Когурьо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

고구려(高句麗)
Коґурьо
37 до н. е. – 668

Прапор Коґурьо

Прапор

Коґурьо: історичні кордони на карті
Коґурьо: історичні кордони на карті
Столиця Чжольбон
(37 до н. е.-3)

Куннесон
(3-427)

Пхеньян
(427—668)
Мови когурьоська (старокорейська)
Релігії Буддизм, конфуціанство, даосизм, шаманізм
Форма правління монархія
Ван
 - 37 до н. е. — 19 до н. е. Тонмьонсон
 - 391—413 Квангетхо
 - 413—491 Чансухо
 - 590—618 Йонянгхо
Історія
 - Заснування 37 до н. е.
 - Прийняття буддизму 372
 - Походи Квангетхо 391 - 413
 - когурьосько-суіські війни 598 - 614
 - когурьосько-танські війни 645 - 668
 - Падіння Пхеньяна 21 вересня 668
Населення
 -  3 500 000 (668) осіб
Попередник
Наступник
Пуйо
Пархе
Сілла
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Когурьо
Історія Кореї

Доісторична Корея
Кочосон, Чінгук
Ранні корейські королівства
Пуйо, Окчо, Тон'є, Самхан, Конфедерація Кая
Три королівства
Когурьо, Пекче, Сілла
Об'єднане Сілла, Пархе
Пізні три королівства
Корьо: Кіданьські війни, Монгольські вторгнення
Чосон: Імджинська війна
Корейська імперія
Генерал-резиденти
Під контролем Японії:
Генерал-губернатори, Тимчасовий уряд Республіки Корея
Розділена Корея:
Корейська війна, Північна, Південна Корея
Хронологія, Військова історія, Список монархів

Портал «Корея»

Коґурьо́ (кор. 고구려, 高句麗; кит. 高句麗, трансліт. gāogōulí; яп. こうくり, трансліт. kōkuri) — назва корейського племені й однойменної держави, що існувала з 37 до н. е. до 668 н. е. Поряд з Коґурьо знаходилися ще дві давньокорейські держави — Сілла і Пекче, тому цей час називають періодом трьох корейських королівств.

Плем'я когурьо до початку 1 століття до н. е. займало територію середньої течії річки Ялуцзян (кит. 鸭绿江; корейська назва — Амноккан, кор. 압록강), яка в наш час розділяє КНР і КНДР. Перший докладний опис міститься у китайських династичних хроніках «Саньґочжи» 3 століття. Племінне державне утворення Когурьо домоглося незалежності від Китаю у 37 до н. е.

Сучасна назва «Корея» походить від назви середньовічної держави Корьо, яка, у свою чергу, є скороченням від назви «Когурьо».

Столицею держави Когурьо було місто Хвандо, сучасний Цзіань у Північно-Східному Китаї, а з початку 5 століття — місто Пхеньян.

Найвищої могутності держава досягла наприкінці 4 століття, контролюючи велику територію на півночі Корейського півострова й більшу частину Маньчжурії. Посиленню Когурьо сприяла роздрібненість сусіднього Китаю, правителі якого були не в змозі відновити свій вплив у Кореї.

У 612 Когурьо відбило завойовницький похід китайської династії Суй, що призвело до її падіння. У 668 державу було розгромлено ордами китайської імперії Тан, яка виступила у союзі з корейською державою Сілла. Тан отримала володіння Когурьо на північ від річки Тендоган, а Сілла — південні території цього королівства.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]