Користувач:Mindrinaa/Rosi Braidotti

|institutions= |birth_date= |region= |school_tradition= |main_interests= |notable_ideas= |influences= |image= |name= |birth_place= |caption= |era= |alma_mater= |influenced=

Mindrinaa/Rosi Braidotti

Розі Брайдотті (народилася 28 вересня 1954 року) є сучасною філософикинею і феміністською теоретикинею.

Бібліографія

Кар'єра

Розі Брайдотті народилася в місті Латісана в Італії, виросла в Австралії, є громадянкою обох країн. В 1977 отримала диплом Австралійського Національного Університету в Канберрі, Тільярдську нагороду університету та медаль з філософії. Пізніше Брайдотті переїхала до Сорбонну для написання своєї докторської роботи, де також отримала диплом з філософії у 1981. З 1988 року викладала в Утрехтському університеті в Нідерландах, тоді ж вона була призначена професоркою-засновницею в жіночих дослідженнях. У 1995 році вона стала директоркою-засновницею Нідерландської дослідницької школи жіночих досліджень, цю посаду вона обіймала до 2005 року.

Брайдотті поклала початок європейським жіночим дослідженням: вона заснувала міжвузівський мережевий центр «SOCRATES», «NOISE» та «Тематичну мережу для жіночих досліджень ATHENA», якою вона керувала до 2005 року. В 2005 році була гостьовою професоркою від грантового фонду Leverhulme Trust у Біркбекському коледжі; професоркою Жана Моне в Європейському університетському інституті у Флоренції в 2002-2003 роках і співробітницею школи соціальних наук в Інституті перспективних досліджень в Прінстоні в 1994 році. Вона є членкинею-засновницею Європейського консорціуму гуманітарних інститутів і центрів (ECHIC), 2008; У 2010 році вона була обрана членкинею Правління Консорціуму Гуманітарних Центрів та Інститутів (CHCI), а в 2014 році - членкинею Наукової ради Національної ради з питань науки у Франції. Брайдоттi була засновницею та директоркою Центру гуманітарних наук в Утрехтському університеті (2007-2016), і в даний час є заслуженою професоркою Утрехтського університету.

Брайдотті є, або була, у консультативній раді багатьох академічних феміністських журналів, включаючи differences, Signs, Women's Studies International Forum, а також Feminist Formations

Чотири публікації про суб'єктивність

Публікації Брайдотті послідовно розміщувалися в континентальній філософії, на перетині з соціальною та політичною теорією, культурною політикою, гендером, феміністською теорією та етнічними дослідженнями. Суть її міждисциплінарної роботи складається з чотирьох взаємопов'язаних монографій про конституцію сучасної суб'єктивності, з особливим акцентом на концепції відмінності в історії європейської філософії та політичної теорії. Філософський проект Брайдотті досліджує, як позитивно сприймати різницю, що означає вийти за межі діалектики, яка однаково протистоїть їй і тим самим пов'язує її з відмовою від поняття однаковості.

Про це свідчить філософська програма, закладена у її першій книзі "Патерни дисонансу: есе про жінок у сучасній французькій філософії" (1991), яка розвивається у подальшій трилогії. У наступній книзі «Номадичні суб’єкти: втілення та відмінність у сучасній феміністській теорії» (1994) питання формулюється більш конкретно: чи можна розуміти гендерні, етнічні, культурні чи європейські відмінності поза гамівною сорочкою ієрархії та бінарної опозиції? Таким чином, наступний том «Метаморфози: назустріч матеріалістичній теорії становлення», 2002, аналізує не лише гендерні відмінності, а й більш категоричні двоякі розходження між власне собою та іншими, європейським та іноземним, людським та нелюдським (тварина / екологія / технологія інші).

Висновок полягає у тому, що систематична амбівалентність формує сучасні культурні уявлення глобалізованого, технологічно опосередкованого, етнічно змішаного, гендерно-усвідомленого світу, в якому ми зараз живемо. Отже, виникає питання про те, що потрібно для створення адекватних культурних і політичних уявлень про швидко мінливий світ і наближення до спінозіанських уявлень про адекватне розуміння.

Етичний аспект роботи Брайдотті про різницю висувається на перший план в останньому томі трилогії "Транспозиції: про номадичну етику", 2006. Тут вона досліджує різні етичні підходи, які можуть бути реалізовані шляхом прийняття різниці та різноманітності як основної точки відліку, і робить висновок про те, що багато чого можна отримати, призупинивши переконання, що політична залученість, моральне співчуття та соціальна згуртованість можуть бути вироблені лише на основі поняття визнання однаковості.

Брайдотті висуває альтернативну точку зору на суб'єктивність, етику і емансипацію, а також розрізняє постмодерністський ризик культурного релятивізму, одночасно виступаючи проти принципів ліберального індивідуалізму. Упродовж своєї роботи Брайдотті стверджує і демонструє важливість поєднання теоретичних проблем з серйозним зобов'язанням створити соціально та політично значущу освіченість, що повинно сприяти змінам у світі. Робота Брайдотті також включала декілька відредагованих томів. Її роботи були перекладені девятнадцятьма мовами, а всі основні книги видаються принаймні трьома, не враховуючи англійську.

Останні публікації

Р. Брайдотті в праці «Постлюдина» говорить про перспективний спектр гендерного аналізу: постколоніальні дослідження, мирне співіснування людей, захист навколишнього середовища. Концептуальна фігура «номадичного суб’єкта» Р. Брайдотті є тим ескізом суб’єктивності в добу постінформаційного суспільства, коли світ сприймається без обмежень конкретним місцем замешкання. Володіння різноманітністю стилів і дисциплінарних підходів постає важливим у галузі сучасних гендерних досліджень. Саме в цій галузі «номадичне мислення» дає змогу відмовитися від надмірних узагальнень, ілюзії повної подібності всіх жінок. Натомість необхідно визнати й дослідити специфіку та складність соціокультурних, політичних, матеріальних і семіотичних умов, у яких живуть і діють жінки.

«Постлюдина» пропонує як введення, так і великий внесок у сучасні дебати про постлюдину. Як розмивається традиційна відмінність між людиною та іншими, викриваючи не натуралістичну структуру людини, «Постлюдина» починається з дослідження, якою мірою пост-гуманістичний рух змінює традиційну гуманістичну єдність суб'єкта. Замість того, щоб сприймати цю ситуацію як втрату пізнавального і морального самовладання, Брайдотті стверджує, що постлюдина допомагає нам зрозуміти нашу гнучку і множинну ідентичність.

Брайдотті потім аналізує ескалацію ефектів пост-антропоцентричної думки, яка охоплює не тільки інші види, але й стійкість нашої планети в цілому. Оскільки сучасні ринкові економіки отримують вигоду від контролю та комерціалізації всього існуючого, вони призводять до гібридизації, стираючи категоричні відмінності між людиною та іншими видами, насінням, рослинами, тваринами і бактеріями. Ці дислокації, спричинені глобалізованими культурами та економікою, дозволяють критикувати антропоцентризм, але наскільки вони достовірні як показники сталого майбутнього?

«Постлюдина» завершується, розглядаючи наслідки цих зрушень для інституційної практики гуманітарних наук. Брайдотті виділяє нові форми космополітичного неогуманізму, які виходять з спектру постколоніальних і расових досліджень, а також гендерного аналізу і екологізму. Виклик постлюдського стану полягає у використанні можливостей для нових соціальних зв'язків та побудови спільноти, дотримуючись при цьому стійкості та розширення можливостей.

У цьому сенсі інтердисциплінарне дослідження, здійснене Р. Брайдотті, можна вважати новим прочитанням праць Ж. Делеза, що скероване на гендерну проблематику. Головні завдання теоретичного проекту Р. Брайдотті – критика модерністських феміністичних теорій і відновлення почуття інтерсуб’єктивності, яке дає змогу різним дослідникам через визнання гендерних, етнічних, соціокультурних і політичних відмінностей дослідити новий соціокультурний тип суб’єктивності. Зрушення цього проекту залежить від здатності дослідника опанувати різноманітні дискурси, орієнтуватися в них.

У 2011 році Брайдотті опублікувала дві нові книги: оновлене і перероблене видання “Номадичних суб’єктів” і зібрання “Нариси номадичної теорії. Портативна Розі Брайдотті”. Зібрання є основним вступом до номадинчної теорії Брайдотті та її інноваційних формулювань, що пов’язані з Жилем Делез, Мішелем Фуко, Люсом Ірігареєм, і численних політичних та культурних питань. Есе починаються з таких понять, як сексуальна відмінність і втілена суб'єктивність, і продовжуються дослідженнями в технознавстві, фемінізмі, постсекулярному громадянстві і політиці затвердження.

Під впливом таких філософів, як Жиль Делез і особливо французького феміністського мислителя Люса Ірігарея, Брайдотті принесла постмодерністський фемінізм у інформаційний вік з її міркуваннями про кіберпростір, протезування і матеріальність різниці. Брайдотті також розглядає, як ідеї гендерних відмінностей можуть впливати на наші відчуття розділення людини/тварини і людини/машини. Брайдотті поклала початок європейським поглядам на феміністську філософію та практику, а також повпливала як на третю хвилю, так і на постсекулярні фемінізми.

Відзнаки

3 березня 2005 року Брайдотті була удостоєна Королівського лицарства від Королеви Нідерландів Беатрікс; У серпні 2006 року вона отримала медаль Лодзького університету в Польщі, а в травні 2007 року отримала Почесну ступінь з філософії в Гельсінському університеті. У 2009 році вона була обрана Почесною членкинею Австралійськая академія гуманітарних наук. З 2009 року є членкинею правління Консорціуму гуманітарного центру та інститутів (CHCI). У 2013 році отримала почесну ступінь з філософії в Університеті Лінчепінгу в Швеції.

Міжнародна діяльність (2011 - нині)

• 2017: Виступала на лекції Таннера про людські цінності в гуманітарному центрі Уітні в Єльському університеті (1-3 березня 2017).
• 2015 – по теперішній час: призначена членкинею основної групи керівного комітету Першої Всесвітньої гуманітарної конференції, організованої CIPSH (Міжнародна рада з філософії та гуманістики), ЮНЕСКО та Льєзького університету (Бельгія), 6–12 серпня , 2017. Президенти Конференції: професор Чао Гейдін (Пекін) та професор Роберт Халью (Льєзький університет).
• 2014: Обрана членкинею Наукової ради Національної ради з питань науки у Франції.
• 2012: Грант Фонду Меллона для міжнародного спільного проекту: «Релігія та політична приналежність» з Університетом Портленду, штат Орегон; Університет Арізони, Тель-Авіва, Китайський університет Гонконгу та Університет Дьюка в США.
• 2011 - нині: Членкиня-засновниця Європейського консорціуму гуманітарних інститутів та центрів (ECHIC).

Бібліографія

Книги

• 1991, Patterns of Dissonance: an Essay on Women in Contemporary French Philosophy,: Cambridge: Polity Press; USA: Routledge, pp. 316. Second edition: 1996.
• 1994, Co-authored with Ewa Charkiewicz, Sabine Hausler and Saskia Wieringa: Women, the Environment and Sustainable Development. Towards a Theoretical Synthesis, London: Zed Books, pp. 220.
• 1994, Nomadic Subjects. Embodiment and Sexual difference in Contemporary Feminist Theory. Cambridge: Columbia University Press, pp. 326.
• 1996, Madri, Mostri e Macchine, Rome: Manifesto Libri, With postface by Anna Maria Crispino. Second edition, revised and enlarged, 2005.
• 2002, Nuovi soggetti nomadi, Roma: Luca Sossella editore, pp. 201.
• 2002, Metamorphoses: Towards a Materialist Theory of Becoming, Cambridge: Polity Press, pp. 317.
• 2003, Baby Boomers: Vite parallele dagli anni Cinquanta ai cinquant’anni, Florence: Giunti, pp. 191.
• 2004, Feminismo, diferencia sexual y subjetividad nomade, Barcelona: Gedisa, pp. 234.
• 2004, Op doorreis: nomadisch denken in de 21ste eeuw, Amsterdam: Boom, pp. 298.
• 2006, Transpositions: On Nomadic Ethics, Cambridge: Polity Press pp. 304.
• 2007, Egy nomád térképei. Feminizmus a posztmodern után, Budapest: Balassi Kiado, pp. 137.
• 2009, La philosophie, là où on ne l’attend pas, Paris: Larousse, pp. 286.
• 2011a, Nomadic Subjects. Embodiment and Sexual Difference in Contemporary Feminist Theory, Second Edition, New York: Columbia University Press, pp. 334.
• 2011b, Nomadic Theory. The Portable Rosi Braidotti, New York: Columbia University Press, pp. 416.
• 2013, The Posthuman. Cambridge, Polity Press.
• 2017, Per Una Politica Affermativa. Milano: Mimesis/I Volti.
• 2017, Posthuman Feminism. Cambridge, Polity Press.

Джерела

[[Категорія:Випускники Австралійського національного університету]] [[Категорія:Народились 1954]] [[Категорія:Феміністична література]] [[Категорія:Живі люди]] [[Категорія:Феміністична теорія]] [[Категорія:Сучасні філософи]] [[Категорія:Народились 28 вересня]]