Користувач:Orientalistka 428/Чернетка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кім Юсін
김유신
Народився 595(0595)
Помер 18 серпня 673(0673-08-18)
Поховання Кенджу
Національність кореєць
Військове звання Генерал
Батько Кім Сохьон
Діти Кім Вонсул

Кім Юсін(595 - 18 серпень 673)- воєначальник, ідеолог і один з найвищих сановників давньокорейської держави Сілла. Відіграв велику роль в об'єднанні корейських земель під владою Сілли. Його вважають правнуком короля Кухе, останнього правителя династії Кимгван Кая[1], яка перейшла на сіллаську службу після приєднання Кимгвана до Сілли(532). Це дало йому дуже високе положення в системі соціальної стратифікації , що називалася кольпхум(«якість кістки», «якість роду») і визначала політичний і військовий статус, який могла досягти людина. В першій половині IX ст. його нащадок сілласький чиновник Кім Чанчхон створив "Біографію Кім Юсіна"("Кім Юсін чжон"),яка в скороченому вигляді була включена до «Самгук сагі». Також відомості про нього є в "Самгук Юса» .

Ранні роки життя[ред. | ред. код]

Кім Юсін був сином генерала Кім Сохьона . Він народився в Геіянг, Чінчхон в 595 р. У 15 років приєднався до хваранів. У цей період у нього зявляється мрія про об'єднання трьох держав Корейського півострова. Він заручився підтримкою політитчної верхівки , налагодивши стосунки з аристократом Кім Чхунчху. У 34 роки (629) він став командувачем збройних сил Сілли. Коли Кім Чхунчху став королем Сілли(Муйоль 654-661р.), Кім Юсін отримав підвищення й був призначенний головним чиновником країни[1].

Військові досягнення[ред. | ред. код]

Вважають, що перший військовий похід Кім Юсіна відбувся близько 629 р н.е.[2] , в якому він показав свій хист до військової майстерності. 647 року брав участь у придушені повстання Підама[1] . Сілла була в постійній боротьбі зі своїм західним сусідом , Пекче, за територію[3]. Саме в цей період Юсін виріс в рядах збройних сил і активізував воєнні дії проти Пекче.

Пекче і Сілла сформували альянс, щоб протистояти владі Когурьо і його намірам посилитися на півдні, й розпочали успішну атаку на нього. Сілла захопила північну територію, а Пекче землі на південь від річки Хан. Але Сілла порушила союз і напала на Пекче. Після цієї зради, Пекче уклала союз з Когурьо [4]. Коли Когурьо і Пекче напали на Сіллу в 655, Сілла об'єдналася з китайською імперією Тан , щоб боротися з загарбниками. Користуючись військово – дипломатичною підтримкою династії Тан, Сілла розгромила Пекче в 660 р. і Когурьо в 668р [5]. Настав період розквіту могутності Сілли, який тривав до кінця VIII в. Саме Кім Юсін очолював сілланське військо під час захоплення Пекче й практично був заступником правителя під час походу на Когурьо[6].

Останні роки життя[ред. | ред. код]

Памятник у парку Намсан,Сеул,Південна Корея

Протягом усього свого життя Кім Юсін вважав, що Пекче, Когурьо і Сілла не повинні бути окремими країнами, а їх потрібно об'єднати в єдине ціле [1]. Він - рушійною силою в об'єднанні Корейського півострова і найбільш відомий з усіх генералів в об'єднавчих війнах періоду Троєцарства. Кім Юсін був нагороджений за його внесок в кампанію. У 668 році король Мунму присвоїв йому почесне звання Тегаккан(найвищий чин,створений спеціально для нього). 669 року отримав 142 конячі ферми, які були розміщені повсьому царству. Кім Юсін дожив до 79 років і вважається одним з найвідоміших генералів Кореї. Похований у місті Кенджу на південному сході Кореї.

Сім'я[ред. | ред. код]

У Кім Юсіна було дві сестри Кім Похі і Кім Мунхі [7]. Мунхі вийшла заміж за Кім Чхунчху, з яким давно був знайомий її брат, і згодом стала царицею Мунмьон. У Кім Юсіна було десятеро дітей. Його другий син Кім Вонсул відіграв основну роль у здобуті незалежності Сілли від династії Тан.

Легенди[ред. | ред. код]

Існує багато історій про Кім Юсіна. В одній розповідається про те, як йому було наказано придушити повстанський виступ. Проте його військо побачило падаючу зірку в небі й сприйняло це як поганий знак. Для того, щоб відновити довіру своїх солдат, генерал використав великого повітряного змія, щоб пустити вогнянну кулю в небо. Солдати, побачали зірку, що повертається на небо, згуртувалися і перемогли бунтівників. Також він використовував цих зміїв для комунікації між військами, коли вони були розділені на далеких відстаннях. Інша легенда розповідає про суперечку між Кім Юсіном і танським генералом. Сварка могла перерости в криваву сутичку, бо меч Кім Юсіна сам вискочив з піхви йому в руки. Оскільки меч воїна вважали його душею , це явище так налякало танського генерала, що він відразу ж вибачився перед військом Сілли.

Ідеалогія[ред. | ред. код]

Могила Кім Юсіна в Кенджу

Долю держави визначала, з точки зору Юсіна, не воля Неба або духів, а етичний стан суспільства, тобто правильні стосунки між володарем і його підданими. Правитель, виступаючи як посередник між космосом і суспільством, управляє країною відповідно до космічних ритмів . Він повинен ставитись  до підданих з любов'ю  і  дати їм  можливість жити природним життям ( "насолоджуватися своєю справою"). Виступаючи як земний заступник Неба, правитель повинен відноситься до підданих з абсолютною неупередженістю, віддаляти від себе "дрібних людців" і оточувати себе "благородними мужами" , безжально карати недостойних і щедро  винагороджує гідних в точній відповідності до  їхніх заслуг. Ведучи війну з Пекче або Когурьо, сіллаский государ лише "карає" правителів цих держав за зарозумілість і провини перед великою державою "(Танской імперією), тим самим виконуючи свою роль неупередженого і суворого судді, всемогутнього зберігача космічного порядку на Землі. У цій своїй іпостасі правитель, по суті, рівнозначний Небу.

Поведінка підданих заснована на почутті відданості правителю, яка є абсолютно природною  і нормальною  остільки володар любить підданих і поширює на них свій благий  вплив. Підштовхуваний природною вірністю государеві, підданий сам, без жодного "навіювання" повинен понад усе прагнути  здійснити вагоме  діяння на благо держави. Подвиги, здійснені, скажімо, Юсіном, - це не просто виконання наказів, а результат "рішучості", "намірів" самого Юсіна . Відданість підданого і його "рішучість" служити державі - це не щось штучне або виняткове, а лише природне дотримання космічному порядку[1].

Джерела[ред. | ред. код]

  •  Биография Ким Юсина // Восток, № 5. 1998
  • McBride, Richard D., II. “Hidden Agendas in the Life Writings of Kim Yusin.” ''Acta Koreana'' 1 (August 1998): 101-142.
  • McBride, Richard D., II. “The Structure and Sources of the Biography of Kim Yusin.” ''Acta Koreana'' 16, no. 2 (December 2013): 497–535.
  • Ким Бусик Самгук саги. — Москва : Восточная литература, 2001.
  • С. О. Курбанов История Кореи. С древности до начала XXI века. — Москва : Издательство Санкт-Петербургского университета, 2009. — 680 с
  • Тихонов В. М., Кан Мангиль, История Кореи: В 2 т. Т. 1: С древнейших времен до . М.: Наталис, 2011
  • Тихонов В М Клан Ким из Карак и его статус в древнекорейском государстве Силла в VI-VIIвв. - Москва: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 1995.- 103 с
  • Волков С.В. Чиновничество и аристократия в ранней истории Кореи.Москва,1987.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Биография Ким Юсина // Восток, № 5. 1998
  2. ↑ McBride, Richard D., II. “Hidden Agendas in the Life Writings of Kim Yusin.” Acta Koreana 1 (August 1998)p.120
  3. ↑ Тихонов В. М., Кан Мангиль, История Кореи: В 2 т. Т. 1: С древнейших времен до 1904 г. М.: Наталис, 2011
  4. ↑ С. О. Курбанов История Кореи. С древности до начала XXI века. — Москва : Издательство Санкт-Петербургского университета, 2009. — 680 с.
  5. ↑ Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Підручник. — К.: «Либідь», 2002.- c.98
  6. ↑ Ким Бусик Самгук саги. — Москва : Восточная литература, 2001.
  7. ↑ Чудесная жемчужина. Рассказы о необычном. Корейские предания легенды и сказ­ки. / пер. с кор. А. Ф. Троцевич, Л. Р. Концевича, М. И. Никити­ной, Ю. В. Болтач, М. Н. Пака, А. В. Соловьева, В. М. Тихонова, Д. Д. Елисеева. — СПб.: Гиперион, 2014. — 272 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:Orientalistka_428/Чернетка&oldid=23127537