Корпус семітських написів
Корпус семітських написів (The Corpus Inscriptionum Semiticarum скорочено CIS ) — це збірка давніх написів семітськими мовами, що були створені в кінці ІІ тисячоліття до н. е. ще до виникнення ісламу. Він був опублікований латинською мовою. У своїй записці, що була знайдена після смерті, Ернест Ренан заявив: «З усього, що я зробив, цей корпус подобається мені найбільше». [1]
Перша частина була опублікована в 1881, через чотирнадцять років після початку проекту. Ернест Ренан виправдовував довгу затримку в передмові до книги, вказуючи на лиха французько-прусської війни та труднощі, що виникли під час друку фінікійських ієрогліфів, перша гравюра яких виявилася невірною у світлі виявлених згодом написів. [2] Згодом було створено меншу збірку – Répertoire d'Épigraphie Sémitique («Repertory of Semitic Epigraphy», скорочено RES ) – для представлення семітських написів без затримок та у стислому вигляді в міру того, як вони ставали відомими. Вона була опублікована вже французькою, а не латинською мовою. Répertoire був для Corpus Inscriptionum Semiticarum тим самим, чим Ephemeris epigraphica latina був для Corpus Inscriptionum Latinarum .
Публікація серії тривала до 1962 року.
Історія[ред. | ред. код]
Проект розпочався 17 квітня 1867 року, коли французька Académie des Inscriptions et Belles-Lettres прийняла пропозицію комісії під керівництвом Ернеста Ренана розпочати ініціативу, аналогічну німецьким корпусам давньолатинської (Corpus Inscriptionum Graecarum, скорочено CIG) та давньогрецької (Corpus Inscriptionum Latinarum, скорочено CIL) мов. Було вирішено, що колекція повинна містити всі стародавні написи, написані «семітськими символами», за винятком семітських клинописних написів.
Початковий план роботи передбачав випуск десяти книг:
- I. Фінікійська, пунічна та неопунічна ;
- II. Єврейська мова та самаритянська мова, факсиміле давньоєврейських та самаритянських рукописів;
- III Арамейська мова ;
- IV. Пальмірська мова ;
- V. Сирійська мова ;
- VII. Мандаїською мовою ;
- VIII. Рання арабська ;
- IX. Хим'яритська мова ;
- X. Амхарська мова
Потім програма була поділена на п’ять частин:
- Частина І. Фінікійські, пунічні та неопунічні написи;
- Частина II. Арамейські, пальмирські, набатейські написи;
- Частина III. Єврейські написи;
- Частина IV. Хим'яритські, сабейські написи;
- Частина V. Сарацинські, ліхійські, сафаїтські та тамудські написи .
Répertoire d'Épigraphie Sémitique (скорочено RES) опублікував написи у проміжні періоди.
Тома[ред. | ред. код]
Частина І. Фінікійські, пунічні та неопунічні написи. В цій серії об'єднані фінікійські написи, знайдені в самій Фінікії, в Єгипті, в Греції, на Кіпрі, на Мальті, на Сицилії, на Сардинії, в Італії, в Галлії, в Іспанії, і особливо багато об'єднала північноафриканських пунічних написів, зокрема з Карфагена. Ернест Ренан продовжував редагувати цю серію до смерті в 1892 році [3]
Частина II. Арамейські, пальмирські та набатейські написи. Під редакцією Ежена-Мельхіора де Вогуе ця серія почала видаватися в 1889 році, охоплюючи територію стародавніх сирійських царств, а також усі країни, куди арамейська мова проникла під владою Перської імперіі, від Анатолії до Індії, від Каспію до Верхнього Єгипту. . [3]
Частина III. Єврейські написи (ця серія не була опублікована). Однак ряд написів на івриті систематично публікувався в Répertoire d'Épigraphie Sémitique.
Частина IV. Хим'яритські та сабейські мови. Цей том вперше був опублікований у 1889 році під редакцією Джозефа Деренбура . Він охоплює Аравійський півострів, особливо хим'яритські та сабейські написи. [3]
Частина V. Сарацинська, ліхійська, сафаїтська та тамудська мови. Ця серія була опублікована лише в 1950 році Гонзагом Рікмансом [4]
Керівництво[ред. | ред. код]
Список президентів «Commission du Corpus Inscriptionum Semiticarum»: [5]
- Ернест Ренан (пом. 1892)
- Хартвіг Деренбург (пом. 1908)
- Рене Дюссо (пом. 1958)
- Жан-Батист Шабо (пом. 1948)
- Андре Дюпон-Зоммер (пом. 1983)
- Андре Како (пом. 2004)
Галерея[ред. | ред. код]
-
CIS I 1: Єгавмілкова стела -
CIS II 1: Ваги ассирійських левів -
CIS I 3-4 і 6-9 -
CIS I 5: напис Baal Lebanon
.jpg)
Дивись також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Willemetz Geneviève, [[https://web.archive.org/web/20220309003740/https://www.persee.fr/doc/renan_0046-2659_1991_num_84_1_1417 Архівовано 9 березня 2022 у Wayback Machine.] [Архівовано 9 березня 2022 у Wayback Machine.] Sciences et techniques autour d'Ernest Renan. In: Études Renaniennes, N°84, 2e trimestre 1991. pp. 3-5: "De tout ce que j’ai fait, c’est le Corpus que j’aime le mieux"]
- ↑ Pars 1, Tomus 1, p.XI-XII: "Neque hos viros culpandos facilius credas quod inde ab anno 1867, inter opus decretum et inceptum, anni quatuordecim, grande mortalis ævi spatium, intercesserunt. Hoc enim temporis intervallo, quæ patriæ clades, qui civiles tumultus, quæ rerum novarum cæca exspectatio! Porro ea fuit operis hujus conditio, ut cultius auctiusque prodire magis oporteret quant festinantius in publicum emitti. Neque vero nos culpæ, si qua est, pœnitet, quandoquidem operi instituto mora plus boni quant detrimenti altulit..."
- ↑ а б в Dupont-Sommer, 1968, p.543
- ↑ Irvine, A. (1970). Obituary: Gonzague Ryckmans. Bulletin of the School of Oriental and African Studies, University of London, 33(2), 374-377. Retrieved July 31, 2020, from www.jstor.org/stable/613015
- ↑ Académie des Inscriptions et Belles-Lettres, CORPUS INSCRIPTIONUM SEMITICARUM CABINET [Архівовано 5 березня 2022 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- 1867 Initiation: Renan Ernest. Rapport fait à l'Académie des Inscriptions et Belles-Lettres par la commission spéciale chargée de l'examen du projet d'un Corpus inscriptionum semiticarum [Архівовано 5 березня 2022 у Wayback Machine.]. In: Comptes rendus des séances de l'Académie des Inscriptions et Belles-Lettres, 11ᵉ année, 1867. pp. 77–85:
- Académie des Inscriptions et Belles-Lettres, CORPUS INSCRIPTIONUM SEMITICARUM CABINET [Архівовано 5 березня 2022 у Wayback Machine.]
- René DUSSAUD, La nouvelle Académie des Inscriptions et Belles-Lettres (1795-1914), 2 volumes I et II, Paris, P. Geuthner, 1946–1947, p. 289, 425, 745, 748 entre autres.
- André DUPONT-SOMMER, « Renan et le Corpus des Inscriptions sémitiques », Comptes rendus des séances de l’Académie, 1968/4, Paris, Académie des Inscriptions et Belles-Lettres, p. 3-14.
- André CAQUOT, « L’épigraphie sémitique. Discours de clôture de l’Année épigraphique », Comptes rendus des séances de l’Académie, 1988/3, Paris, Académie des Inscriptions et Belles-Lettres, p 10–15.
- Jean LECLANT, « Une tradition : l’épigraphie à l’Académie des Inscriptions et Belles-Lettres », Comptes rendus des séances de l’Académie, 1988/4, Paris, Académie des Inscriptions et Belles-Lettres, p. 3-21.
- Françoise Briquel Chatonnet, Catherine Fauveaud-Brassaud. Ad majorem scientiae fructum. Le Corpus inscriptionum semiticarum dans les correspondances conservées à l’Institut de France [Архівовано 5 березня 2022 у Wayback Machine.]. C. Bonnet et V. Krings. S’écrire et écrire sur l’Antiquité. L’apport des correspondances à l’histoire des travaux scientifiques, Jérôme Millon, pp. 215–228, 2008. hal-00334567