Пунічна мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пунічна мова
Класифікація

Афразійська макросім'я

Семітська сім'я
Західносемітська гілка
ханаанейська група
Фінікійська мова
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-3 xpu

Пунічна мова, або карфагенська мова (від лат. Poeni — імені, яким римляни називали карфагенян) — вимерла семітська мова, на якій говорили в давнину на узбережжі Середземного моря, зокрема в Північній Африці і на декількох островах в Середземному морі.

Опис[ред. | ред. код]

Пунічна мова — відокремлений діалект в рамках фінікійської мови, на якій говорили на фінікійському узбережжі та в Північній Африці, в тому числі в Карфагені, та в усьому Середземномор'ї. Відома з написів і особистих імен. П'єса Плавта лат. «Poenulus» містить кілька пропозицій пунічною мовою, до яких тепер виявляється особливий інтерес і проводяться лінгвістичні дослідження, оскільки, на відміну від збережених пунічних написів, містить латинські голосні [1].

Аврелій Августин, як правило, вважається останнім великим давнім письменником, який мав деякі знання про пунічну мову. За його словами, на ній все ще говорили в тому регіоні Північної Африки (Карфаген, на території сучасного Тунісу) через майже 5 століть після падіння Карфагена через поразку від Рима. Як зазначав Августин, в той час все ще були люди, які називали себе ханаанеями (тобто саме карфагеняни) [2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Sznycer, Maurice (+1967). Les passages puniques en transcription latine dans le Poenulus de Plaute. Paris: Librairie C. Klincksieck. 
  2. Jongeling. Karel; & Kerr, Robert M. (2005). Late Punic Epigraphy. Mohr Siebeck. с. 4. ISBN 3161487281. 

Посилання[ред. | ред. код]