мають низький рівень шуму, тому не порушують спокою людей, які мешкають поблизу залізничних шляхів, також мають велику швидкість і екологічно безпечні. Це певною мірою полегшує конструювання і дизайн тунелів для електропоїздів, оскільки непотрібно враховувати наявність викидів, властивих дизельним потягам.

Історія[ред.ред. код]

Світ[ред.ред. код]

Перші спроби використовувати електричний струм для приведення в рух залізничних потягів припадають на І половину ХІХ століття.

Україна[ред.ред. код]

На електрифікованих лініях, де, як правило, є великі пасажиропотоки поблизу великих міст, де курсують електропоїзди складами від 4 до 10 вагонів. Місткість кожного вагона — близько 100 сидячих місць. Більшість електропоїздів ще радянського виробництва Ризького вагонобудівного заводу, є також дуже невелика кількість аналогічних електропоїздів, які побудовані після 2000 року на підприємстві «Луганськтепловоз».

Станом на 2016 рік на теренах Укрзалізниці експлуатуються 193 електропоїзди постійного струму (з урахуванням електропоїздів, які працюють на захопленими сепаратистами районах Донбасу і без урахування 15 електропоїздів в окупованому Криму) і 153 електропоїзди змінного струму. Загалом — 346 повноцінних складів електропоїздів. До цієї цифри потрібно додати кілька окремих вагонів електропоїздів зі складу розформованих складів, які використовуються як резерв рухомого складу[1].

Електропоїзди постійного струму за типами та роками випуску
Найстаріші — ЕР1, радянського виробництва, випускалися до початку 1960-х років. Серія ЕР2 випускалася з початку 1960-х років з різними модифікаціями до початку 1990-х років. ЕПЛ2Т — український аналог ЕР2 виробництва «Луганськтепловоз», ЕТ2 — російський аналог ЕР2 виробництва заводу в Торжку.

Роки ЕР1 ЕР2 ЕПЛ2Т ЕТ2 Всього
19601970 21 51 72
19711980 19 19
19811990 51 51
19912000 11 3 14
20012016 1 36 37
Разом: 193

Електропоїзди змінного струму за типами та роками випуску
ЕР9 — радянського виробництва з 1962 по 1990-ті рр., ЕПЛ9Т — український аналог, виробництва «Луганськтепловоз», ЕД9 — російський аналог, виробництва Деміховського машинобудівного заводу.

Роки ЕР9 ЕПЛ9Т ЕД9 Всього
19601970 8 8
19711980 84 84
19811990 28 28
19912000 9 9
20012016 2 15 7 24
Разом: 153

Найбільші (по відстані) маршрути електропоїздів
Одним з найбільших маршрутом вважається такий маршрут прямування, при якому поїзд не змінює нумерацію, але при цьому може змінюватися напрямок руху і локомотивну бригаду. Якщо поїзд змінює нумерацію на певній станції (крім переходу з парного на непарний напрямки або навпаки), то такий маршрут розбивається.

Рейтинг приміських електропоїздів «Укрзалізниці» (6*** нумерації). Регіональні електропоїзди в нього не увійшли[2]:

Маршрут Протяжність, км
Знам'янка-ПасажирськаОдеса-Головна 408,1
Кривий Ріг-ГоловнийЗапоріжжя IIГенічеськ 402,1
ДніпроГенічеськ 342
ГребінкаОгульці 306
Одеса-ГоловнаВапнярка 302
Одеса-ГоловнаПомічна 275
КолосівкаЗнам'янка-Пасажирська 270
Харків-ПасажирськийКраматорськ 266,1
ЛьвівЧоп 265,5
КоломакГребінка 261,3
СімферопольМелітополь
(скасований з квітня 2014 року)
244,3
Запоріжжя IIСиваш 239
ЛьвівМукачеве 223,8
Знам'янка-ПасажирськаПомічна 223,4
Знам'янка-ПасажирськаВознесенськ 223,3
Харків-ПасажирськийГусарівка 220,3
Запоріжжя IIГенічеськ 217
Одеса-ГоловнаБалта 209,6
ЛьвівРівне 206,8
Полтава-ПівденнаГребінка 203,6
Запоріжжя IIНовоолексіївка 203
КотовськПомічна 202,8
Київ-ПасажирськийЯблунець 199,9

Примітки[ред.ред. код]

  1. Рухомий склад «Укрзалізниці», — «Южный курьер», 2016-07-29 (рос.)
  2. Дороги, міста і приміські поїзди, — livejournal, 2015-01-27 (рос.)