Паровоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Паротяги у Донецькому музеї.

Парово́з або паротя́г — локомотив, що використовує парову машину як двигун. Перший подібний локомотив збудував Річард Тревітік 1804. Першим локомотивом, на який схожі всі наступні паровози, став локомотив «Ракета», збудований Джорджем Стефенсоном 1829.

Паровози були переважним видом тяги на залізницях до 60-х років XX сторіччя, коли їм на заміну прийшли більш економічні типи локомотивів — тепловози та електровози.

Завдяки паровозу з'явився залізничний транспорт, і паровози виконували основний обсяг перевезень у XIX століття і першій половині XX століття, відігравши колосальну роль у піднесенні економіки цілого ряду країн.

Історія[ред.ред. код]

Перші паровози[ред.ред. код]

Перший у світі паровоз

Першим, хто зумів зробити паровий візок, що котиться рейками, став британський інженер Річард Тревітік, який до кінця XVIII століття був відомим завдяки створеним легких, але потужних парових котлів. Перший паровоз він створив наприкінці 1803 року, однак офіційним роком народження паровоза вважається 1804, коли Тревітік отримав патент на винахід. Паровоз, який назвали «Pen-y-Darren», значно відрізнявся від його «нащадків». На ньому один циліндр розкручував велике колесо-маховик, від якого через зубчасту передачу приводилися обидві колісні пари. Випробування цього паровоза відбувалися поблизу міста Мертір-Тідвіл (Уельс, Великобританія), де 21 лютого паровоз уперше проїхав з вагонетками, тобто провів перший у світі поїзд. 1808 Тревітік створив новий паровоз, який почав використовувати на кільцевій залізниці-атракціоні «Злови мене, хто зможе» [1].

На той час на великих підприємствах активно використовувалася кінна тяга, застосування якої істотно обмежувало вагу вантажу, і швидкість транспортування була невелика. Це незабаром привело багатьох власників великих підприємств до думок про початок застосування в транспортуванні вантажів парових машин. Також початком використання в промисловості паровоз був зобов'язаний і Наполеонівськім війнам, через які зросли ціни на зернові, зокрема на корми. Через це значно зросла вартість утримання коней. 1811 відбулася спроба застосування паровоза для переміщення вагонеток із вугіллям, але легкий паровоз не зміг потягнути важкий поїзд, а став буксувати на місці. В результаті народилася помилкова думка про неможливість розвинути паровозу з гладкими колесами на гладких рейках достатньої сили тяги, тому 1812 у для Мідльтонських копалень був створений паровоз «Бленкінсоп», в якому сила тяги реалізовувалася зубчастим колесом, що котилося зубчастою рейкою.

1813 під керівництвом Вільяма Гедлі було створено паровоз «Пихкаючий Біллі», що тягнув поїзди завдяки силі зчеплення гладких коліс із гладкими рейками, тим самим руйнуючи помилкову теорію. Паровоз був незграбний і повільний, але багато інженерів угледіли в ньому серйозну конкуренцію коням. Серед них був машинний майстер Джордж Стефенсон, який 1814 побудував свій перший паровоз, а згодом став відомий як паровозобудівник і активний прихильник застосування залізниць[1].

27 вересня 1825 відкрилася перша у світі громадська залізниця Стоктон-Дарлінгтон. Рух нею відкрив паровоз «Locomotion» (англ. «Рух»), який провіз перший поїзд. Назва паровоза досить скоро стала загальною, згодом всі рейкові рухомі тягові засоби почали називати на манер паровоза — локомотивами [2].

Сполучені Штати почали розробку паровозів 1829. Першим локомотивом був Tom Thumb (Мізинчик) залізниці Балтимор — Огайо. Першою вдалою паровозною залізницею у США була Південно-Каролінська залізниця, яка запустила перший потяг 25 грудня 1830 із паровозом Best Friend of Charleston. Багато ранніх локомотивів для американських залізниць імпортувалися з Британії, зокрема Stourbridge Lion і John Bull, але швидко розвинулося власне виробництво, яке у 1830-их випускало такі локомотиви як DeWitt Clinton[3].

Перша залізниця в Континентальній Європі відкрита 5 травня 1835 в Бельгії, між Мехеленом і Брюсселем.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Забаринский П. Глава IV // Стефенсон. — 1937.
  2. Забаринский П. Глава V // Стефенсон. — 1937.
  3. Hamilton Ellis (1968). The Pictorial Encyclopedia of Railways. The Hamlyn Publishing Group. с. 24–30. 

Інтернет-ресурси[ред.ред. код]